Постанова

від 19.01.2021 по справі 826/3616/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Справа № 826/3616/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Шурка О.І.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника відповідача Пущюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Прод

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Прод (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 №№ 00009341402, 00009351402, 00009361402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ Юніон Брок підтверджуються відповідними первинними документами, що товари, придбані позивачем у вказаного товариства, були в наступному реалізовані ним ТОВ Олейс Вік , ТОВ Паллант-Вікно , ТОВ Матісс і відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на безтоварності операцій позивача з ТОВ Юніон Брок , стверджуючи, що таке товариство не мало реальної можливості для вчинення відповідних операцій, що позивачем не надано доказів транспортування товару, що директор ТОВ Юніон Брок Карчевський М.М. у рамках кримінального провадження № 32017100040000028 надав пояснення про те, що він не приймав участі в господарській діяльності цього товариства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 витребувано додаткові докази у справі, відкладено судовий розгляд та продовжено строк розгляду справи на розумний термін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 задоволено клопотання ГУ ДПС у м. Києві та замінено відповідача в цій справі на його правонаступника.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Прод (далі - ТОВ Укр-Прод ) (код ЄДРПОУ 39621432) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності, зокрема: код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ Юніон Брок , як продавцем, укладені однотипні договори купівлі-продажу товарів № 14 від 19.08.2016, № 1129 від 25.11.2016 та № 1130 від 01.12.2016, за умовами яких продавець зобов`язувався передати у власність покупця побутову техніку в асортименті, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар, вартість якого визначається у видаткових накладних.

На виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ Юніон Брок передано позивачу відповідний товар (ваги побутові, тепловентилятори, сковороди, каструлі, набори посуду, набори столових приладів, термоси, електрочайники та ін.) на загальну суму 1267227,76 грн., в т.ч. ПДВ 211204,62 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні №20 від 02.09.2016, №48 від 25.11.2016 та №51 від 02.12.2016, а також податкові накладні №22 від 02.09.2016, № 48 від 25.11.2016 та № 51 від 02.12.2016.

Крім того, на виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ Укр-Прод сплачено за поставлений товар на користь ТОВ Юніон Брок 1261000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210166,66 грн.

Зазначений товар було придбано позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме, для його реалізації іншим контрагентам, зокрема, ТОВ Олейс Вік , ТОВ Паллант-Вікно , ТОВ Матісс , з якими він уклад договори купівлі-продажу товарів, а в наступному, у ході виконання умови цих договорів, склав відповідні видаткові та податкові накладні.

У період із 05.11.2017 по 15.11.2017 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укр-Прод щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Юніон Брок за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з 01.11.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки № 482/26-15-14-02-01-14/39621432 від 22.11.2017.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 208000,00 грн., в тому числі за вересень 2016 р. в сумі 68616,00 грн., за листопад 2016 р. в сумі 69431,00 грн., за грудень 2016 р. в сумі 69953,00 грн.;

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено показники рядку 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) у грудні 2016 р. на суму 3205,00 грн.;

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , п.п. 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 191205,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки акта перевірки його залишено без змін.

На підставі зазначеного акта перевірки 08.12.2017 відповідачем у відношенні позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 00009341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 239006,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 191205,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47801,25 грн.;

2) № 00009351402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 260000,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 208000,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52000,00 грн.;

3) № 00009361402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по ПДВ за декларацією № 9265267548 від 15.01.2017 за грудень 2016 року, сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - 3205,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 № 5677/6/99-99-11-01-02-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність операцій позивача з ТОВ Юніон Брок підтверджується відповідними первинними документами, зокрема видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

При цьому, доводи апелянта про те, що вказаний контрагент позивача не мав відповідного товару і тому не міг виконати спірні операції, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо ТОВ Юніон Брок такий товар було імпортовано в Україну за ВМД та доставлено на підставі відповідних CMR, а потім реалізовано позивачу. Доказів зворотного суду не надано.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Крім того, аналізуючи доводи апелянта щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ Юніон Брок , колегія суддів також враховує й те, що матеріалами справи підтверджується подальше використання в господарській діяльності позивача товарів, придбаних у вказаного товариства, шляхом їх реалізації іншим суб`єктам господарювання, зокрема ТОВ Олейс Вік , ТОВ Паллант-Вікно , ТОВ Матісс .

Разом з тим, апелянтом не лише не спростовано вказаних обставин, а й взагалі, як вбачається з матеріалів перевірки та доводів його скарги, не досліджувалися відповідні обставини.

Посилання апелянта на відсутність товарно-транспортної документації судова колегія відхиляє, оскільки за умовами відповідних договорів купівлі-продажу поставка товарів здійснювалася продавцем, тобто контрагентом позивача.

Крім того, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому обставини, на які посилається відповідач, не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.

Доводи апелянта про те, що в рамках кримінального провадження директор ТОВ Юніон Брок Крачевський М.М. при наданні пояснень заперечував свою участь у господарській діяльнрсті цього товариства, апеляційний суд відхиляє, оскільки як необґрунтовані, оскільки, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано відповідного вироку суду, який би встановлював фіктивність спірних операцій та/або діяльності вказаного товариства.

Більш того, за інформацією наданою слідчим органом (лист СУ ГУ ДФС у м. Києві) досудове розслідування у кримінальних провадженнях відносно службових осіб ТОВ Юніон Брок не здійснювалося /т.2 а.с.183/.

Також, судова колегія звертає увагу й на те, що не всі договори з ТОВ Юніон Брок , за операціями по яких позивачем сформовано спірні показники його податкової звітності, укладені від імені цього товариства Крачевським М.М . Зокрема, договір купівлі-продажу від 19.08.2016 № 14 від імені цього товариства укладено і підписано іншим директором - Правило С.В.

Однак, такі обставини взагалі залишилися поза увагою податкового органу.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що апелянтом не доведено й те, що між позивачем і вказаним товариством мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

При цьому, судова колегія відзначає, що окремі первинні документи з боку ТОВ Юніон Брок (податкові накладні), які контролюючий орган ставить під сумнів, підписані електронним цифровим підписом директора, виданим АЦСК ІДД ДФС України і відповідні податкові зобов`язання автоматично були відображені у податковому обліку цього товариства.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Тож, доводи апелянта щодо безтоварності таких операцій є необґрунтованими і безпідставними, а його твердження про те, що такі операції є непідтвердженими, спростовуються матеріалами цієї справи.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції було надано докази, які підтверджують доводи його позову щодо товарності спірних операцій.

Втім, надаючи оцінку доводам обох сторін та наданим ними доказам, апеляційний суд не приймає до уваги нотаріальну посвідчену заяву директора ТОВ Юніон Брок Крачевського М.М. щодо його участі в господарській діяльності товариства, оскільки підтвердження спірних у цій справі обставин саме такими доказами законодавством не передбачено.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 №№ 00009341402, 00009351402, 00009361402 та наявності достатніх і необхідних правових для задоволення позову в цій справі в повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 січня 2021 року.

Головуючий суддя

Судді: