Постанова

від 11.01.2021 по справі 520/4060/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 р. Справа № 520/4060/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020, суддя Рубан В.В., повний текст складено 18.03.20, по справі № 520/4060/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004181306 за податком на доходи фізичних осіб, № 00004191306 з військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, № 00004201306 за штрафами та санкціями, № 00004211306 штрафні (фінансові) санкції на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платників податку у вигляді заробітної плати, № 00004221306 з податку на додану вартість, № 00004231306 у сумі штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, № 00004241306; вимогу про сплату боргу в сумі 20204,14 грн., як похідну від протиправно прийнятих рішень на збільшення суми податкового зобов`язання за податком на додану вартість, які було складено на підставі акту перевірки № 352/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 08.01.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004181306 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 24795,99 грн., № 00004191306 за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2066,34 грн., № 00004201306 за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 510 грн., № 00004211306 за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. подат. агентами з доходів платників податку у вигляді з/п в сумі 510 грн., № 00004221306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 191912,50 грн., № 00004231306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 86903,00 грн., № 00004241306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 20276 грн., вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № 00000361306 від 19.03.2019 в сумі 20204,14 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області, не погоджуючись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначив, що надані позивачем первинні документи не спростовують висновків щодо не реального характеру господарських операцій з контрагентами, фіктивності господарських взаємовідносин, створених без мети настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, згідно до плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 352/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 08.02.2019, яким зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 та п. 177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період у розмірі 91837 грн., в т.ч. за 2017 - на 91837 грн.; п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевіряється, в розмірі 16530,66 грн., в тому числі за 2017 в сумі 16530,66 грн.; абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 20204,14 грн., в тому числі за 2017 - на 20204,14 грн.; ст. ст. 168, 76 п.п. 1.2, 1.6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов`язань зі сплати військового збору на загальну суму 1377,56 грн., в тому числі за 2017 на суму 1377,56 грн.; п. 198.3 , п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено завищення сум ПДВ, зазначених у р. 21 декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 всього у розмірі 20276 грн. та заниження сум ПДВ у декларації з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 всього в розмірі 153530 грн.; п. 120-1.2 ст. 120, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України порушення порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 135163 грн.; п. п. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пп. 3.2, п. 3.3 розд. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 № 111/26556; п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України , а саме - не ведення книги обліку доходів і витрат.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 00004181306 за податком на доходи фізичних осіб на суму 24795,99 грн., № 00004191306 за платежем військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 2066,34 грн., № 00004201306 за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 510 грн., № 00004211306 за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. подат. агентами з доходів платників податку у вигляді з/п в сумі 510 грн., № 00004221306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 191912,50 грн., № 00004231306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 86903 грн., № 00004241306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 20276 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 00000361306 від 19.03.2019 року в сумі 20204,14 грн.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 177.2 ст. 172 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Положенням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ вищезазначеного Кодексу.

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини із ТОВ "НЬЮ БІЛД ПРАЙМ", ТОВ "ВІЛШИР", ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД", ТОВ "ПРОТЕК МАРКЕТ".

Так, 15.02.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "НЬЮ БІЛД ПРАЙМ" укладено договір купівлі-продажу (постачання) товару № 150217-1.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "НЬЮ БІЛД ПРАЙМ" видаткові накладні щодо поставки товарно-матеріальних цінностей у лютому 2017 № 03043, № 13042 від 03.04.2017 на загальну суму 56004 грн.; акти прийому-передачі продукції № 04-03-17/1, № 04-13/17/1 від 13.04.2017.

Фактична оплата за умовами договору проведена у безготівковій формі, на підтвердження чого надані платіжні доручення від 06.04.2017 № 22 на суму 16128 грн., від 25.04.2017 № 30 на суму 38072,40 грн.

Також, 03.03.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ВІЛШИР" укладено договір купівлі-продажу № 030417-1, у виконання якого постачальник поставив на користь позивача розпилювач 40Д85-1СПЧ1 в кількості 53 шт., двигун LA 186 для дизельної електростанції АД-4-Т/230 в кількості 1 шт. на загальну суму 16128,00 грн., поставка відбулась 03.04.2017; кришка циліндра в кількості 2 шт., кран допоміжного гальма № 254-000-1, в кількості 2 шт., шліцовий вал (з компонентами) в кількості 1 шт., анкерна вилка швидкостеміра в кількості 1 шт., колесо імпульсне швидкостеміра в кількості 1 шт., ролік фіксуючий швидкостеміра в кількості 1 шт. на загальну суму 38072,40 грн., поставка відбулась 13.04.2017.

Фактична оплата за умовами договору проведена у безготівковій формі, на підтвердження чого надані платіжні доручення № 22 від 06.04.2017 на суму 16128 грн., № 30 від 25.04.2017 на суму 38072,40 грн., у зв`язку з чим ТОВ "ВІЛШИР" на адресу позивача виписані податкові накладні на загальну суму 54200,40 грн.

В подальшому придбаний товар реалізований позивачем ПП ПРОМ-АЛЬЯНС за договором постачання № 1001 від 10.01.2017, що підтверджуються видатковими накладними від 03.04.2017 № 17 на суму 18507 грн., від 13.04.2017 ро № 10 на суму 18000 грн., від 24.04.2017 № 23 на суму 48380,10 грн., від 21.03.2017 № 11 на суму 114000 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД" укладено договори купівлі-продажу № 270717-1 від 27.07.2017, відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність покупця: ароматизатор харчовий м`ясо в кількості 350 кг на суму 307650 грн.; договір купівлі-продажу № 010817-1 від 01.08.2017, відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність покупця обвальне м`ясо з грудки курча-бройлера в кількості 4200 кг на суму 151200, грн, обвальне м`ясо з грудки курча-бройлера в кількості 7000 кг на суму 252000 грн.

Поставка за вказаними договорами проведена на умовах самовивозу товару зі складу постачальника 31.08.2017 за видатковою накладною № 78, 31.08.2017 за видатковою накладною № 77.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД" надано акт прийому-передачі товару № 08-31-17/1 від 31.08.2017 на суму 307650 грн., № 08-31-17/2 від 31.08.2017 на суму 151200 грн., № 08-31-17/3 від 31.08.2017 на суму 25200 грн.

Фактична оплата за умовами договору проведена у безготівковій формі, у зв`язку з чим ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД" на адресу позивача виписані податкові накладні № 14 від 28.07.2017 на суму 307650 грн., № 14 від 02.08.2017 на суму 151200 грн., № 5 від 04.08.2017 на суму 25200 грн.

Крім того, 17.07.2017 між позивачем та ТОВ "ПРОТЕК МАРКЕТ" укладено договір купівлі-продажу № 170717, за умовами якого позивач зобов`язується передати у власність покупця "обвальне м`ясо з грудки курча-бройлера" в кількості 605 кг на суму 21780 грн.; "трансглютаминаза за 1 кг" в кількості 40 кг, "натрій ізоаскорбінат харч." в кількості 525 кг, "суха молочна сиворотка" в кількості 900 кг разом на суму 200000,16 грн.

Поставка за вказаним договором проведена на умовах самовивозу товару зі складу постачальника ФОП ОСОБА_1 .

Також на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "ПРОТЕК МАРКЕТ" видаткові накладні № 81 від 31.08.2017, № 89 від 21.09.2017.

Фактична оплата за умовами договору проведена у безготівковій формі, у зв`язку з чим ТОВ "ПРОТЕК МАРКЕТ" на адресу позивача виписані податкові накладні № 6 від 04.08.2017 на 21727,44 грн., № 14 від 11.08.2017 на 200000,16 грн., № 31 від 31.08.2017 на 52,56 грн.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкових зобов`язань, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного завищення позивачем витрат за рахунок включення до їх складу документально не підтвердженнях витрат обґрунтовані наявною податковою інформацією по контрагентам позивача, зокрема обліковою карткою СФП ІС Податковий Блок ТОВ "НЬЮ БІЛД ПРАЙМ", що містить зареєстровану картку від 14.03.2017 № 1771/20-40-23-05 за ознакою фіктивності, листом Головного управління ДФС у м. Києві № 40774/7/26-15-41-03-13 від 16.11.2017 стосовно ТОВ "ВІЛШИР", податковою інформацією від 08.12.2017 № 952/20-40-14-05-08 стосовно ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД", від 13.12.2017 від 957/20-40-14-05-08 стосовно ТОВ "ПРОТЕК МАРКЕТ".

Такі посилання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Господарські операції із контрагентами відображені позивачем в податковій звітності; розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено.

Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16.

Доводи апелянта щодо не врахування судом наявності кримінального провадження щодо невстановлених осіб, які із використанням реквізитів створених суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ "ФІНКОМПЛЮС ЛТД", надавали послуги незаконної мінімізації податкових зобов`язань, є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний правопорушення, які набрали законної сили, звільняють сторону від процесу доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

При цьому, слід виходити з того, що посилання на встановлення певних обставин в рамках кримінальних проваджень є безпідставним, оскільки по господарських операціях позивача та зазначеного контрагента не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Отже, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, є помилковими, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004181306 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно оскражуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004231306 колегія суддів зазначає наступне.

Так, Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено перерахунок суми штрафу, визначеної зазначеним податковим повідомленням-рішення за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 86903,00 грн., у зв`язку з чим прийнято нове податкове повідомення-рішення від 17.11.2020 № 00030510716, яким визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1700 грн.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004231306 вважається відкликаним.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду справи зазначене податкове-повідомлення від 20.03.2019 № 00004231306 податковим органом не було скасоване, відкликаним не вважалось, а отже було чинним.

При цьому, враховуючи, що податкове повідомення-рішення від 17.11.2020 № 00030510716 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області після прийняття оскаржуваного судового ріщення, не було предметом розгляду судом першої інстанції, отже наведені обставини висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стосовно іншої частини позовних вимог колегія суддів зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.03.2019 № 00004201306, № 00004211306, № 00004221306, № 00004231306, № 00004241306; вимога про сплату боргу в сумі 20204,14 грн., винесено на підставі акту перевірки № 352/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 08.01.2019.

Так, висновки зазначеного акту перевірки були предметом дослідження судової економічної експертизи, призначеної відповідно до ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

Судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог враховано висновки експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса за результатом проведення судової економічної експертизи № 16635 від 24.12.2019, відповідно до яких висновки акту перевірки ДФС № 352/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 08.02.2019 не підтверджено у наступних частинах:

- заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік у розмірі 91837,00 грн., на підставі вимог п. 44.1 ст. 44 та п. 177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу;

- заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік в сумі 16530,66 грн. на підставі вимог підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України;

- донарахування згідно вимог абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 7 , частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на загальну суму 20204,14 грн.;

- донарахування на підставі вимог статей 168,176, підпунктів 1,2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України податкових зобов`язань зі сплати військового збору за 2017 рік на загальну суму 1377,56 грн.;

- завищення сум ПДВ, зазначених у р. 21 декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 всього у розмірі 20276,00 грн. та заниження сум ПДВ у р. 18 декларації з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 всього в розмірі 153530,00 грн. внаслідок недотримання вимог п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;

- порушення порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 135163,00 грн. внаслідок недотримання вимог п. 120-1.2 ст. 120, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду з наведених вище підстав не спростовують.

При цьому, інших доводів, ніж ті, яким надана оцінка, в обґрунтування вимог апеляційної скарги податковим органом не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 по справі № 520/4060/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 20.01.21.