Рішення

від 19.01.2021 по справі 923/1309/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1309/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства СВ-Імпекс

до Фермерського господарства Аміна-Юг

про стягнення 100 000 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

07.12.2020 Приватне підприємство СВ-Імпекс звернулося з позовом до Фермерського господарства Аміна-Юг про стягнення 100 000 грн.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за усним договором поставки від 12.05.2020 передав Відповідачу за накладною № РН-000056 насіння цибулі Медуза на загальну суму 172 800 грн, але той її вартість у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим заборгував 100 000 грн.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам установлені процесуальні строки подачі відповідних заяв, зокрема Відповідачу 08.01.2020 для подачі відзиву та 18.01.2021 - заперечення, а Позивачу 13.01.2021 - для подачі відповіді на відзив.

У вказаний строк Відповідач відзиву на позов не подав.

Установлені судом обставини

Відповідно до видаткової накладної № РН-000056 від 12.05.2020 на суму 172 800 грн Позивачем передано Відповідачу товар (насіння цибулі Медуза ) на вказану суму.

З тексту накладної вбачається, що вона складена за підписами представників обох сторін та на ній проставлені печатки, у тому числі одержувача товару.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, складеного за період з 01.01.2018 по 31.08.2020 сторонами підтверджено поставку за вказаною накладною та сплату відповідачем 72 800 грн.

За обліковими даними Позивача Відповідач вартість товару станом на день подачі позову до суду у повному обсязі не сплатив, а тому заборгованість складає 100 000 грн.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання в силу якого одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 174 того ж Кодексу господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, з урахуванням наведених положень Господарського кодексу України щодо правового регулювання правил укладення договорів Цивільним кодексом України, суд зазначає, що згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, суд приходить до висновку між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У даному випадку між сторонами не був підписаний спільно письмовий договір поставки, а тому фактично поставка за видатковою накладною здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за накладною відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведеній видатковій накладній має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

У даному випадку у накладній не визначався інший строк оплати, а тому обов`язок одержувача товару, або іншими словами покупця , щодо оплати вартості отриманого товару виникає з моменту його передачі. У зв`язку з цим, встановлення строку оплати, який відрізнявся б від установленого законом, не потребується як істотна умова договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими:

- Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 100 000 грн порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 100 000 грн основної заборгованості у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 102 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства Аміна-Юг (74530, Херсонська область, Великолепетиський район, с. Князе-Григорівка, вул. Адамяна, 22; ідентифікаційний код 34030298) на користь Приватного підприємства СВ-Імпекс (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-б; ідентифікаційний код 31115621) - 100 000 грн основної заборгованості та 2 102 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін