Ухвала

від 20.01.2021 по справі 461/4/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4/21

Провадження № 1-кс/461/361/21

УХВАЛА

20.01.2021 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління національної поліції, у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Дрогобицького району Львівської області, раніше не судимого, неодруженого, який не є депутатом та адвокатом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000867 від 13 грудня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. ч. 1, 2 ст. 156 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчийв ОВС криміналіствідділу розслідуваннязлочинів,скоєних протижиття таздоров`я особиСУ ГУНП уЛьвівській областікапітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, у кримінальному провадженні №12019140000000867 від 13 грудня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. ч. 1, 2 ст. 156 України, про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зґвалтування малолітніх, - у статевих зносинах з використанням безпорадного стану потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України в редакції цієї статті, яка діяла до 01 червня 2010 року; у статевих зносинах з особою, яка не досягла статевої зрілості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України в редакції цієї статті, яка діяла до 18 квітня 2018 року; вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 156 КК України; вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 156 КК України.

Слідчий зазначає, що 28 вересня 2020 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 днів до 26 листопада 2020 року, який в подальшому був продовжений.

Зазначає, що є необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків. Вважає, що на даний час існують такі ризики як: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали вимоги клопотання та просили його задовольнити.

Захисники у судовому засіданні проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або поміщення до медичного закладу у зв`язку з погіршенням стану його психічного здоров*я. Крім того, на думку захисників, стороною обвинувачення не надано суду доказів які б підтверджували наявність зазначених в клопотанні ризиків, а відтак такі є припущенням сторони обвинувачення.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Проаналізувавши наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий підтверджує доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що вони свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. ч. 1, 2 ст. 156 КК України, на підтвердження чого в матеріалах кримінального провадження наявні дані, які містяться в:

- протоколі допиту потерпілої ОСОБА_8 від 16 грудня 2019 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_9 від 30 грудня 2019 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_8 від 02 січня 2020 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_9 від 02 січня 2020 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_8 від 23 червня 2020 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_8 від 24 червня 2020 року;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_8 ;

- протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_10 від 09 вересня 2020 року;

- протоколі огляду предметів від 25 травня 2020 року, з фотографіями та витягами з листування неповнолітніх з підозрюваним;

- протоколі обшуку від 15 травня 2020 року, з якого вбачається, що слідчим було виявлено ряд цифрових носіїв.

За змістом положень ст. ст.193,194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

З огляду на вказані положення закону, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень і приходить до висновку про наявність в кримінальному провадження обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбаченихст. 176 КПК України.

У відповідності до положеньст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчим та прокурором у кримінальному провадженні у повному обсязі доведене продовження існування певних ризиків, встановлених ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею не виключається можливість впливу підозрюваного на жінок- потерпілих у справі. Зазначений ризик обґрунтовується тим, що потерпілими у даному кримінальному провадженні є молоді жінки, на яких підозрюваний у минулому мав значний вплив, йому відомі адреси проживання потерпілих та їх родичів, номери мобільних телефонів. Зазначене дає можливість підозрюваному чинити вплив на вказаних осіб шляхом їх умовляння, переконання або залякування. Суд вважає, що на даний час є висока ймовірність того, що ОСОБА_5 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілими, яким відомі обставини вчиненого злочину, буде здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, судом об`єктивно припускається можливість знищення, спотворення або приховування речових доказів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим в злочинах, у вчиненні яких він підозрюється. Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Діяння, які інкримінується ОСОБА_5 , відносяться до особливо тяжких злочинів. Згідно з санкцією статей, у разі визнання його винуватим, він може бути позбавлений волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років (за злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України в редакції статті станом на 2010 рік).

Кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_5 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

З огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , обставини справи, судом не виключається також і можливість продовження останнім злочинної діяльності. Про існування вказаного ризику свідчить систематичний характер злочинної діяльності, зазначена вище кількість її епізодів та встановлених на даний час потерпілих, що вказує на схильність підозрюваного до вчинення злочинів проти статевої свободи та недоторканості особи, об`єктами яких можуть стати неповнолітні та малолітні особи.

Приймаючи рішення про продовження строків тримання під вартою, слідчим суддею береться до уваги високий ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає, принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Діяння, яке інкримінується ОСОБА_5 , відноситься до особливо тяжких злочинів. Згідно з санкцією статті, у разі визнання його винуватим, він може бути позбавлений волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що кримінальні правопорушення, спрямовані проти статевої свободи і статевої недоторканості неповнолітніх та малолітніх осіб, ОСОБА_5 вчиняв протягом тривалого часу, ретельно приховуючи свою діяльність, залишаючись невикритим та уникаючи кримінальної відповідальності з 2005 по 2019 рік.

Слідчий суддя не погоджується з позицією сторони захисту щодо обов`язковості наявності доказів існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які можуть бути враховані під час постановлення ухвали. Тому зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об`єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного та враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не надано відповідний висновок судово-психіатричної експертизи, що ОСОБА_5 страждає хронічним психічним захворюванням, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час та на час в період вчинення інкримінованих дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З огляду на те, що дані кримінальні правопорушення у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється обвинувачений вчинені стосовно малолітніх та неповнолітніх осіб, суд вважає недоречним визначення розміру застави.

Враховуючи зазначені обставини, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне не застосовувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Керуючись ст. ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час утримується у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах продовженого строку досудового розслідування, тобто до 24 лютого 2021 року, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1