Постанова

від 19.01.2021 по справі 585/2774/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м.Суми

Справа №585/2774/18

Номер провадження 22-ц/816/123/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника ОСОБА_1 - адвоката Менька Дмитра Дмитровича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїу порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2020 року, ухваленого у складі судді Шульги В.О. у м. Ромни, повний текст якого складено 29 жовтня 2020 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 29 серпня 1997 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання ними було придбане наступне майно: автомобіль марки ГАЗ 3307, тип вантажний бортовий - С, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп автомобільний марки Креон 1-Б-1800, 2017 року випуску, холодильник, газова плита, витяжка кухонна, мийка, кухонний гарнітур, бойлер, пральна машина, стінка меблева (зала), прихожа, телевізор, софа, крісла, 2 шт.; дитяча спальня: стінка меблева, диван, ноутбук, кондиціонер, морозильна камера, піч для фарбування машин.

Окрім того, за рахунок доходів, які вони отримували від підприємницької діяльності, вони набували також майно, яке на даний час використовується відповідачем в його підприємни цькій діяльності. Зокрема, на земельній ділянці загальною площею 0,0103 га, що була передана відповідачу в користування відповідно до договору особистого строкового сервітуту, для обслуговування тимчасової споруди розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (обліковується із 04 березня 2014 року за №004) укладеного між відповідачем та Роменською міською радою, за спільні кошти були встановили тимчасові буді влі і споруди, а саме: маленькі альтанки з дубовими столами та лавками в кількості 4 шт., великі альта нки з дубовими столами та лавками в кількості 4 шт., два торгівельні павільйони, дровник, вісім мангалів. У зазначених тимчасових будівлях і спорудах знахо дяться належні їм на праві спільної сумісної власності диван, холодильник, телевізор, музичний центр.

Також вказує на те, що на орендованих відповідачем земельних ділянках площею 0,7895 га, кадастровий номер 5924185400:02:001:0655, площею 0,1647 га, кадастровий номер 5924185400:02:001:0657, площею 0,2467 га, кадастровий но мер 5924185400:02:001:0656, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5924185400:02:001:0658, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб за адре сою: Сумська обл., Роменський p., Коржівська сільська рада, утримуються належні їм свині в кількості 6 шт. та знаходиться придбаний ними побутовий вагончик.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги (а.с. 220- 222 том 1), просила ухвалити рішення яким :

здійснити поділи належного їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності майна, виділивши їй: холодильник; газову плиту; витяжку кухонну; мийку; кухню; бойлер; пральну машину; стінку меблеву (зала); прихожу; телевізор; софу; крісла 2 шт.; дитячу спальню: стінка меблева; диван; кондиціонер, всього а суму 37006 грн;

інше рухоме майно, а саме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (диван, холодильник, телевізор, музичний центр), за адресою: с. Ярмолинці, Роменського району, (свині 6 шт., побутовий вагончик), вантажний автомобіль марки ГАЗ - 3307, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 79269,00 грн., причеп до легкового автомобіля марки КРЕОН 1БН-1-800, 2017 року випуску, вартістю 8987 грн., а всього на суму 129958 грн., виділити ОСОБА_2 ;

визнати за нею право власності на 1/2 частину тимчасових споруд в кількості 3 маленькі альтанки (з лавками та сто лами), 3 великі альтанки (з лавками та столами), 2 торгівельних павільйони, 1 дровник, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь 46 476 грн. грошової компенсації різниці вартості часток у спільній сумісній власності подружжя.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 наступне майно: холодильник; газову плиту; витяжку кухонну; мийку; кухню; бойлер; пральну машину; стінку меблеву (зала); прихожу; телевізор; софу; крісла 2 шт.; дитячу спальню: стінку меблеву; диван; кондиціонер, всього на суму 37006 гривень.

Інше рухоме майно, а саме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (диван, холодильник, телевізор, музичний центр), вантажний автомобіль марки ГАЗ - 3307, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 79269,00 грн., причеп до легкового автомобіля марки КРЕОН 1Б-1-1800, 2017 року випуску, вартістю 8987 грн., а всього на суму 93726 гривень, виділено ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28360 грн грошової компенсації різниці вартості часток у спільній сумісній власності подружжя та судові витрати в сумі 17007 гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Менько Д.Д. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо поділу тимчасових споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у зазначеній частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що факт перебування у ОСОБА_2 на праві власності спірних тимчасових будівель та споруд підтверджується договором особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди та паспортом розміщення тимчасових будівель і споруд, які були придбані за їх з відповідачем спільні кошти.

Зазначає, що допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 підтвердив проведення будівництва , у тому числі за кошти відповідача, зазначених вище тимчасовий будівель та споруд.

Звертає увагу суду на те, що тимчасові споруди є рухомим майном та державна реєстрація права власті на це майно не проводиться.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти її задоволення і зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити у зв`язку із її необґрунтованістю, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення суду в частині задоволених позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ іншого майна подружжя та в частині відмови у поділі 6 свиней і вагончику сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника - адвоката Менька Д.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги,перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 серпня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 9 том 1).

Згідно свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 10 червня 2004 року,а ОСОБА_1 - з 15 січня 2005 року (а.с. 10, 11 том 1).

Рішенням Роменського міської ради від 26 січня 2017 року продовжено термін дії договору особистого строкового сервітуту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування тимчасової споруди на земельній ділянці площею 0,0103 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16 том 1).

07 березня 2017 року між Роменською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору особистого строкового сервітуту, для обслуговування тимчасової споруди розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (обліковується із 04 березня 2014 року №004), якою поновлено термін дії особистого строкового сервітуту строком на 2 року 11 місяців, до 04 лютого 2020 року (а.с. 14-15 тому 1).

Висновком експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи №1715/2048 у цивільній справі №585/2774/18 (провадження №2/585/976/18), складеним 17 грудня 2018 року встановлено ринкову вартість тимчасових споруд у кількості три маленькі альтанки (з лавками та столами); три великі альтанки (з лавками та столами); два торгівельних павільйони; одного дровника, що розташовані в АДРЕСА_1 , станом на дату складання цього висновку, у розмірі 282 900 грн. Також експертом за наслідками проведеної експертизи встановлено, що проведення поділу на дві рівні частини тимчасових споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 , з технічної точки зору є недоцільним та призведе до втрати цільового призначення об`єктів (а.с. 162-174 том 1).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину тимчасових споруд, які розташовані за АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності цього майна подружжю, а також на підтвердження правомірності набуття цього майна, так як в договорі з міською радою відсутні будь-які дані щодо цього майна і його належності.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступних обставин.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №279/6459/14-ц.

Положення статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За переконання колегії суддів, факт розміщення на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні відповідача тимчасових споруд, а саме: 3 маленькі альтанки (з лавками та сто лами), 3 великі альтанки (з лавками та столами), 2 торгівельних павільйони, 1 дровник, підтверджується зібраними по справі доказами.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 за договором особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди для проведення підприємницької діяльності від 04 березня 2014 року Роменською міською радою була надана земельна ділянка, площею 0,0103 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Старшим судовим експертом сектору будівельно-технічних досліджень Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Демузенко І.В. 20 листопада 2018 року у присутності сторін проведено обстеження спірних тимчасових споруд, що розміщені за вказаною адресою. Під час проведення обстеження експертом була здійснена фотофіксація об`єктів дослідження.

За клопотанням експерта відповідачем також був наданий для огляду паспорт розміщення тимчасових споруд для підприємницької діяльності, який був досліджений експертом.

Крім того, сам відповідач, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в відзиві на апеляційну скаргу не спростовував факту наявності спірного рухомого майна на вказаній земельній ділянці.

Відмовляючи у задоволенні позову в оскарженій частині, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що тимчасова споруда не є нерухомістю, а тому законом не вимагається доведеність правомірності набуття такого майна правовстановлюючими документами на нього.

У свою чергу, відповідачем ОСОБА_2 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що тимчасові споруди, які знаходяться на переданій йому в користування для здійснення підприємницької діяльності земельній ділянці та за яку він вносив плату, належать на праві власності іншій особі. Крім того, відповідач не вказав на якій правовій підставі він використовував у своїй підприємницькій діяльності майно, до якого він нібито не мав жодного відношення.

Колегія суддів бере до уваги також і покази свідка ОСОБА_3 , який підтвердив, що будівництво тимчасових споруд було здійснено, в тому числі за кошти відповідача ОСОБА_2 , вже після передання земельної ділянки в користування, тобто з 2014 року.

З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на недоведеність правомірності набуття права на вказане рухоме майно є помилковими і спростовуються наявними в матеріалі справи доказами.

Таким чином, враховуючи те, що спірні тимчасові споруди були набуті під час перебування сторін в шлюбі, а відповідачем не було доведено, що вони є його особистою власності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину тимчасових споруд, а саме: на три маленьких альтанки (з лавками та столами); три великих альтанки (з лавками та столами); два торгівельних павільйони; дровник, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права на 1/2 частину тимчасових споруд.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що ціна позову, з урахуванням поданої позивачем уточненої позовної заяви, становить 224 932 грн, а тому за подання позову до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2249 грн 32 коп.

Отже, виходячи з часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (на 86,90%), з відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1954 грн 66 коп. (2249,32 грн * 86,9%).

Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в розмірі 2121 грн 75 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем, задовольнити.

Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину тимчасових споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину тимчасових споруд, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на три маленьких альтанки (з лавками та столами); три великих альтанки (з лавками та столами); два торгівельних павільйони; дровник.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2020 року щодо розподілу судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1954 грн 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2121 грн 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 січня 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О.Ю.Кононенко

Т.А. Левченко