Постанова

від 20.01.2021 по справі 640/16005/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16005/19 Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні імпортно-експортні технології" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні імпортно-експортні технології" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 17.07.2019 № UA100030/2019/000096/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00339.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання - законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 17.07.2019 № UA100030/2019/000096/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00339.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані Позивачем до Київської міської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 Митного кодексу України.

Також вказано на невідповідність умов оплати за товар, наведених у інвойсі, фактичним умовам оплати за товар, а також невідповідність числового значення суми попередньої оплати за товар, яка за умовами проформи не відповідає фактичній передоплаті.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем для здійснення митного оформлення товару покриття для підлоги із синтетичних матеріалів в рулонах: виставковий ковролін "EXHIBITION CARPETING (EXPOCARPET)" колір яскраво-червоний 105, яскраво-синій 412-3744 м.кв. виставковий ковралін "EXHIBITION CARPETING (EXPOCARPET)" колір білий 900-2006 м.кв. виставковий ковралін "EXHIBITION CARPETING (EXPOCARPET)" колір темно сірий 302, яскраво сірий 306, оранжевий 601-2480 м.кв. Країна виробництва - CN, виробник HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO.LTD, торговельна марка - expocarpet, штучна трава (газон), з поліетилену, являє собою ворсове коврове покриття у рулонах: штучна трава "ARTIFICIAL GRASS (HJ199-NWN)" - 4224 М.КВ. Штучна трава "ARTIFICIAL GRASS (FA-33) - 2088 м.кв. Країна виробництва -CN, виробник HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO.LTD, торговельна марка - відсутня до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) № UА100030/2019/405692 від 16.07.2019 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем разом з ЕМД № UА100030/2019/405692 були подані наступні документи: пакувальний лист від 24.05.2019 року; рахунок-проформа 1915039Х від 24.04.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) 1915039Х від 24.05.2019 року; коносамент WMS19052556 від 27.05.2019 року; автотранспортна накладна 4331 від 15.07.2019 року; сертифікат про походження товару форми А G191300024215039 від 03.06.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 139 від 23.04.2019 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2133 від 15.07.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 15.07.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 08.04.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією 1661 від 15.07.2019 року; розрахунок ціни (калькуляція) Б/Н від 22.04.2019 року; страховий поліс FO-00405755 від 28.05.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 16 від 22.04.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються MILN1807 від 25.07.2018 року; договір про надання послуг митного брокера CCSV- 240419/1 від 24.04.2019 року; договір контракт про перевезення 0058/Т-2018 року від 21.09.2018 року; копія митної декларації країни відправлення 422720190000344952 від 24.05.2019 року та інші документи.

17.07.2019 року Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100030/2019/000096/2.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київською міською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00339.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що графа коригування вартості оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості.

Таким чином, Відповідачем належними доказами не доведено, що Позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу Украни регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу Украни).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, що Відповідач лише зазначив про наявність вказаних розбіжностей у поданих Позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів.

Разом з тим, для митного оформлення поставлених товарів Позивачем було подано митну декларацію, в якій зазначено вартість товарів на загальну суму - 40214,44 доларів США., в тому числі 11735,32 доларів США за товар 1 та 28479,12 доларів США за товар 2, яка була розрахована з урахуванням вартості товарів та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 25,74092 грн. за 1 долар США.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачем надано документи, які підтверджують митну вартість товару за першим методом (ціна договору), а саме: пакувальний лист від 24.05.2019 року; рахунок-проформа 1915039Х від 24.04.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) 1915039Х від 24.05.2019 року; коносамент WMS19052556 від 27.05.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 139 від 23.04.2019 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2133 від 15.07.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 15.07.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 08.04.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією 1661 від 15.07.2019 року; розрахунок ціни (калькуляція) Б/Н від 22.04.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 16 від 22.04.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються MILN1807 від 25.07.2018 року; договір про надання послуг митного брокера CCSV- 240419/1 від 24.04.2019 року; договір контракт про перевезення 0058/Т-2018 року від 21.09.2018 року та інші.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачем надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 1661 від 15.07.2019 року, в якому зазначено, що виходячи із аналізу цінової пропозиції, підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, даних спеціалізованих торгівельних площадок, рівень цін на виставковий ковролін, що імпортується згідно з Комерційним Інвойсом № 1915039Х від 24.05.2019 року та Додатком № 16 від 22.04.2019 року до контракту № MILN1807 від 25.07.2018 року на умовах поставки FOB, відповідає поточній кон`юктурі ринку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав, що надані Позивачем документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє твердження Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неналежного підтвердження Позивачем вартості товару за ціною договору, оскільки дослідивши платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 висловлено правову позицію згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо доводів Відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що Позивачем до митного оформлення подано платіжне доручення, в якому не зазначено інвойс від 24.05.2019 року № 1915039Х, то в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 139 від 23.04.2019 року на суму 8290,37 доларів США, в якій вказана сума зазначається як передплата у відповідності до Проформи-інвойса № 1915039Х.

Твердження митного органу щодо надання документів з митною декларацією № UА100030/2019/405692 від 16.07.2019 року без перекладу, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, який вказав, що відповідно до ст. 245 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок, з чим погоджується колегія суддів.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази витребовування Відповідачем документів з перекладом, які необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Крім того, в апеляційній скарзі Відповідачем не зазначено, які саме документи потребують перекладу, та яким чином відсутність перекладу ускладнила чи зробила неможливим встановлення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів також зазначає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Щодо невідповідності рішення про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з тієї підстави, що митницею не наведено конкретних та достатніх пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови, та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 року у справі № 804/2997/17.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, який вказав, що Відповідачем необґрунтовано відмовлено Позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару покриття для підлоги із синтетичних матеріалів за заявленою у митній декларації № UА100030/2019/405692 від 16.07.2019 року митною вартістю.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що в даних правовідносинах у митного органу виник необґрунтований сумнів щодо правильності заявленої Позивачем митної вартості товару, що не спростовано Відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного підтвердження митної вартості товару, оскільки вони жодним чином не спростовують вищевикладені мотиви, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі Київської митниці Держмитслужби, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко