Рішення

від 14.01.2021 по справі 922/3196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3196/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "ЛАРИСА-2008", с. Новов`язівське, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ", с. Софіївка Перша, Близнюківського району про стягнення 349684,03 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Кіншов Д.С., дов від 01.12.2020 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "ЛАРИСА-2008", с. Новов`язівське, Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ", с. Софіївка Перша, Близнюківського району, в якій просить суд стягнути з відповідача 349684,03 грн. заборгованості, що складається з коштів сплачених за договором поставки №11008 від 09 серпня 2019 року в розмірі 325724,68 грн., пені у розмірі 21309,35 грн. та 3% річних у розмірі 2650,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 28 жовтня 2020 року на 11:20 годин.

23 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" подано відзив (вхідний № 24739) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

26 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано заяву (вхідний № 24905) про проведення підготовчого засідання без участі позивача, яке суд задовольняє та долучає до матерівлів справи.

28 жовтня 2020 року елестронною поштою Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" подано клопотання (вхідний № 4242) про відкадення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 23 листопада 2020 року на 11:40 годин.

20 листопада 2020 року електронною поштою, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано клопотання (вхідний № 4673) про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

Підготовче засідання, призначене на 23 листопада 2020 року, не було проведено у зв`язку з відсутністю судді Хотенця П.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 04 січня 2021 року; призначено проведення підготовчого засідання у справі на 09 грудня 2020 року на12:30 годин.

04 грудня 2020 року електронною поштою, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано клопотання (вхідний № 4957) про проведення підготовчого засідання без участі позивача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

09 грудня 2020 року через канцелярію суду, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано клопотання (вхідний № 28822) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 09 грудня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 21 грудня 2020 року на 15:30 годин.

21 грудня 2020 року через канцелярію суду, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано клопотання (вхідний № 5256) про проведення розгляду справи без участі позивача, яке суд задовольняє та долучає до матерівлів справи.

Протокольною ухвалою суду від 21 грудня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 січня 2021 року на 11:20 годин.

14 січня 2020 року через канцелярію суду, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" подано клопотання (вхідний № 155) про проведення розгляду справи без участі позивача, яке суд задовольняє та долучає до матерівлів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у наданих клопотаннях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 серпня 2019 року між Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" (відповідачем, продавцем) було укладено договір поставки №11008.

Згідно пункту 1.1 договору на умовах даного договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти й сплатити наступний товар: пшеницю.

Відповідно до пункту 2.4. договору (характеристика товару) загальна вартість товару з ПДВ складає 387000,00 грн. В цьому ж пункті сторони узгодили можливість зміни кількості товару, за узгодженням сторін на +10%.

Згідно пункту 3.1. договору ціна товару: згідно накладних. Вартість товару може змінюватись по узгодженню сторін. Загальна вартість по договору - згідно рахунків, видаткових накладних та вантажних документів.

Відповідно до пункту 4.1. договору, покупець здійснює оплату товару, згідно рахунку постачальника, на розрахунковий рахунок або готівкою.

Згідно пункту 6 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 09 серпня 2020 року, або до дострокового розірвання за згодою сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що 13 серпня 2019 року позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" було отримано рахунок на оплату № 26 від 12 серпня 2019 року.

13 серпня 2019 року, Фермерським господарством "ЛАРИСА-2008" на підставі отриманого рахунку, на виконання умов логовору позивачем було здійснено повну оплату вартості товару за договором, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 379999,25 грн. на розрахунковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 АТ "Райффайзен Банк Аваль". Здійснення оплати підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 за період з 13 по 20 жовтня 2019 АТ "ПРОКРЕДИТБАНК" та платіжним дорученням №214 від 13 серпня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що з дня укладення договору і до дати звернення з цим позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" товар не поставило, однак повернув частину грошей у сумі 54274,57 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків та випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 за період з 13 по 20 жовтня 2019 в АТ "ПРОКРЕДИТБАНК". При цьому відповідач не повідомив Фермерське господарство "ЛАРИСА-2008" про причини не поставки товару.

Залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" перед позивачем складає 325724, 68 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки №11008 від 09 серпня 2019 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 325724,68 грн. основного боргу слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 21309,35 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в інформаційно-пошуковій системі "Ліга", суд вважає його невірним та таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених арифметичних та методологічних помилок.

Здійснивши перерахунок штрафної санкції, з урахуванням приписів статті 231 ГК України, суд встановив, що арифметично вірною та такою, що повністю відповідає положенням чинного законодавства є сума пені в розмірі 10679,50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2650,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2650,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомстатті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5085,83 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ" (64871, Харківська область, Близнюківський район, село Софіївка Перша, код ЄДРПОУ 35462911) на користь Фермерського господарства "ЛАРИСА-2008" (51323, Дніпропетровська область, Юр`ївський район, село Новов`язівське, вул. Степова, буд. 11, код ЄДРПОУ 35798131) 339054,18 грн. заборгованості, що складається з коштів сплачених за договором поставки №11008 від 09 серпня 2019 року в розмірі 325724,68 грн., пені у розмірі 10679,50 грн., 3% річних у розмірі 2650,00 грн. та 5085,83 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "20" січня 2021 р.

Суддя П.В. Хотенець