Постанова

від 19.01.2021 по справі 640/18515/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18515/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Суддя-доповідач: Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Надра , ОСОБА_1 , Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що на виконанні у Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №52234848 щодо примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. за №1091 від 26 липня 2013 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра .

23 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Надра та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс укладено договір про відступлення права вимоги №GL3N216868, відповідно до якого право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором, на якому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу кругу Кобєлєвою А.М. вчинено виконавчий напис за №1091 від 26 липня 2013 року, відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс .

Таким чином на підставі зазначених правочинів відбулася заміна стягувача за виконавчим написом за реєстровим №1091 від 26 липня 2013 року, вчиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс про заміну сторони виконавчого провадження з підстав неналежності її розгляду адміністративним судом та необхідності вирішення даного питання у порядку статті 442 ЦПК України. Також суд зауважив на безпідставності посилання заявника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року по справі №826/7941/17, оскільки правовідносини не є подібними, адже згадане рішення судом касаційної інстанції ухвалювалося щодо застосування положень КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно не враховано при визначенні підсудності даної заяви висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №826/7941/17, оскільки питання правомірності заміни сторони виконавчого провадження є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, тому вказане питання повинно вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч.5 статті 15 цього Закону, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України Про виконавче провадження та статті 287 КАС України.

Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України Про виконавче провадження та статті 379 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Викладена правова позиція є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 (провадження №11-1172апп18).

Закон України Про виконавче провадження не у повній мірі регламентував процедуру реалізації такого права, зокрема, в частині визначення суду, до якого така заява подається у випадку ініціювання зміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

Однак, аналізуючи норми чинного законодавства колегія суддів дійщла висновку, що у порядку цивільного або господарського судочинства вирішують питання, пов`язані з виконанням саме рішень судів відповідної юрисдикції. Натомість, питання, пов`язані з виконанням як рішень адміністративних судів, так і рішень інших органів (посадових осіб), підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегією суддів враховується, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, у частині 1 статті 379 КАС України у чинній редакції передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Натомість формулювання суд, який розглядав справу як суд першої інстанції , у частині 1 статті 264 КАС України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року та яку застосовувала Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17, не було зазначено.

Водночас, правова природа правовідносин, пов`язаних із розглядом даної заяви, у розрізі їх правової регламентації Законом України Про виконавче провадження свідчить, що саме до компетенції адміністративного суду належить вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні, відкритому з метою виконання виконавчого напису нотаріуса. Передача такої заяви на розгляд іншого суду зумовила б порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таким судом, у розумінні положень КАС України та Закону України Про виконавче провадження є саме адміністративний суд. Розгляд такої заяви за правилами цивільного чи господарського судочинства матиме своїм наслідком порушення права особи на розгляд його заяви належним судом, адже, як вже було підкреслено вище, до компетенції відповідних судів віднесено виключно розгляд питань, пов`язаних з виконанням саме їх рішень.

Поряд з іншим, судом першої інстанції не було також враховано, що згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду формулювала висновок щодо належності розгляду відповідного питання адміністративним судом не лише виходячи з положень КАС України, а й з огляду на приписи статтей 15, 74 Закону України Про виконавче провадження , які протягом 2017-2020 років змін не зазнавали. А відтак, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, відповідні правові висновки Верховного Суду повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, у постановах від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 та від 09 квітня 2020 року у справі № 641/5987/18 Верховний Суд також застосовував відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 в аналогічних за змістом правовідносинах.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що повертаючи без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс з підстав неналежності її вирішення у порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції не врахував наведені вище положення норм матеріального та процесуального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення питання щодо підвідомчості даної заяви.

Відповідно до ч.3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення заяви без розгляду було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання щодо непідвідомчості даної заяви адміністративному суду, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдебт Плюс - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 328- 331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В.Файдюк

Судді Г.В.Земляна

Є.І. Мєзєнцев