Рішення

від 20.01.2021 по справі 160/15804/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/15804/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 року №1739098/40397567 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.05.2020 року датою її фактичного отримання.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ направлено на реєстрацію податкову накладну № 2 від 04.05.2020 року на суму ПДВ 205000,00 грн. Квитанцією, яка надійшла у відповідь на реєстрацію податкової накладної, реєстрацію було зупинено, виявлено відповідність критеріям ризиковості здійснення операцій, запропоновано подати додаткові пояснення. Позивачем були подані пояснення, проте оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області 16.07.2020 року №1739098/40397567 позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року, у зв`язку з ненаданням платником документів. Позивач вважає рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачу були надані всі наявні у позивача документи на підтвердження господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну. Оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Податкова накладна, на думку позивача, була безпідставно зупинена, оскільки первинні документи товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ засвідчують факт реального виконання останнім та його контрагентами господарських зобов`язань.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 21.12.2020 року.

21.12.2020 року представником позивача подано заяву щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В судове засідання, призначене на 21.12.2020 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом відкладено розгляд справи до 20.01.2021 року.

24.12.2020 року представником позивача подано клопотання про залучення доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу.

29.12.2020 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520. Оскаржуване рішення прийняте з підстави ненадання позивачем копій документів. Відповідач вважає визначені підстави в Рішенні комісії для відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм діючого законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ДПС України не надано відзиву на позовну заяву, про можливість подання відзиву повідомлено належним чином.

В судове засідання, призначене на 20.01.2021 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що клопотання представника відповідача належним чином не обґрунтовано та не підтверджено неможливість прибуття в судове засідання представника належними засобами доказування. Визначена представником відповідача підстава для відкладення розгляду справи не є належною, оскільки судовий процес в Дніпропетровському окружному адміністративному суді триває та не залежить від продовження дій адаптивного карантину на території держави.

З огляду на встановлені строки розгляду справ у спрощеному позовному провадженні та недопущення їх порушення, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205 ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40397567) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа - суб`єкт господарської діяльності 05.04.2016 року.

Видами діяльності за КВЕД є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у. (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 30.05.2020 року ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв`язку складено і направлено на реєстрацію податкову накладну №2 від 04.05.2020 року на суму ПДВ 205000,00 грн.

З квитанції, яка надійшла у відповідь на реєстрацію вищезазначеної податкової накладної, встановлено, що податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК №2 від 04.05.2020 року в ЄРПН зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та їх копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

На виконання зазначеного 09.07.2020 року позивач направив повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №2 від 04.05.2020 року, реєстрацію якої зупинено та у порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, в електронному вигляді подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області копії документів, що підтверджують здійснення господарської операції.

Рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 року №1739098/40397567 позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року, у зв`язку з ненаданням платником копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок.

Форма рішення передбачає підкреслення документів, яких не вистачає, проте в спірному рішенні жодного документу не підкреслено.

В графі додаткова інформація спірного рішення відсутня будь-яка інформація.

Досліджуючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить п.201.16 ст.201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цьогоКодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

За змістом п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).

Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1). показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Згідно до п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Водночас, у Додатку №1 до Порядку №1165 встановлені критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме:

1.Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5.Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту16.1.3пункту16.1статті16та абзацу першого пункту49.2і пункту49.18статті49 Податкового кодексу України.

7.Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту16.1.3 пункту16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті46 Податкового кодексу України.

8.У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно до п. 8 Порядку №1165 платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

За змістом п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягам операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1)номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування:

2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3)пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/роз рахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 25 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 26 Порядку №1165 Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Судом встановлено, що в квитанції про зупинення податкової накладної міститься лише загальне посилання контролюючого органу щодо відповідності платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та пропозицію надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без визначення конкретного переліку документів.

При цьому, законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації, без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Так, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платникам податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органам рішення про реєстрацію податкової накладної.

Дотримання вимоги ясності і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

З огляду па викладене, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Зазначена правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2019 р. по справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 р. по справі №819/330/18.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216.

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять в собі лише загальне твердження про надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства за відсутності зазначення чітких порушень з боку платника податків у поданих документах та переліку конкретних документів, складених з такими порушеннями чи не надання документів.

Отже, такі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд зазначає, що відповідачем в якості причини відмови у реєстрації податкової накладної зазначено, що підприємством надано платіжне доручення від 04.05.2020 року №3352 на перерахування авансу не завірене банківською установою, виписка банку не надана. Крім того, відповідачем-1 у відзиві зазначено, що позивачем не надані первинні документи (накази, посвідчення) на відрядження фахівців до м. Снятина, Івано-Франківська область.

Проте, вказану причину відповідачем визначено лише у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 29.12.2020 року.

На момент прийняття оскаржуваного рішення позивач не знав та не міг знати, яких документів не вистачає для реєстрації податкових накладних, та відсутність яких документів стала підставою для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Більше того, суд зазначає, що позивачем було подано 31 додаток на підтвердження реальності здійснення господарської операції, які складаються з даних бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 826/9457/18 (ЄДРСР 85803891) зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятим податковим органом рішенням, суди також повинні з`ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН визначена Порядком.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справах № 620/3556/18 (ЄДРСР 81857391), № 815/2791/18 (ЄДРСР 81858145), від 14.05.2019 у справі № 817/1356/18 (ЄДРСР 81727808), від 22.04.2019 у справі № 2040/5445/18 (ЄДРСР 81366622).

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі № 0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Відмовляючи у реєстрації податкової накладної відповідач мав можливість підкреслення первинних документів серед наведених у такому рішенні (у встановленій формі), які були ненадані платником податків. Проте вказані дії відповідачем не вчинені.

Отже, в даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Відмовляючи у реєстрації податкової накладної відповідач так і не вказав, які документи не були подані платником податків.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить інформації, які документи не були подані позивачем, що позбавило його можливості реєстрації податкової накладної, які документи з поданих позивачем повідомленням від 09.07.2020 року №2 не були враховані відповідачем та підстав такого неврахування

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до нього протиправності.

Під час судового розгляду справи відповідачами не надані жодні пояснення з приводу зазначених вище обставин.

Щодо господарських відносин, які передували винесенню оскаржуваного рішення, судом встановлено, що 30 грудня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ уклало з товариством з обмеженою відповідальністю РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ , яке діяло від імені та в інтересах ТОВ ІСТРЕЙТ на підставі договору доручення № 450/01/02 ДПП від 01.02.2019 р. та довіреності № 4500102 від 01.02.2019р., договір генерального підряду № 30-12/1 на організацію та здійснення реконструкції нерухомого майна (надалі - договір підряду).

У відповідності до умов договору підряду підрядник (ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ ) зобов`язувався виконати власними, а за потреби і залученими силами, роботи з розроблення проектно-кошторисної документації та реконструкції об`єкта, за місцем розташування: Івано-Франківська область, Снятинський район, місто Снятин, вул. Шевченко, 97, відповідно до вимог затвердженої замовником (ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ ) проектно-кошторисної документації та наданої замовником концепції улаштування об`єктів. В свою чергу замовник зобов`язувався прийняти після завершення робіт прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва та оплатити вартість виконаних робіт.

Додатком № 2 до договору підряду встановлено, що загальна сума договору дорівнює 20 500 000 (двадцять мільйонів п`ятсот тисяч) грн. з ПДВ 20%.

У відповідності до графіку виконання зобов`язань, який є додатком № 1 до договору підряду, та пп. 2.1.3. договору підряду датою пред`явлення закінченого будівництвом Об`єкту робочій комісії Замовника є 31 серпня 2020 року.

Згідно умов договору підряду, підрядник для виконання будівельних, монтажних робіт, розташування техніки, а також для зберігання будівельних матеріалів, які в подальшому використовувались для виконання робіт, отримало від Замовника (ТОВ ІСТРЕЙТ ) за актом приймання-передачі будівельний майданчик за відповідною адресою (додаток № 3 до договору підряду).

Оплата підрядних робіт за договором підряду здійснювалась замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у порядку, передбаченому графіком фінансування, який є додатком № 2 до договору підряду, на підставі рахунків підрядника.

Умовами договору підряду була передбачена змішана система оплати вартості виконаних робіт, а саме: частина оплати по кожному етапу робіт сплачується авансом в терміни, які узгоджені сторонами в графіку фінансування; остаточний розрахунок проводиться в обумовлені терміни після закінчення кожного етапу робіт.

Всього в період дії договору підряду на рахунок ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ замовником ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ для забезпечення виконання робіт було перераховано грошові кошти в розмірі 16 400 000 гривень з ПДВ. Вказані операції були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ , що підтверджується відомостями з картки рахунку 361 у розрізі Договору підряду за період з 30.12.2019 р. по 31.05.2020р.

В цілому за наслідками здійснення господарських операцій за договором підряду з початку його дії станом на 31 травня 2020 року заборгованість ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ на користь ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ за договором підряду складає 16 400 000 гривень, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 31 травня 2020 року.

Позивачем для виконання значного обсягу робіт за договором підряду були залучені субпідрядники, у тому числі товариство з обмеженою відповідальністю УКРБУД-2012 (код ЄДРГІОУ 38375555), товариство з обмеженою відповідальністю ТАДАЛС-БУД (код ЄДРПОУ 40416118).

Так, ТОВ УКРБУД-2012 на підставі договору, укладеного із позивачем, було виконано роботи з монтажу і виготовлення алюмінієвої вхідної групи і вітражів (найменування Текnо 50/60); вікон, дверей (найменування Rehau) на об`єкті Замовника, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, Снятинський район, місто Снятин, вул. Шевченка, буд. 97.

В свою чергу, ТОВ ТАДАЛС-БУД на підставі договору, укладеного із позивачем, виконало роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціонування на об`єкті Замовника, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, Снятинський район, місто Снятин, вул. Шевченка, буд. 97.

Також, на підставі укладеного з позивачем договору поставки торгово-виробниче мале підприємство ЯВІР (код ЄДРПОУ 23926042), поставляло товари будівельного призначення, які використовувались позивачем при виконанні робіт за договором підряду.

Вищенаведене свідчить, про реальний характер договору підряду, укладеного між ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ та ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ . Докази взаємовідносин позивача із вищевказаними субпідрядниками та постачальником будівельних матеріалів, які використовуються позивачем при здійсненні робіт за договором підряду, додаються до цієї позовної заяви. Крім цього, між ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ та ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ укладено ще декілька договорів підряду, за якими ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ за замовленням ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ здійснює будівництво та/або реконструкцію об`єктів нерухомого майна в різних областях України.

Таким чином, договір підряду та господарська операція, за наслідками якої була складена податкова накладна, відповідає характеру діяльності позивача, тобто здійснення позивачем будівельної діяльності як власними силами, так і залученими силами.

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів за податковою накладною.

Відповідні первинні документи, що зазначені вище долучені до матеріалів справи.

Дослідження вказаних документів, копії яких наявні в матеріалах справи вказує, що вони складені відповідно дост.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та свідчать про придбання товарно-матеріальних цінностей для здійснення послуг з поточного ремонту причалу №4, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Також в цих документах відображений рух активів.

Як було встановлено судом і зазначено вище, ТОВ Експрес Буд Інвест були подані через електронний кабінет повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено №2 від 04.05.2020 року, що підтверджується квитанцією №2 від 09.07.2020 року.

Наявність та подання зазначених документів до реєстрації податкової накладної відповідачами під час розгляду справи не спростовувалась.

В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням та які документи необхідно надати позивачу з метою можливості реєстрації податкової накладної.

Додатково, суд зазначає, що підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості було вказано пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість

26.06.2020 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі наданої ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ інформації та копій відповідних документів від 18.06.2020р. за № 1 було прийнято рішення № 20355 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Тобто на дату подання пояснень до Комісії, ТОВ ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ вже не відповідав критеріям ризиковості платника податків. Тому обставина відповідності платника податків критеріям ризиковості під час складання податкової накладної не мала вже значення під час розгляду Комісією пояснень позивача та доданих до них документів.

Згідно правової позиції колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованій та викладеній у постанові від 25.10.2019 р. по справі №0340/1834/18 (провадження № К/9901/8458/19), з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні за змістом висновки неодноразово викладалась Верховним Судом при розгляді подібних спорів (зокрема у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 822/1817/18 та від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18), що вказує про формування сталої судової практики з даного питання.

В постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 р. по справі № 1740/2004/18 (провадження № К/9901/16048/19) було зазначено, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності, формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на Критерії ризиковості є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що має наслідком неможливість реєстрації платником податку ПН/РК в ЄРПН.

З огляду на зазначене, недотримання контролюючим органом принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних та не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної призвело до правової невизначеності позивача, що позбавило його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створило передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 року №1739098/40397567 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати накладну, суд зазначає таке.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Положенням п.п. 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження відповідного рішення суду).

У разі надходження рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).

Отже, чинним законодавством повноваження щодо реєстрації ПН після зупинення наразі покладені на Державну податкову службу.

Зокрема, в силу норм п. 2 ч. 2ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 цього Кодексу).

Враховуючи висновки суду про протиправність рішення податкового органу, для відновлення порушених прав платника податків, суд вважає обґрунтованими вимоги позову в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідатиме основним принципам здійснення судочинства.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, правомірність спірних рішень, перед судом не доведена.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За результатами розгляду даної справи, сплачений судовий збір за подання даного позову у загальному розмірі 2102,00 грн. (платіжне доручення №6417 від 05.11.2020 року) підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Під час розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №14/01-09/20 від 14.09.2020 року;

- копію додатку №1 від 14.09.2020 року;

- копію рахунку на оплату №1/15-09/2020 від 15.09.2020 року;

- копію платіжного доручення №5933 від 28.09.2020 року;

- копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 24.11.2020 року;

- копію ордеру від 14.09.2020 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4367 від 05.07.2019 року;

- копію додатку №1/1 від 22.12.2020 року;

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Більше того, адвокатом в поданих документах має бути відображений фактичний час, витрачений на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

З копії акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 24.11.2020 року, судом встановлено, що адвокатом надані наступні послуги:

- юридичний аналіз підстав прийняття рішення комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1739098/40397567 від 16.07.2020 року, дослідження нової судової практики з цього питання та формування правової позиції - 1,5 год. 1500 грн.;

- усна правова консультація адвокатами АО АДВІС - 1 год., 1000 грн.;

- підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, визначення та збір доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка додатків до позовної заяви, складання позовної заяви - 8 год., 8000 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат включається розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що підлягають відшкодуванню позивачу витрати по наданих адвокатом послуг, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що за умови наявності такої послуги, яка надавалась адвокатом підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, визначення та збір доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка додатків до позовної заяви, складання позовної заяви - 8 год., 8000 грн., є необґрунтованою така послуга, як юридичний аналіз підстав прийняття рішення комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1739098/40397567 від 16.07.2020 року, дослідження нової судової практики з цього питання та формування правової позиції - 1,5 год. 1500 грн.

Оскільки адвокатом з метою підготовки позовної заяви було здійснено визначення підстав і предмету позову, визначення та збір доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка додатків до позовної заяви, складання позовної заяви, то дії щодо юридичний аналіз підстав прийняття рішення комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1739098/40397567 від 16.07.2020 року, дослідження нової судової практики з цього питання та формування правової позиції не входять до послуг, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи, оскільки могли бути вчинені з метою досудового або позасудового вирішення спору, та обсяг їх надання не вплинув на підготовку позовної заяви до суду.

Отже, в цій частині витрати за надані послуги не підлягають відшкодуванню.

Суд зазначає, що надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів, в силу вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подача позову до суду.

Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як складання позовної заяви віднесено надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів, суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг останніх.

Отже, в цій частині витрати за надані послуги не підлягають відшкодуванню.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/15804/20 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що спір у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 року №1739098/40397567 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.05.2020 року датою її фактичного отримання, є поширеним спором в адміністративній юрисдикції, мають встановлені Верховним Судом правові позиції та практики, а тому вивчення вказаного питання не потребує додаткового часу та зусиль з боку адвокатського об`єднання Адвіс , а тому час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви до суду - 8 год., є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу розумності формування гонорару адвоката.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 24.11.2020 року, є частково доведеними та підлягають частковому задоволенню судом у загальному розмірі на суму 5000 грн.

Вказана сума у розмірі 5000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ (вул.Журналістів, б. 9Д, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 40397567) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2020 року №1739098/40397567 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.05.2020 року датою її фактичного отримання.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2102,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме:

- 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

В порядку розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС БУД ІНВЕСТ документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме :

- 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

В задоволенні іншої частини клопотання про розподіл судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова