Рішення

від 19.01.2021 по справі 910/17843/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа №910/17843/20

За позовомАкціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" простягнення 81 564,16 грн.,

Суддя Бойко Р.В. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" про стягнення 81 564,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного з відповідачем у спрощеній формі договору поставки Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" у квітні-травні 2020 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" товар загальною вартістю 506 564,16 грн., а відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 81 564,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження у справі №910/17843/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.12.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки ним в повному обсязі виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 призначено у справі №910/17843/20 судове засідання на 12.01.2021.

Ухвала Господарського суду міста Києва про виклик учасників справи у судове засідання від 14.12.2020 була направлена сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу їх місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана позивачем та відповідачем 24.12.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105476221532 та №0105476221540 відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, зважаючи на характер спору, який свідчить про те, що дана справа не є складною та не потребує явки представників учасників в судове засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

У період з квітня 2020 року по липень 2020 року Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" на загальну суму 506 564,16 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №1/30915 від 29.04.2020 на суму 87 396,00 грн., №1/31098 від 30.04.2020 на суму 42 400,56 грн., №1/31171 від 01.05.2020 на суму 42 400,56 грн., №1/31172 від 01.05.2020 на суму 39 901,68 грн., №1/33838 від 07.05.2020 на суму 41 231,28 грн., №1/33918 від 08.05.2020 на суму 83 047,20 грн. та №1/34439 від 14.05.2020 на суму 170 186,88 грн.

26.08.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою №642 щодо оплати заборгованості у загальному розмірі 131 564,16 грн. за видатковими накладними: №1/30915 від 29.04.2020, №1/31098 від 30.04.2020, №1/31171 від 01.05.2020, №1/31172 від 01.05.2020, №1/33838 від 07.05.2020, №1/33918 від 08.05.2020, №1/34439 від 14.05.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару згідно видаткових накладних, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" виникла заборгованість перед Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" у розмірі 81 564,16 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки видаткові накладні №1/30915 від 29.04.2020, №1/31098 від 30.04.2020, №1/31171 від 01.05.2020, №1/31172 від 01.05.2020, №1/33838 від 07.05.2020, №1/33918 від 08.05.2020 та №1/34439 від 14.05.2020 містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки (щодо кожної накладної окремо).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Отже, матеріалами справи підтверджується, а також визнається відповідачем у відзиві, що позивачем було здійснено поставку товару за видатковими накладними загальною вартістю 506 564,16 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини поставки позивачем товару за видатковими накладними №1/30915 від 29.04.2020, №1/31098 від 30.04.2020, №1/31171 від 01.05.2020, №1/31172 від 01.05.2020, №1/33838 від 07.05.2020, №1/33918 від 08.05.2020 та №1/34439 від 14.05.2020, які полягають у тому, що фактично товар був поставлений позивачем і прийнятий відповідачем, визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Отже, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/12, з якою погодився Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі №905/102/17.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними: №1/30915 від 29.04.2020, №1/31098 від 30.04.2020, №1/31171 від 01.05.2020, №1/31172 від 01.05.2020, №1/33838 від 07.05.2020, №1/33918 від 08.05.2020, №1/34439 від 14.05.2020. суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач був зобов`язаний оплачувати поставлений товар не пізніше наступного дня від дати його одержання за кожною видатковою накладною з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як зазначає позивач, у вимозі №642 від 26.08.2020, відповідачем сплачено кошти за поставлений товар за видатковими накладними: №1/30915 від 29.04.2020, №1/31098 від 30.04.2020, №1/31171 від 01.05.2020, №1/31172 від 01.05.2020, №1/33838 від 07.05.2020, №1/33918 від 08.05.2020, №1/34439 від 14.05.2020 у загальному 375 000,00 грн., а отже заборгованість станом на момент подання такої вимоги становить 131 564,16 грн.

В свою чергу, 04.09.2020 відповідачем сплачено заборгованість за вказаними видатковими накладними у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1097 від 04.09.2020.

Позивач вказує, що станом на момент подачі даного позову у відповідача наявна заборгованість у розмірі 81 564,16 грн.

Відповідачем разом із відзивом на підтвердження сплати заборгованості за вказаними накладними надано платіжні доручення №1246 від 09.10.2020 на суму 30 000,00 грн. та №1368 від 19.11.2020 на суму 51 564,16 грн.

Водночас, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 12.11.2020, що підтверджується відбитком поштового календарного штемпеля, проставленим на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, тобто після сплати відповідачем заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. відповідно до платіжні доручення №1246 від 09.10.2020.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" було частково сплачено заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. до звернення позивача з даним позовом, а отже як на момент подачі даної позовної заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті у Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" було відсутнє порушене право в частині стягнення заборгованості, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, відносно якого виникає спір між позивачем і відповідачем.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Наведене тлумачення норми про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору є усталеною практикою судів касаційної інстанції, оскільки було викладене також у абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, сплата відповідачем заборгованості до звернення позивача з даним позовом до суду, у даному випадку, не є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач пред`явив позов після сплати заборгованості у частині 30 000,00 грн., а відтак спір в цій частині не існував саме на момент подання даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" в частині стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

В свою чергу, оскільки відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 51 564,16 грн. 19.11.2020 (відповідно до платіжного доручення №1368 від 19.11.2020), стягнення якої є предметом спору у даній справі, то суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 51 564,16 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що провадження у даній справі за позовом, який подано позивачем 12.11.2020, відкрито 20.11.2020, то розгляд справи №910/17843/20 по суті почався з 20.12.2020.

В свою чергу, заборгованість у розмірі 51 564,16 грн. сплачена відповідачем 19.11.2020 (відповідно до платіжного доручення №1368 від 19.11.2020), а отже в цій спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме - неналежного виконання своїх зобов`язань з оплати товару, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, в частині вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 51 564,16 грн. (судовий збір у розмірі 1 328,87 грн.), суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, а 50 відсотків судового збору суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України.

Проте, сума судового збору у розмірі 1 328,87 грн. не підлягає поділу в рівних частинах, тому суд користуючись правом наданим ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" на одну копійку більше.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" у розмірі 664,44 грн., а поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 664,43 грн.

В іншій частині позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/17843/20 в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" суми боргу у розмірі 51 564,16 грн.

2. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" суми боргу у розмірі 30 000,00 грн. відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 5" (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 9; ідентифікаційний код 42479688) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 05523398) судовий збір у розмірі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. Видати наказ.

4. Повернути Акціонерному товариству "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 05523398) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 43 коп., сплачений за платіжним дорученням №109988 від 03.11.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 19.01.2021.

Суддя Р.В. Бойко