Рішення від 20.01.2021 по справі 902/1128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2021 р. Cправа № 902/1128/20

за позовом :Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до :Дочірнього підприємства "Іллінецький Райагроліс "ВОКСЛП "Віноблагроліс" (вул. Б. Хмельницького, 8А, м. Іллінці, Іллінецький р-н., Вінницька обл., 22700)

про стягнення 455 053,92 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

19.11.2020 р. Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Іллінецький Райагроліс"ВОКСЛП "Віноблагроліс" про стягнення 455053,92 грн заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1128/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.11.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/1128/20. Визначено, що розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 23.12.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.11.2020 р.

В судовому засідання був присутній Бомко С.М.

За результатами проведеного судового засідання суд вирішив відкласти судове засідання, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 23.12.2020 р. повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, що відбудеться 20.01.2021 р.

В судове засідання 20.01.2021 р. представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог зазначає, що Дочірнім підприємством "Іллінецький Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" своєчасно не виконано зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту та відсотків в розмірі 6 % річних за користування кредитним коштами в термін визначений графіком повернення кредиту та пені, в зв`язку з чим КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернувся до відповідача з письмовою претензією про погашення заборгованості, яка залишена без задоволення.

З огляду на вказане позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.11.2018 р. між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд, Кредитодавець, Позивач) та Дочірнім підприємством "Іллінецький Райагроліс "ВОКСЛП "Віноблагроліс" (Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір № 533 (договір) відповідно до п. 1.1. якого Фонд згідно умов Кредитного договору зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 400 000,00 грн (сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 25.11.2019 р.

Цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику для розвитку підприємницької діяльності, придбання обладнання столярного цеху, а саме: пилорама стрічко пильна ПЛП-11М з приводом подачі (дв. 11 кВт), пристрій заточний спеціальний ПЗС0150 М, пристрій для розведення стрічкових пил ПРЛ-60 W, верстат торцювальний маятниковий ЦПН-400, рольганг до ЦПН - 400, дровокол ЕК 11, пила Корнет Експерт.

Згідно із п. 2.1. договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних.

Відповідно до п. 2.2. договору Кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у Кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням.

Згідно із п. 3.1.3. договору у разі порушення умов договору або встановлення нецільового використання кредиту Позичальником, Фонд має право призупинити фінансування Договору, вимагати дострокового повернення Позичальником суми отриманого кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої інфляції, пені (якщо таке має місце), попередивши про це Позичальника за 10 днів.

Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших обумовлених договором платежів (п. 6.1. Договору).

24.11.2019р. укладена додаткова угода №1 до договору №533 від 26.11.2018р. в якій змінено п.1.1 та 3.4.2 Договору строк "25 листопада 2019 року" замінити "25 травня 2020р."

Як вбачається з матеріалів справи позивачем (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") на виконання взятих на себе зобов`язань за договором перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн, що стверджується наявним в справі платіжними доручення № 88 від 28.11.2018 р. та № 90 від 30.11.2018 р.

Відповідачем в свою чергу зобов`язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 5 000,00 грн, що відображено у виписці по рахунку Фонду.

Станом на 05.11.2020 р. за відповідачем рахується заборгованість по поверненню кредиту в сумі 400 000,00 грн та по сплаті відсотків в сумі 30 967,00 грн.

07.10.2020 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/512 від 06.10.2020 р. з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Непроведення відповідачами розрахунків за договором після отримання вимоги стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 3.4.1. кредитного договору Позичальник зобов`язаний забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування ним з урахуванням інфляції (якщо таке мало місце) згідно з умовами кредитного договору.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачених, що цей договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших, обумовлених договором платежів.

07.10.2020 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/512 від 06.10.2020 р. з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем в повному обсязі, наявні лише докази часткового погашення боргу.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 400 000,00 грн правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідачів 30 967,00 грн - 6 % річних за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на вказане, позивач вправі був нараховувати 6 % річних за користування кредитними коштами.

Відтак правомірним періодом нарахування останніх є період з урахуванням здійснених проплат з 26.12.2018 р. (початок періоду нарахування) по 25.05.2020 р..

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон Еліт» калькулятора обрахунок 6 % річних за користування кредитними коштами з урахуванням вищевказаного судом не виявлено помилок, тому позов в даній частині підлягає задоволенню.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідачів 24 086,92 грн пені нарахованої останнім з урахуванням здійсненої проплат за період з 26.05.2020р.- 05.11.2020 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 5 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 4.2. договору сторонами погоджено, що за прострочку терміну повернення кредиту, згідно Графіку повернення кредиту, позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від невнесеної в строк суми кредиту.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог позивача, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного конррозрахунку заборгованості тощо.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню судом повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

20.01.2020 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Іллінецький Райагроліс "ВОКСЛП "Віноблагроліс" (вул. Б. Хмельницького, 8А, м. Іллінці, Іллінецький р-н., Вінницька обл., 22700, код ЄДРПОУ 38571077) на користь Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» (вул. Замостянська/пр Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) суму основного боргу - 400 000,00 грн., 6% річних в розмірі 30 967,00 грн., пені в розмірі 24 086,92 грн та 6 825,81 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 січня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Замостянська/Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

3 - відповідачу (вул. Б. Хмельницького, 8А, м. Іллінці, Іллінецький р-н., Вінницька обл., 22700)