Рішення

від 19.01.2021 по справі 120/5853/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2021 р. Справа № 120/5853/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративними позовом до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувшись із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,20 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту села Якушинці Вінницького району Вінницької області. Однак, спірним рішенням від 29.09.2020 року за № 607 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в користуванні громадян, а останнім не було надано погодження землекористувачів на вилучення з їх користування.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що земельна ділянка, частину якої бажає отримати позивач, у відповідності до рішення № 22 Якушинецької сільської ради народних депутатів від 19.02.1992 року надана у користування ОСОБА_2 тому для надання дозволу на розробку документації із землеустрою згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України необхідна письмова згода землекористувача. Враховуючи відсутність такої згоди землекористувача, відповідач вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представником позивач надано відповідь на відзив яким він заперечує проти аргументів зазначених у відзиві, разом з тим просить витребувати у селищної ради додаткові матеріали справи.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року клопотання представника задоволено, зобов`язано відповідача надати документи, які підтверджують оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

На виконання вимог ухвали, відповідачем надано пояснення зі змісту яких встановлено, що ОСОБА_2 користується зазначеною земельною ділянкою та можливо він набув право власності на неї у 2004 році. Крім зазначеного, додаткових документів надано не було.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем було надано клопотання до Якушинецької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,20 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту села Якушинці Вінницького району Вінницької області (межує із земельною ділянкою за № 0520688900:02:002:0396).

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 29.09.2020 року Якушинецькою сільською радою винесено рішення 48 сесії 7 скликання № 607 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 ", яким відмовлено у наданні дозволу, посилаючись на те, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в користуванні громадян, а останнім не було надано погодження землекористувача на вилучення з їх користування.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі житлової та громадської забудови.

Як зазначено у статті 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Як зазначено судом, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання відповідача на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка надана в користування громадянам і заявником не було надано погодження землекористувача на її вилучення.

Із наданих відповідачем письмових пояснень у відзиві на позовну заяву та додаткових доказів встановлено, що правовим актом, яким земельні ділянки надавалися в користування громадян є рішення № 22 Якушинецької сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області, яке прийняте за результатами розгляду протоколу загальних зборів членів КСП "Правда" с. Якушинці від 11.02.1994 року "Про виділення земельних ділянок під огороди", та яким вирішено надати земельні ділянки із земель запасу сільської ради громадянам під огороди в с. Якушинці.

З цього приводу суд враховує що дійсно, в силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Водночас судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що бажана для позивача земельна ділянка наразі дійсно перебуває у користуванні іншої особи, оскільки з рішення сільської ради від 19.02.1992 року не є можливим встановити, яку саме земельну ділянку було передано тій чи іншій особі, та чи перебувають вони у користування цих осіб до цього часу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В даному випадку відповідач належними і допустимим доказами не довів тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні інших осіб - громадян, у зв`язку з чим необхідна згода таких осіб на вилучення земельної ділянки.

Що ж до посилання відповідача на рішенням Якушинецької сільської ради від 19.02.1992 року, яким громадянам надано земельні ділянки під огороди, то суд враховує, що на час прийняття цього рішення діяв Земельний кодекс України в редакції Закону від 19 грудня 1990 року № 561-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Крім того, частиною першою статті 23 Кодексу визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За наведених вище обставин суд вважає, що право власності (постійного користування) на земельну ділянку не могло виникати на підставі одного лише рішення органу місцевого самоврядування, а тому зазначення в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність такої підстави як відсутність погодження землекористувачів на вилучення земельної ділянки є неправомірним.

Щодо посилання відповідача на п. 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, то суд враховує те, що вказаною нормою дійсно передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. В той же час відповідачем не надано суду жодних доказів про те, що відповідне рішення сільської ради від 19.02.1992 року в частині, що стосується спірної земельної ділянки є виконаним згідно положень діючого ЗК України.

Також звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише одним із етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 23.01.2020 року у справі № №0840/2979/18.

Таким чином суд доходить висновку, що рішення Якушинецької сільської ради № 607 від 29.09.2020 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,20 га в межах населеного пункту села Якушинці Вінницького району Вінницької області, то суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення Якушинецької сільської ради № 607 від 29.09.2020 року є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Згідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення Якушинецької сільської ради не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем у оскаржуваному рішенні чітко не встановлено особи (осіб), якій (яким) згідно рішення Якушинецької сільської ради від 19.02.1992 року надано земельні ділянки, на частину яких претендує позивач. Так, відповідне рішення сільської ради містить перелік із числа осіб, яким надавалися земельні ділянки, проте кому конкретно із цього переліку надано спірну земельну ділянку, яку також бажає отримати у власність позивач, відповідачем у своєму рішенні № 607 від 29.09.2020 року не встановлено.

При цьому суд враховує, що у своєму відзиві відповідач вказує, що спірна земельна ділянка у 1992 році передана у власність гр. ОСОБА_2 . В той же час, відповідач відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обмежився лише загальною фразою про передання земельної ділянки у користування громадян, не з`ясувавши при цьому, якій саме особі така земельна ділянка була передана, чи використовує така особа відповідну земельну ділянку та чи вчиняє дії щодо подальшого оформлення відповідних прав на землю, що має значення для правильного вирішення відповідного питання.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана належна оцінка зазначеним вище обставинам як і не перевірено зміст такого клопотання на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших обставинах, які не були пов`язані з відповідною нормою. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд знаходить підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,20 га в межах населеного пункту села Якушинці Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат судом враховано норми ч. 3 ст. 139 КАС України, якими визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Якушинецької сільської ради (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04330021) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 48 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області № 607 від 29.09.2020 року "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,20 га в межах населеного пункту села Якушинці Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Якушинецької сільської ради (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04330021).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович