Рішення

від 18.09.2020 по справі 760/10695/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/10695/20

Провадження № 2/760/5566/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.05.2020 р. звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ТОВ "ОФ Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, поданої 28.05.2020 р. на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2020 р. про залишення позовної заяви без руху, просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 50551,27 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16578,00 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 31.08.2019 р. по 25.05.2020 р. в розмірі 42558,48 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ТОВ "ОФ Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, згідно наказу №3-К Про прийняття на роботу від 20.03.2017 р., позивач був прийнятий на посаду керівника відділу охорони-фахівця з організації заходів з охорони ТОВ Охоронна фірма Альфа-щит з 22.03.2017 р., з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

22.03.2017 р. між позивачем та відповідачем укладено письмовий безстроковий трудовий договір.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.2.3, п. 3.1 трудового договору, роботодавець зобов`язується виплачувати робітнику заробітну плату в розмірі та порядку, передбаченому даним договором і чинним законодавством України про працю.

Проте, як вказує позивач, починаючи з лютого 2019 р. відповідач припинив сплачувати заробітну плату.

Згідно наказу № 43-Кз від 30.08.2019 р., позивача було звільнено з посади керівника відділу охорони-фахівця з організації заходів з охорони за угодою сторін, на підставі його заяви від 29.08.2019 р.

Однак, в день звільнення позивачу у відповідності до норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України, не було виплачено всіх належних сум, а саме: заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку.

Позивач зазначає, що згідно наказу №71-К Про прийняття на роботу від 26.09.2019 р., позивача було вдруге прийнято на посаду відділу охорони-фахівця з організації заходів з охорони ТОВ Охоронна фірма Альфа-щит з 27.09.2019 р., з посадовим окладом згідно штатного розкладу. При цьому, відповідач запевнив про сплату всієї заборгованості по заробітній платі. Однак, заробітна плата відповідачем виплачена не була.

Згідно наказу №2-Кз Про звільнення від 28.12.2019 р., позивача було звільнено з посади керівника відділу охорони-фахівця з організації заходів з охорони за угодою сторін.

В день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку по заробітній платі, не сплачено борг по заробітній платі починаючи з лютого 2019 р.

Позивач вказує, що за період з 01.02.2019 р. по 06.05.2020 р. відповідач має заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати в розмірі 50551,27 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість №15-04/20 від 15.04.2020 р., довідкою про нараховану та невиплачену заробітну плату №16-04/20 від 15.04.2020 р., відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 28.04.2020 р.

Крім того, в день звільнення позивачу не було виплачено компенсацію за 66 днів невикористаної відпустки за період роботи з 22.03.2017 р. по 28.12.2019 р.

Розмір компенсації за невикористані 66 днів відпустки, позивач розрахував наступним чином.

Загальний розмір виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували звільненню позивача, становить 62796,59 грн.

За період з 22.03.2017 р. по 28.12.2019 р. позивачу нараховано 66 днів відпустки: 24 * (1011:365) = 66 днів.

Таким чином, 62796,59 грн. : 250 р.д. * 66 днів відпустки = 16578,00 грн. (розмір компенсації за невикористані 66 днів відпустки).

Також позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 31.08.2019 р. по 25.05.2020 р. в розмірі 42558,48 грн., який розраховано наступним чином.

Середньоденний заробіток складає 232,56 грн., виходячи з розрахунку: 10000,00 грн. : 43 дні.

Період затримки виплати заробітної плати з моменту першого звільнення (30.08.2019 р.) становить з 31.08.2019 р. по 25.05.2020 р., з них 326 робочих днів.

Середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні становить 42558,48 грн., виходячи з розрахунку: 232,56 грн. * 183 р.д. = 42558,48 грн.

Позивач вказує, що зазначена заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку є досі невиплаченими, вважає дії відповідача незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводяться у день звільнення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та просить стягнути з ТОВ ОФ Альфа-Щит на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 50551,27 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16578,00 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 31.08.2019 р. по 25.05.2020 р. в розмірі 42558,48 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.05.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином.

18.09.2020 р. до суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує, та просить проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Крім того, 18.09.2020 р. до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить:

стягнути з ТОВ ОФ Альфа-щит на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 50551,27 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16578,00 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 31.08.2019 р. по 17.09.2020 р. в розмірі 61163,28 грн.

Представник відповідача ТОВ ОФ Альфа-щит в судове засідання не з`явився, про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі за відсутності учасників процесу на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує сторона позивача.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що згідно наказу № 3-К від 20.03.2017 р. Про прийняття на роботу , позивача, ОСОБА_1 , прийнято на посаду керівника відділу охорони - фахівця з організації заходів з охорони Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит з 22 березня 2017 р. з окладом згідно штатного розкладу.

22 березня 2017 р. між ТОВ Охоронна фірма Альфа-Щит (Роботодавець) та ОСОБА_1 (Робітник) було укладено письмовий безстроковий трудовий договір, на підставі якого виникли трудові відносини між Робітником та Роботодавцем. Робітник відповідного до даного договору, приймається на роботу на посаді керівника відділу охорони (п. 1.1 договору).

Згідно умов п. 1.2, п. 2.2.3, п. 3.1 трудового договору, Робітник зобов`язується виконувати свої трудові обов`язки відповідно до посадової інструкції, а Роботодавець зобов`язується виплачувати Робітнику заробітну плату в розмірі штатного розкладу та порядку, передбаченому даним договором і чинним законодавством України про працю.

Згідно наказу № 43-Кз від 30.08.2019 р. Про звільнення , ОСОБА_1 звільнено з посади керівника відділу охорони - фахівця з організації заходів з охорони Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит з 30.08.2019 р. за угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 71-К від 26.09.2019 р. Про прийняття на роботу , позивача, ОСОБА_1 , повторно було прийнято на посаду керівника відділу охорони - фахівця з організації заходів з охорони Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит з 27 вересня 2019 р. з окладом згідно штатного розкладу.

Згідно наказу № 2-Кз від 28.12.2019 р. Про звільнення , ОСОБА_1 звільнено з посади керівника відділу охорони - фахівця з організації заходів з охорони Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит з 28.12.2019 р. за угодою сторін.

Дані обставини справи підтверджуються копією трудової книжки позивача.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до частини третьої ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 2 Закону України Про оплату праці , до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст. 30 Закону України Про оплату праці , при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ТОВ Охоронна фірма Альфа-щит при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата в сумі 50551,27 грн., що підтверджується довідкою ТОВ Охоронна фірма Альфа-Щит про нараховану та виплачену заробітну плату №16-04/20 від 15.04.2020 року, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 28.04.2020 р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з ТОВ Охоронна фірма Альфа-щит на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 50551,27 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що з моменту прийняття його на роботу і по день його звільнення, ним не використано 66 днів відпустки за період роботи з 22.03.2017 р. по 28.12.2019 р., за які відповідач не виплатив компенсацію при звільненні.

За змістом ст. 24 Закону України Про відпустки , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ст. 6 Закону України Про відпустки , щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на підприємстві відповідача з 22.02.2017 року та звільнений з 28.12.2019 року. Отже, вказаний період, що становить більше одного року, дає підстави для здійснення розрахунку компенсації за невикористану відпуску з розрахунку 24 календарних днів, що також відповідає межам позовних вимог.

Відповідно до положень п/п а) п. 1 Розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до положень п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно ч. 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 7 Розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Отже, нарахування компенсації за невикористані дні відпустки має бути проведене в даному випадку виходячи з доходу позивача за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю, у якому мала відбутись виплата компенсації, тобто грудню 2019 року, місяцю звільнення позивача із займаної посади.

Загальний розмір виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували звільненню позивача, становить 62796,59 грн.

За період з 22.03.2017 р. по 28.12.2019 р. позивачу нараховано 66 днів відпустки: 24 * (1011:365) = 66 днів.

Таким чином, 62796,59 грн. : 250 р.д. * 66 днів відпустки = 16578,00 грн. (розмір компенсації за невикористані 66 днів відпустки).

Вказаний розрахунок позивача є вірним, стороною відповідача не оспорювався, а тому може бути прийнятий судом до уваги. Таким чином, суд погоджується з таким розрахунком позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні, за період часу з 31.08.2019 року по 17.09.2020 року в сумі 61163,28 грн., згідно поданої до суду 17.09.2020 р. заяви про збільшення позовних вимог, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту не проведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ТОВ Охоронна фірма Альфа-Щит №17-04/20 від 15.04.2020 р., середня заробітна плата (дохід) за останні два місяці роботи позивача склала 10000 грн.

Середньоденний заробіток складає 232,56 грн., виходячи з розрахунку: 10000,00 грн. : 43 дні.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 26.06.2019 (справа № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18) сформульовала правовий висновок що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи, що після звільнення (30.08.2019 р.) позивач повторно прийнятий на роботу з 27.09.2019 р.., в період з 27.09.2019 року по 28.12.2019 позивачу нарахована заробітна плата, яка підлягає стягненню, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.12.2019 р. по 17.09.2020 р., за 178 робочих днів в розмірі 41395,68 грн =(232,56 грн. * 178 р.д. )

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вище викладеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належних до сплати йому коштів.

Так, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.

Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу заборгованості по заробітній платі.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач за вимоги про стягнення заробітної плати звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір , з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1085,25 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпустки , ст.ст. 3, 21, 47, 83, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит (код ЄДРПОУ: 40988967, адреса: м. Київ, вул. Гарматна, 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 50551,27 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16578,00 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 29.12.2019 р. по 17.09.2020 р. в розмірі 41395,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит (код ЄДРПОУ: 40988967, адреса: м. Київ, вул. Гарматна, 8) на користь держави судовий збір в сумі 1085,25 грн.

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

СУДДЯ: Кушнір С.І.