Рішення

від 19.01.2021 по справі 910/14570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/14570/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21 А; ідентифікаційний код ВП: 41022900)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, кімн. 709; ідентифікаційний код: 42194538)

про стягнення 603 728,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (далі - відповідач) про стягнення 603 728,00 грн, з яких 345 708,00 грн пені та 258 020,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19590/Ю від 21.08.2019 здійснив поставку товару з простроченням встановленого строку, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача 345 708,00 грн пені та 258 020,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

13.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що у нього не виникло зобов`язання з поставки товару за Договором про закупівлю №УЗ/ЦЛ-19590/Ю від 21.08.2019, оскільки відповідно до пункту 4.2 вказаного договору товар постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки позивача, проте така заявка відповідачем отримана не була, відтак підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій відсутні.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (далі - постачальник, відповідач) за результатами проведення процедури закупівлі на відкритих торгах, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оголошення №UA-2019-07-12-000969-b, було укладено Договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19590/Ю (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника (далі - кінцевий отримувач товару) предмет закупівлі: код ДК 021:2015 - 09110000-3 тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100)) (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1) до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар відповідно до рознарядки замовника.

За змістом пункту 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки замовника на умовах DDР "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно зі Специфікацією), Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в Додатку № 2 до цього Договору (місце поставки).

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що товар згідно з цим Договором постачається партіями протягом терміну дії цього Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару. Рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки постачальник повинен протягом доби направити замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не зазначено у рознарядці.

За умовами пункту 6.2 Договору загальна ціна цього Договору складає 3 686 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 0 %, що разом становить 3 686 000,00 грн.

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість та вартість продукції, а саме: вугілля кам`яне для побутових потреб марки ДГКОМ (13-100); ДСТУ 7146:2010 ДСТУ 3472:2015; 950 т; загальна вартість продукції - 3 686 000,00 грн.

У Додатку № 2 до Договору сторони погодили місце поставки предмету закупівлі (товару) ДК 021:2015 - 09110000-3 тверде паливо.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору, 28.08.2019 на електронну пошту відповідача - primetekh@ukr.net ним було направлено рознарядку № ПК-7/835, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Відтак, позивач зазначає, що ним було виконано умови пункту 4.2 Договору.

З огляду на те, що письмову рознарядку було направлено позивачем 28.08.2019, враховуючи п. 4.3 Договору, відповідач був зобов`язаний поставити продукцію протягом тридцяти календарних днів, тобто у строк до 27.09.2019 включно, втім, як зазначає позивач, фактично поставку товару за Договором відповідач здійснив 05.01.2020, тобто з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 05.01.2020.

Згідно з п. 9.3 Договору у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 4.1 Договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30-ти календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7 % ціни Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати та гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п. 12.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію № ПК-7/173 від 22.01.2020 на суму 663 092,00 грн, яка була отримана відповідачем 14.02.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103271861188, проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем було порушено договірні зобов`язання та здійснено поставку продукції з простроченням встановленого Договором строку, у зв`язку з чим позивач, на підставі п. 9.3 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 345 708,00 грн пені та 258 020,00 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки відповідачем товару за Договором вартістю 3 630 322,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 2 від 05.01.2020, який було прийнято позивачем, про що свідчать підпис представників позивача та відтиск печатки позивача у вказаній видатковій накладній.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 4.2, 4.3 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється відповідачем тільки на підставі наданої письмової рознарядки позивача протягом 30-ти календарних днів з дати направлення рознарядки відповідачу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За доводами позивача, ним 28.08.2019 на електронну пошту відповідача - primetekh@ukr.net була направлена рознарядка № ПК-7/835.

На підтвердження направлення вказаної рознарядки на електронну пошту відповідача позивачем надано копію вказаної рознарядки та скріншот монітору персонального комп`ютера.

В той же час, сторони ані в Договорі, ані в Додатках до Договору не визначили на яку саме електронну адресу відповідача позивач повинен був відправити рознарядку на виконання пункту 4.2 Договору.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, подаючи тендерну пропозицію для участі у публічній закупівлі № UA-2019-07-12-000969-b ним було надано відомості про учасника процедури закупівлі, які розміщені на сайті за посиланням prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-12-000969-b, де зазначено адресу електронної пошти відповідача: primetechpostach@gmail.com.

Разом з тим, як про це зазначає відповідач, на авторизованому майданчику "Держазакупівлі.онлайн" за посиланням https://www.dzo.com.ua/tenders/4079369 розміщена інформація про учасника закупівлі № UA-2019-07-12-000969-b - ТОВ "Праймтехпостач", де міститься інформація, що контактною електронною поштою відповідача є: primetechpostach@gmail.com.

Також судом встановлено, що електронна пошта - primetech@ukr.net не міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як контактна електронна пошта відповідача.

Суд звертає увагу, що в Договорі не було зазначено адреси електронної пошти відповідача - primetech@ukr.net.

У матеріалах справи відсутні докази того, що адреса електронної пошти primetekh@ukr.net належить відповідачу, як і відсутні докази письмового повідомлення відповідачем позивача про направлення рознарядок за Договором саме на вказану адресу.

Крім того, відповідачем було додано до матеріалів справи скріншоти сторінок з електронних сервісів перевірок існування е-mаil адреси primetekh@ukr.net , на яку позивачем було надіслано рознарядку № ПК-7/835, з яких вбачається, що адреси primetekh@ukr.net не існує.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту погодження сторонами можливості направлення рознарядки відповідачу за допомогою інтерактивного способу зв`язку, а саме на електронну пошту: primetech@ukr.net.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач вказує, що відповідачем було порушено договірні зобов`язання та здійснено поставку товару з простроченням встановленого Договором строку, у зв`язку з чим, на підставі п. 9.3 Договору, нараховано 345 708,00 грн пені та 258 020,00 грн штрафу.

Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов Договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару, відповідно до п. 4.3 Договору, а саме, початку перебігу строку - 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, відтак підстави для застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 4 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 055,92 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн, а також витрат на поштові послуги в розмірі 2 000,00 грн, у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 055,92 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.01.2021

Суддя О.В. Нечай