Рішення

від 30.11.2020 по справі 911/2546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа № 911/2546/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Потапчук Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ренток

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фортрент ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент

про визнання недійсним договору

за участю представників

позивача: Марків Н.В. - адвокат, ордер серії АА № 1002728 від 01.09.2020;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ренток (далі - позивач, ТОВ Ренток ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортрент (далі - відповідач 1, ТОВ Фортрент) та Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент (далі - відповідач 2, ТОВ Новарент ) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19 від 30.10.2019, укладений між ТОВ Фортрент та ТОВ Новарент .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у липні 2020 року ТОВ Ренток отримано від ТОВ Новарент повідомлення без дати та номеру про укладення з ТОВ Фортрент договору про відступлення права вимоги (цесії) № 30-10/19 від 30.10.2019, відповідно до умов якого ТОВ Фортрент відступає, а ТОВ Новарент приймає на себе право вимоги, що належить ТОВ Фортрент , і стає кредитором за договором оренди обладнання № 82086К від 31.03.2016, укладеним між ТОВ Фортрент та ТОВ Ренток .

Вважаючи договір про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19 від 30.10.2019 таким, що підлягає визнанню недійсним, ТОВ Ренток стверджує про те, що голова ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент Соловйов О.П. не мав повноважень на укладення такого договору, оскільки мав діяти на підставі рішення загальних зборів, а не на підставі Статуту, як вказано в оспорюваному договорі.

Також, на думку позивача, спірний договір є удаваним, оскільки такий фактично є договором дарування, а також правочином, щодо якого є зацікавленість голови ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент Соловйова О.П., оскільки останній є кінцевим бенефеціарним власником (контролер) ТОВ Новарент .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.09.2020.

Ухвалою суду від 28.09.2020 підготовче засідання відкладено на 19.10.2020 та витребувано від ТОВ Фортрент та ТОВ Новарент оригінал договору про відступлення права вимоги (цесія) від 30.10.2019 № 30-10/19, укладеного між ТОВ Фортрент та ТОВ Новарент , для огляду в судовому засіданні.

Через канцелярію суду 28.09.2020 від ТОВ Новарент надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Аргументуючи заперечення проти позову, відповідач 2 стверджує про те, що наразі ТОВ Ренток має заборгованість перед ТОВ Новарент з орендної плати, яка була переведена з ТОВ Фортрент за оспорюваним договором. За словами відповідача 2, ним було подано відповідну позовну заяву до Господарського суду міста Києва, за якою відкрито провадження у справі.

Також, не погоджуючись з доводами позивача стосовно удаваності спірного правочину, відповідач 2 зазначає, що договір відступлення права вимоги може бути як оплатним, так і безоплатним.

Спростовуючи твердження позивача щодо зацікавленості голови ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент , відповідач 2 посилається на те, що оспорюваний договір укладено до того як Соловйов О.П. став кінцевим бенефеціаром ТОВ Новарент .

Через канцелярію суду 30.09.2020 від ТОВ Фортрент надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що спростовуються наступними обставинами. Так, ТОВ Фортрент в особі голови ліквідаційної комісії Соловйова О.П. зазначає, що останній, як голова ліквідаційної комісії, юридично та фактично наділений повноваженнями щодо проведення ліквідаційної процедури ТОВ Фортрент , а інформація про документ, на підставі якого діє сторона договору, не є суттєвою умовою договору, а отже і не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Також відповідач 1 не погоджується з позицією позивача стосовно удаваності спірного правочину, оскільки за своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов`язанні, яка, на думку відповідача 1, може бути як на оплатній, так і на безоплатній основі.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.

У судовому засіданні 30.11.2020 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що за приписами ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 30.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ Фортрент (первісний кредитор) та ТОВ Новарент (новий кредитор) 30.10.2019 укладено договір про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19 (далі - договір про відступлення), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором оренди обладнання № 82086К від 31.03.2016 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ Ренток код ЄДРПОУ 40321105 (далі - боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 348669,95 грн, яка залишалась несплачена, в т.ч. із правом нарахування та стягнення пені та штрафних санкцій, що пов`язані із неналежним виконанням договору боржником (п. 1.2. договору про відступлення).

У пункті 2.1. договору про відступлення передбачено, що підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором.

За умовами п. 2.2. договору про відступлення обов`язок направлення повідомлення про відступлення права вимоги боржнику покладається на нового кредитора.

В розділі 4 договору про відступлення сторони обумовили, що розмір відступленого права вимоги становить 348669,95 грн. Розрахунки за цим договором між сторонами не передбачені. Відступлення здійснене на безоплатній основі виходячи із положень статті 717 ЦК України.

Згідно з п. 5.1. договору про відступлення останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

ТОВ Новарент направлено до ТОВ Ренток повідомлення без номера та дати, у якому повідомлено, що 30.10.2019 між ТОВ Фортрент (первісний кредитор) та ТОВ Новарент (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 30-10/19, за яким ТОВ Фортрент відступило ТОВ Новарент право вимоги до ТОВ Ренток за договором оренди обладнання № 82086К від 31.03.2016, що був укладений між ТОВ Фортрент та ТОВ Ренток . Повідомлено також, що розмір відступленого права вимоги становить 348669,95 грн, які ТОВ Новарент просило боржника сплатити на користь нового кредитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання цього повідомлення.

Вважаючи договір про відступлення таким, що підлягає визнанню недійсним, ТОВ Ренток звернулось до суду з даним позовом.

Як на одну з підстав для визнання недійсним договору про відступлення відповідач посилався на те, що з 16.05.2019 ТОВ Фортрент перебуває в стані припинення, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 13391100042009303

Позивач стверджує, що голова ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент Соловйов О.П. не має повноважень на укладання договорів про відступлення права вимоги, оскільки останній мав діяти лише на підставі рішення загальних зборів Товариства від 16.05.2019, а не на підставі Статуту, як вказано в оспорюваному договорі про відступлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників є вищим органом товариства.

За приписами ст. 1 вказаного Закону установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Отже, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Абзацом другим ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Оскільки в даному випадку саме статут є тим документом, який визначає, компетенцію та порядок прийняття органами управління товариством рішень, доказом наявності чи відсутності у голови ліквідаційної комісії Соловйова О.П. повноважень на укладення спірного правочину може бути статут ТОВ Фортрент .

Так, у преамбулі спірного договору про відступлення вказано, що його укладено ТОВ Фортрент в особі голови ліквідаційної комісії, ліквідатора Соловйова О.П., що діє на підставі Статуту, проте позивачем не доведено, що статутом ТОВ Фортрент не передбачено права голови ліквідаційної комісії товариства на укладення договорів про відступлення права вимоги. Копія такого статуту в матеріалах справи відсутня.

Отже суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо відсутності у голови ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент Соловйова О.П. повноважень на укладення спірного договору.

Також позивач посилався на те, що договір про відступлення є удаваним, оскільки фактично останній є договором дарування.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається договором цесії , а його суб`єкти відповідно цементом (старий кредитор) та цесіонарієм (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу. Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто права по зобов`язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання), такі відносини регулюються також нормами про дарування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/20/17.

Як установлено судом за спірним розрахунки за спірним договором між сторонами не передбачені. Відступлення здійснено на безоплатній основі виходячи із положень статті 717 ЦК України (п. 4.2. договору про відступлення).

Так, згідно з ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 3 ст. 720 Цивільного кодексу України встановлено, що підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд вважає необгрунтованими твердження позивача щодо удаваності оспорюваного договору, оскільки зі змісту самого договору випливає, що відступлення права вимоги відбувається способом дарування.

Також недоведеними, за висновком суду, є твердження позивача про те, що спірний правочин є таким, щодо якого є зацікавленість голови ліквідаційної комісії ТОВ Фортрент Соловйова О.П., оскільки останній є кінцевим бенефеціарним власником (контролер) ТОВ Новарент , у зв`язку з чим засновники ТОВ Фортрент мали надавати окремий дозвіл на укладення оспорюваного договору.

Під час розгляду справи по суті в судовому засіданні представник позивача зазначив, що про наявність такого дозволу ТОВ Ренток невідомо та припустив, що відповідний дозвіл не надавався.

Суд не бере до уваги вказані доводи позивача, як такі, що доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

Водночас, під час розгляду справи по суті, позивач посилався на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12161/20, в якому встановлено, що ТОВ Фортрент не мало права без згоди ТОВ Ренток передавати право вимоги за основним договором ТОВ Новарент .

За усними поясненнями представника позивача, ТОВ Ренток згоди на заміну кредитора за договором оренди обладнання від 31.03.2016 № 82086К не надавав.

Так, судом установлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа № 910/12161/20 за позовом ТОВ Новарент про стягнення з ТОВ Ренток заборгованості в розмірі 348669,95 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди обладнання від 31.03.2016 № 82086К.

В обґрунтування своїх вимог у справі № 910/12161/20 ТОВ Новарент посилалось на те, що 30.10.2019 між ним та ТОВ Фортрент укладено договір про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19, за яким останнє відступило ТОВ Новарент право вимоги щодо належного виконання ТОВ Ренток зобов`язань за вказаним договором оренди в сумі 348669,95 грн із правом нарахування і стягнення пені та штрафних санкцій, що пов`язані з неналежним виконанням ТОВ Ренток умов цієї угоди.

Судом у справі № 910/12161/20 установлено, зокрема, що 31.03.2016 між ТОВ Ренток та ТОВ Фортрент укладено договір оренди обладнання № 82086К, за умовами якого останнє передало, а ТОВ Ренток прийняло у тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути будівельне та/або інше обладнання, яке є об`єктом права власності ТОВ Фортрент .

Також під час розгляду вказаної справи судом установлено, що у пункті 14.3 вказаного договору оренди ТОВ Фортрент і ТОВ Ренток погодили, що сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за цим правочином іншим особам без отримання належним чином оформленої письмової згоди іншої сторони.

Враховуючи те, що ТОВ Новарент не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ Фортрент , відповідно до умов пункту 14.3 наведеного вище договору оренди, отримало письмову згоду ТОВ Ренток на відступлення права вимоги за цим правочином ТОВ Новарент , суд у справі № 910/12161/20 дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ТОВ Новарент про стягнення з ТОВ Ренток вказаної заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/12161/20 у задоволенні позову відмовлено.

Станом на 30.11.2020 вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржено, а отже є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/12161/20 встановлено обставини щодо укладення договору оренди обладнання від 31.03.2016 № 82086К між ТОВ Фортрент та ТОВ Ренток , а також те, що відповідно до п. 14.3. вказаного договору сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за цим правочином іншим особам без отримання належним чином оформленої письмової згоди іншої сторони, такі обставини, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, за наведеною правовою нормою, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша ст. 516 Цивільного кодексу України включає положення, згідно з якими заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 14.3. договору оренди обладнання № 82086К, укладеного 31.03.2016 між ТОВ Фортрент та ТОВ Ренток , сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за цим правочином іншим особам без отримання належним чином оформленої письмової згоди іншої сторони.

Як зазначив представник позивача, ТОВ Ренток не надавалась згода ТОВ Фортрент на заміну кредитора за вказаним договором. Відсутність такої згоди також встановлена судом у справі № 910/12161/20.

Таким чином, оскільки спірний договір про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19 від 30.10.2019 щодо заміни кредитора за договором оренди обладнання № 82086К від 31.03.2016, суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, зокрема, укладений без надання на те погодження позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги (цесія) № 30-10/19 від 30.10.2019 недійсним.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів порівну, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права (цесія) № 30-10/19 від 30.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фортрент (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Богатирська, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32664239) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новарент (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7; код ЄДРПОУ 42823873).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фортрент (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Богатирська, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32664239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ренток (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 29-А, кв. 22; код ЄДРПОУ 40321105) 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7; код ЄДРПОУ 42823873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ренток (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 29-А, кв. 22; код ЄДРПОУ 40321105) 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2021.

Суддя О.В. Щоткін