Постанова

від 19.01.2021 по справі 127/172/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/172/21

Провадження № 3/127/39/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 28.09.2020 о 18.00 год. по вул. Магістратській, с/о № 8, ОСОБА_1 , керуючи елктросамокатом Like Bike , рухаючись зі сторони вул. Хмельницьке Шосе по правому тротуару вул. Магістратської в напрямку вул. Театральної, ігноруючи наявну на вказаній ділянці облаштовану велосипедну доріжку, допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_2 , яка рухалась з території ЦПКіВ ім. Горького та вийшла на зазначений тротуар справа-наліво відносно напрямку руху електросамоката. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, а електросамокат - механічні пошкодження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не заперечив, однак вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки чинним законодавством поводження і статус електросамокатів не визначений, посилання ж у протоколі на його обов`язки як велосипедиста не коректне і не ґрунтується на законі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі - ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 1.5, підпункту б пункту 2.3 та підпункту в пункту 6.6 ПДР. Слід зауважити, що пунктом 1.5 ПДР регламентовано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до підпункту б пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. В свої чергу зі змісту підпункту в пункту 6.6 ПДР випливає, що велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих).

Суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до приписів пункту 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а велосипедистом - особа, яка керує велосипедом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 рухався на електросамокаті, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення підпункту б пункту 2.3 та підпункту в пункту 6.6 ПДР.

Разом з тим, як вже суд зазначив вище, пунктом 1.5 ПДР визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Суд вважає за доцільне також зауважити, що у пункті 1.10 ПДР дане визначення учасника дорожнього руху, яким є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Як вже судом зазначено вище, адміністративна відповідальність, передбачена статтею 124 КпАП, настає у разі порушення ПДР саму учасниками дорожнього руху. Тому посилання ОСОБА_1 на те, що його статус законодавчо не визначено суд оцінює критично, оскільки з наведеного вище визначення учасника дорожнього руху, закріпленого у пункті 1.10 ПДР, а також з пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, випливає, що він був учасником дорожнього руху. При цьому судом вище вже відмічено слушність зауважень ОСОБА_1 щодо того, що на нього не поширюються обов`язки, встановлені для велосипедистів. Тому в судовому засіданні необхідно перевірити відповідність дій учасника дорожнього руху вимогам ПДР і за результатами здійсненої перевірки ухвалити відповідне процесуальне рішення.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Суд враховує, що ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначену обставину не заперечував. Крім того, факт наїзду ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, копією схеми до протоколу ОМП, а також письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні було підтвердження факт порушення ОСОБА_1 . ПДР, а саме пункту 1.5 ПДР.

Разом з тим, як суд вже зазначив вище, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, має місце у разі порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З матеріалів справи випливає, що внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, проте будь-яких об`єктивних даних на підтвердження того, що внаслідок зазначеної ДТП спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, матеріали справи не містять.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі Малофєєва проти Росії (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі справі Карелін проти Росії (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі Аллене де Рибемон проти Франції зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: