Рішення

від 20.01.2021 по справі 925/844/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Черкаси справа № 925/844/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Курпіля А.М., відповідача - адвоката Фетісова Д.В., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» до товариства з обмеженою відповідальністю «РОМІРА-Меблі» про стягнення 72255 грн. 27 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РОМІРА-Меблі» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 170 від 01.01.2019 року, 55906 грн. 29 коп. основного боргу, 7555 грн. 14 коп. пені, 9341 грн. 81 коп. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 1167 грн. 72 коп. 3 % річних,1284 грн. 31 коп. інфляційних втрат, що разом становить 72255 грн. 27 коп., та відшкодування понесених судових витрат у виді 2120 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки № 170 від 01.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/844/20 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.08.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 20.07.2020 року клопотання про процесуальне правонаступництво (вх. № 10921/20 а.с. 59), у якому просив на підставі ч.ч. 1-2 ст. 52 ГПК України замінити позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» у зв`язку з укладенням сторонами 16.07.2019 року договору про відступлення права вимоги.

Відповідач в особі свого представника подав суду 13.08.2020 року клопотання (вх. № 12375/20 а.с. 68), в якому повідомив про неотримання відповідачем копії позовної заяви з додатками, просив зобов`язати позивача направити копію позовної заяви відповідачу та продовжити строк для подачі відзиву.

13.08.2020 року до суду надійшло клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» (вх. № 12377/20, а.с. 71), в якому останній просив стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» судові витрати в розмірі 7902 грн., з яких 2102 грн. витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 5800 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року, за клопотанням позивача, замінено особу позивача у справі № 925/844/20 - товариство з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» , оголошено перерву в судовому засіданні до 23.09.2020 року.

Відповідач в особі свого представника 03.09.2020 року подав відзив на позовну заяву (вх. № 13524/20, а.с. 88), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоказаності вимог, вказував на відсутність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» та неналежність наданих доказів на підтвердження наявності боргу.

Ухвалою суду від 15.09.2020 року, за клопотанням представника позивача, доручено Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська організувати 23.09.2020 року участь представника товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі господарського суду Черкаської області № 925/844/20.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 08.10.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 05.10.2020 року письмові заперечення (вх. № 15340/20 а.с. 108-109), в яких в яких спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, підтримав позов в розмірі і з підстав, викладених в ньому.

Ухвалою суду від 08.10.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 17.11.2020 року.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року, за клопотанням представника позивача, доручено Петриківському районному суду Дніпропетровської області організувати 17.11.2020 року участь представника товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі господарського суду Черкаської області № 925/844/20.

В судовому засіданні 17.11.2020 року в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив на позов, підтримав і просив суд їх задовольнити повністю, відшкодувати понесені судові витрати. Представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2020 року, в яке сторони явку своїх представників не забезпечили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи та з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.01.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп", як постачальник, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "РОМІРА-Меблі ", як покупець, уклали договір поставки № 170 (далі - Договір-1, а.с. 18-20), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар (далі - товарна накладна), які є невід`ємною частиною даного договору.

У Договорі-1 його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - право власності на товар (партію товару), що постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця у момент передання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній;

п. 3.1. - ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при постачанні кожної партії товару та зазначається у товарній накладній, яка підписується представниками обох сторін;

п. 3.2. - загальна вартість договору складає сума усіх підписаних сторонами товарних накладних до даного договору;

п. 5.2. - умови оплати: відстрочка 45 календарних днів;

п. 5.3. - датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника;

п. 5.6. - поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення штрафних санкцій, нарахованих покупцю за прострочку виконання зобов`язань згідно даного договору, в рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім терміном виникнення;

п. 6.2. - підписання товарної накладної покупцем (або його представником), або отримання товару відповідно до грузової транспортної декларації транспортного перевізника свідчить про приймання ним товару (партії товару), по якості та кількості без зауважень;

п. 7.3.3. - за порушення умов оплати, в тому числі, якщо порушення періоду оплати складає більше двадцяти календарних днів включно з дня, наступного за днем закінчення періоду платежу, покупець оплачує постачальнику штрафну пеню в розмірі один процент від простроченої суми боргу за кожний день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду платежу, по день фактичного виконання зобов`язання по оплаті, включаючи цей день;

п. 7.4. - у випадку прострочення оплати товару більше ніж на двадцять календарних днів покупець зобов`язаний оплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі двадцяти чотирьох процентів річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання строку оплати товару до дня його фактичної оплати, включаючи цей день;

п. 9.1. - даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, за умови відсутності заперечень постачальника.

Договір-1 підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із рахунків на оплату № 200 від 10.06.2020 року, № 139 від 15.07.2019 року, № 256 від 17.07.2019 року, № 262 від 18.07.2019 року, № 308 від 09.08.2019 року, № 342 від 11.09.2019 року. № 368 від 02.10.2019 року, № 369 від 02.10.2019 року (а.с. 35-42) та відповідних видаткових накладних: № 187 від 10.06.2019 року на суму з ПДВ 10546 грн. 20 коп., № 242 від 17.07.2019 року на суму з ПДВ 6878 грн. 52 коп., № 243 від 17.07.2019 року на суму з ПДВ 375 грн. 36 коп., № 247 від 18.07.2019 року на суму з ПДВ 10546 грн. 20 коп., № 296 від 12.08.2019 року на суму з ПДВ 5464 грн. 27 коп., № 353 від 02.10.2019 року на суму з ПДВ 5457 грн. 50 коп., № 355 від 02.10.2019 року на суму з ПДВ 11907 грн. 84 коп., № 356 від 02.10.2019 року на суму з ПДВ 4730 грн. 40 коп.(а.с. 21-28) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - меблеву фурнітуру та складові на суму 55906 грн. 29 коп., який відповідач отримав без зауважень та не оплатив.

В гарантійному листі № 61 від 13.11.2019 року відповідач зобов`язався сплатити заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп" до 18.11.2019 року у сумі 3570 грн. відповідно до рахунку СК № 150 від 06.05.2019 року, у сумі 10546 грн. 20 коп. відповідно до рахунку СК № 200 від 10.06.2019 року та в сумі 4085 грн. 24 коп. відповідно до рахунку СК № 206 від 13.06.2019 року (а.с. 43).

26.11.2019 року сторонами погоджено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 року по 26.11.2019 року на суму 55906 грн. 29 коп., в якому вказані зокрема і спірні видаткові накладні (а.с. 44-45).

Борг в сумі 55906 грн. 29 коп. за товар відповідач не сплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за поставлений товар - меблеву фурнітуру та складові, товариство з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп" нарахував відповідачу 7555 грн. 14 коп. пені, 9341 грн. 81 коп. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 1284 грн. 31 коп. інфляційних втрат, 1167 грн. 72 коп. 3% річних, вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

16.07.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп", як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» , як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір 2, а.с. 60-61), за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор відступив право вимоги новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредиторові за договором поставки № 170 від 01.01.2019 року (основний договір), укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «РОМІРА-Меблі» (далі - боржник).

Відповідно до п. 1.2 Договору-2 новий кредитор набуває права вимоги від боржника погашення заборгованості в розмірі 55906 грн. 29 коп. за товар, переданий згідно основного договору, а також пені, 24% річних за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3 % річних, судових витрат в межах сум, заявлених первісним кредитором до стягнення з боржника у справі № 925/844/20, що перебуває у провадженні господарського суду Черкаської області.

Згідно з п. 1.4. Договору-2, право вимоги переходить до нового кредитора в тому ж об`ємі та на тих же умовах, які існували до укладення договору.

Пунктом 2.1. Договору-2 сторони досягли згоди, що первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно з п. 3.1. Договору-2, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору-2 відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору та документів, що підтверджують право вимоги за основним договором.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 170 від 01.01.2019 року та укладеного на його виконання договору про відступлення права вимоги від 16.07.2020 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цими договорами.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. п. 5.2. Договору-1 сторони погодили умову оплати з відстрочкою 45 календарних днів.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар за Договором був отриманий на суму 55906 грн. 29 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 187 від 10.06.2019 року, № 242 від 17.07.2019 року, № 243 від 17.07.2019 року, № 247 від 18.07.2019 року, № 296 від 12.08.2019 року, № 355 від 02.10.2019 року, № 356 від 02.10.2019 року.

На копії видаткової накладної № 353 від 02.10.2019 року відсутній підпис представника відповідача. Із пояснень представника позивача в засіданнях суду слідує, що товар за цією видатковою накладною поставлявся відповідачу Новою поштою згідно з експрес накладною № 59998084769198 (а.с. 29), другий примірник цієї видаткової накладної з підписом відповідальної особи про отримання товару відповідачем не повернений, проте і зауважень від відповідача щодо неотримання товару за даною видатковою накладною, чи отримання товару неналежної якості у товариства з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп" відсутні.

Борг відповідача в сумі 55906 грн. 29 коп. відображений в акті звірки взаємних розрахунків від 26.11.2019 року за період з 01.01.2017 року по 26.11.2019 року між сторонами, що погоджений і підписаний обома сторонами.

Право вимоги до відповідача за Договором-1 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» , як правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп" правомірно набуло на підставі Договору-2.

Пунктом 1.2. Договору-1 сторони визначили, перелік прав, які перейшли до нового кредитора, в тому числі, права вимоги, належні первісному кредитору за основним договором в розмірі 55906 грн. 29 коп., а також пеню, 24% річних за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, 3 % річних, судові витрати в межах сум, заявлених первісним кредитором до стягнення з боржника у справі № 925/844/20, що перебуває у провадженні господарського суду Черкаської області.

Станом на 16.07.2020 року - день укладення Договору-2 у відповідача була несплачена заборгованість за Договром-1 у розмірі 55906 грн. 29 коп., яка визначена ще первісним кредитором товариством з обмеженою відповідальністю "СТП-Груп".

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 55906 грн. 29 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 1284 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 1167 грн. 72 коп., на підставі п. 7.3.3. Договору-1 пені в сумі - 7555 грн. 14 коп., на підставі п. 7.4. Договору-1 - 24% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 9341 грн. 81 коп.

За видатковою накладною № 187 від 10.06.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року у сумі 286 грн. 85 коп., 3 % річних за період з 26.07.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 276 грн. 13 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 26.07.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 2209 грн. 03 коп., пені за період з 26.07.2019 року по 26.01.2020 року у сумі 1668 грн. 78 коп.

За видатковою накладною № 242 від 17.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року у сумі 208 грн. 40 коп., 3 % річних за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 158 грн. 04 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 1264 грн. 33 коп., пені за період з 03.09.2019 року по 03.03.2020 року у сумі 995 грн. 22 коп.

За видатковою накладною № 243 від 17.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року у сумі 11 грн. 36 коп., 3 % річних за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 8 грн. 62 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 68 грн. 93 коп., пені за період з 03.09.2019 року по 03.03.2020 року у сумі 54 грн. 26 коп.

За видатковою накладною № 247 від 18.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року у сумі 319 грн. 54 коп., 3 % річних за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 242 грн. 32 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 03.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 1938 грн. 59 коп., пені за період з 03.09.2019 року по 03.03.2020 року у сумі 1525 грн. 96 коп.

За видатковою накладною № 296 від 12.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року у сумі 126 грн. 76 коп., 3 % річних за період з 27.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 114 грн. 77 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 27.09.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 918 грн. 18 коп., пені за період з 27.09.2019 року по 27.03.2020 року у сумі 745 грн. 95 коп.

За видатковою накладною № 353 від 02.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2020 року у сумі 81 грн. 85 коп., 3 % річних за період з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 90 грн. 85 коп., 24 % річних за користування коштами за період з з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 726 грн. 83 коп., пені за період з 19.11.2019 року по 19.05.2020 року у сумі 633 грн. 52 коп.

За видатковою накладною № 355 від 02.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2020 року у сумі 178 грн. 60 коп., 3 % річних за період з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 198 грн. 24 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 1585 грн. 92 коп., пені за період з 19.11.2019 року по 19.05.2020 року у сумі 1382 грн. 33 коп.

За видатковою накладною № 356 від 02.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2020 року у сумі 70 грн. 95 коп., 3 % річних за період з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 78 грн. 75 коп., 24 % річних за користування коштами за період з 19.11.2019 року по 08.06.2020 року у сумі 630 грн., пені за період з 19.11.2019 року по 19.05.2020 року у сумі 549 грн. 12 коп.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.4. Договору-1, сторони домовились, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж на двадцять календарних днів покупець зобов`язаний оплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі двадцяти чотирьох процентів річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання строку оплати товару до дня його фактичної оплати, включаючи цей день.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 6 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено господарським судам питання, пов`язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами. Відповідно до п.п. 6.1.-6.3 розділу 6 цієї постанови, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки у Договорі-1 сторони передбачили розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), судом встановлено наявність порушення відповідачем грошового зобов`язання, то позивач вправі звернутися до відповідача з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за вказані періоди позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимога позивача і в цій частині позову також підлягає задоволенню.

З підстав несвоєчасної оплати за отриманий товар, за що п. 7.3.3. Договору-1 передбачена відповідальність, позивач також заявив до стягнення з відповідача 7555 грн. 14 коп. пені.

Так, згідно з п. 7.3.3. Договору-1 за порушення умов оплати, в тому числі, якщо порушення періоду оплати складає більше двадцяти календарних днів включно з дня, наступного за днем закінчення періоду платежу, покупець оплачує постачальнику штрафну пеню в розмірі один процент від простроченої суми боргу за кожний день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду платежу, по день фактичного виконання зобов`язання по оплаті, включаючи цей день. Фактично розрахунок розміру пені позивачем проведено у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Нарахування пені відповідає умовам Договору-1 та обумовлене Договором-2, відповідає обставинам справи.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення пені відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п.п. 7.3.3. Договору-1, п. 1.2. Договору-2, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України, спірні суми пені нараховані відповідно до умов договору поставки № 170 від 01.01.2019 року з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 16.07.2020 року, на фактичні суми боргу, їх суд вважає правильними. Відтак вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених позивачем вимог по стягненню боргу суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору поставки № 170 від 01.01.2019 року та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованою і відхиляє.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд спірні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» визнає обґрунтованими і, з вищезазначених підстав, задовольняє повністю, а заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, відхиляє з мотивів необґрунтованості і безпідставності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив повністю.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5800 грн., представник позивача адвокат Курпіля А.М. надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 01.06.2020 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» з адвокатом Курпіль А.М.; копію акта приймання-передачі послуг від 24.06.2020 року за договором про надання правової допомоги від 01.06.2020 року на суму 5000 грн.; копію платіжного доручення № 1556 від 24.06.2020 року на суму 5000 грн. сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» адвокату Курпілю А.М. за договором про надання правової допомоги від 01.06.2020 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 488 від 25.10.2012 року; детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на виконання п.4.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2020 року на суму 5000 грн.; копію договору про надання правової допомоги від 17.07.2020 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» з адвокатом Курпіль А.М.; копію акта приймання-передачі послуг від 13.08.2020 року за договором про надання правової допомоги від 17.07.2020 року на суму 800 грн.; копію платіжного доручення № 228 від 05.08.2020 року на суму 800 грн. сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» адвокату Курпілю А.М. за договором про надання правової допомоги від 17.07.2020 року; детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на виконання п.4.1. договору про надання правової допомоги від 17.07.2020 року на суму 800 грн.; копію ордеру від 12.08.2020 року.

Судом враховано, що між первісним позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» , як клієнтом, та адвокатом Курпілєм Андрієм Миколайовичем, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2020 року, в якому сторони погодили наступне:

п. 1.1. - клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати йому правову допомогу на умовах, передбачених п,2.1. цього договору у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМІРА-Меблі» на його користь заборгованості за договором поставки № 170 від 01.01.2019 року;

п. 4.1. - за правову допомогу, надану адвокатом, клієнт сплачує гонорар в сумі 5000 грн. в десятиденний строк з дня підписання сторонами даного договору;

п. 4.2. - сплата гонорару здійснюється на умовах цього договору. Клієнт, за відсутності обґрунтованих претензій, зобов`язаний прийняти акт приймання-передачі наданих послуг, підготовлений адвокатом та затвердити його підписом протягом 2-х робочих днів з дня отримання.

Також між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» , як клієнтом, та адвокатом Курпілєм Андрієм Миколайовичем, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги від 17.07.2020 року, в якому сторони погодили наступне:

п. 1.1. - клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати йому правову допомогу на умовах, передбачених п,2.1. цього договору у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМІРА-Меблі» на його користь заборгованості за договором поставки № 170 від 01.01.2019 року;

п. 4.1. - за правову допомогу, надану адвокатом, клієнт сплачує гонорар в сумі 800 грн. в тридцятиденний строк з дня підписання сторонами даного договору;

п. 4.2. - сплата гонорару здійснюється на умовах цього договору. Клієнт, за відсутності обґрунтованих претензій, зобов`язаний прийняти акт приймання-передачі наданих послуг, підготовлений адвокатом та затвердити його підписом протягом 2-х робочих днів з дня отримання.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази надання позивачам - товариству з обмеженою відповідальністю «СТП-Груп» та в подальшому товариству з обмеженою відповідальністю «Мебіторг» , професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5800 грн., а разом 7902 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РОМІРА-Меблі", код ЄДРПОУ 34076203, місцезнаходження: 19604, Черкаська обл., Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-Промислова, буд. 12 А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мебіторг", код ЄДРПОУ 43381104, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв. 8, кім. 4 - 55906 грн. 29 коп. основного боргу, 7555 грн. 14 коп. пені, 9341 грн. 81 коп. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 1167 грн. 72 коп. 3 % річних,1284 грн. 31 коп. інфляційних втрат, 7902 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.01.2021 року.

Суддя В.М. Грачов