Рішення

від 15.01.2021 по справі 908/2767/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 Справа № 908/2767/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, код ЄДРПОУ 00130926)

До відповідача: Приватного підприємства «Добробут Сіті» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95; код ЄДРПОУ 36320226)

про стягнення 3 828,26 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Дяченко О.С., довіреність № 657 від 24.12.2020, юрисконсульт;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж № 496/33 від 23.10.2020 (вх. № 2990/08-07/20 від 28.10.2020) до Приватного підприємства «Добробут Сіті» про стягнення 3 828,26 грн., з яких: 2 974,83 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 528,08 грн. пені за період з 16.11.2018 по 15.07.2019, 158,70 грн. 3 % річних за період з 16.11.2018 по 30.09.2020 та 166,65 грн. втрат від інфляції за період з 01.12.2018 по 30.09.2020.

28.10.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2767/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.12.2020 о 09 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2020 до Господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 16.11.2020 № 908/2767/20, яка надіслана на адресу Приватного підприємства «Добробут Сіті» згідно Витягу з ЄДРПОУ: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95 з поштовою відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

З урахуванням викладеного суд вважає, що Приватне підприємство «Добробут Сіті» належним чином повідомлене про дату, час та місце наступного судового засідання.

Ухвалою від 15.12.2020 № 908/2767/20 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.01.2021 з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 16.11.2020. Ухвалою від 14.01.2021 судом оголошено перерву з розгляду справи у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.01.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвали суду від 15.12.2020 та від 14.01.2021 про оголошення перерв у судових засіданнях по справі № 908/2767/20, які також надіслані на вищевказану адресу Приватного підприємства «Добробут Сіті» станом на 15.01.2021 до суду не повертались.

Станом на 15.01.2021 документи запропоновані ухвалами від 16.11.2020, 15.12.2020 та 14.01.2021 від відповідача до суду не надійшли.

15.01.2021 від позивача до суду надійшла заява № б/н від 15.01.2021 (вх. № 841/08-08/21 від 15.01.2021) про долучення до матеріалів справи копії поштового конверту про надіслання позовної заяви з додатками на адресу відповідача з поштовою відміткою за закінченням строку зберігання .

Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.01.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Акорд» .

У судовому засіданні 15.01.2021 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надано пояснення: 13.11.2012 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго та Приватним підприємством «Добробут Сіті» укладено договір № 12625 про постачання електричної енергії. Умовами договору визначено, що споживач зобов`язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та Додатка № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії . Пунктом 11 додатка №4 до Договору визначено, що Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату. На виконання умові договору, у період з жовтня по грудень 2018 включно відповідачем спожито електричну енергію на загальну суму 2 974,83 грн., про що відповідачу виставлені відповідні рахунки. Проте, в порушення умов договору рахунки відповідачем не сплачені. За неналежне виконання умов договору щодо оплати рахунків за активну електроенергію, позивач нарахував пеню за період з 16.11.2018 по 15.07.2019 у розмірі 528,08 грн., 3% річних за період з 16.11.2018 по 30.09.2020 у розмірі 158,70 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2018 по вересень 2020 на суму 166,65 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Договір про постачання електричної енергії № 12625 від 13.11.2012, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230 ГК України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача вкотре у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Своїми процесуальними правами згідно ст. 42 ГПК України не скористався. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 15.01.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2012 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (змінено найменування позивача з «відкритого акціонерного товариства» на «публічне акціонерне товариство» , на виконання Закону України «Про акціонерні товариства» ) (далі - Постачальник електричної енергії, позивач) та Приватним підприємством «Добробут Сіті» (далі - Споживач, відповідач) укладено договір № 12625 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» .

Згідно п. 2.1. Договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктами 2.3.2., 2.3.4. Договору визначено, що споживач зобов`язується: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та Додатка № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Відповідно до п. 1 додатка №4 до Договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Згідно п. 5 Додатка № 4, споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою додатка № 5.1.

За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача (п. 7 додатка № 4).

Відповідно до п. 10 додатка № 4, рахунки або платіжні вимоги-доручення віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії в журналі або направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом.

Пунктом 11 додатка №4 до Договору визначено, що Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату.

Згідно п. 12 додатка № 4, якщо Споживач не надав Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, Постачальник самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок для сплати виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахуванням у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії без подальшого перерахунку.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Судом встановлено, що доказів припинення дії договору про постачання електричної енергії № 12625 від 13.11.2012 або визнання його недійним сторонами до матеріалів справи не надано, отже договір є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2018 відповідачем не надано акт про спожиту електроенергію, у зв`язку із чим ПАТ Запоріжжяобленерго здійснено розрахунок у відповідності до п.6.7 розділу 6 Глави 13 Кодексу комерційного обліку електроенергії шляхом середньодобового обсягу споживання за даними двох останніх фактичних послідовно знятих показів розрахункового лічильника, що становить 346 кВт/год на загальну суму 393,52 грн.

31.10.2018 позивачем на адресу відповідача поштою направлено рахунок №12625/10а від 06.11.2018 на суму 393,52 грн., який залишився відповідачем не сплачений.

За листопад 2018 ПП «Добробут Сіті» надано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергії , у зв`язку із чим, розрахунок за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 виконано у відповідності до умов Договору та на підставі зафіксованих показів наданих Відповідачем, що склало 673 кВт/год на загальну суму 1 629,66 грн.

30.11.2018 Відповідачем отримано рахунок №12625/11а від 30.11.2018 під розпис, про що свідчить відмітка у журналі видачі рахунків. Проте рахунок за листопад 2018 відповідачем не сплачено.

За грудень 2018 відповідачем надано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергії , у зв`язку із чим, розрахунок за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 виконано у відповідності до умов Договору та на підставі зафіксованих показів наданих Відповідачем, що склало 370 кВт/год на загальну суму 951,65 грн.

27.12.2018р. Відповідачем отримано рахунок №12625/12а від 27.12.2018 під розпис, про що свідчить відмітка у журналі видачі рахунків. Проте рахунок за грудень 2018 відповідачем не сплачено.

Вказані рахунки були направлені на адресу відповідача, про що свідчать журнал видачі та реєстри відправленої кореспонденції за відповідні місяця.

Однак, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії. Заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу позивача не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої електричної енергії за період з жовтня по грудень 2018 включно на загальну суму 2 974,83 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за спожиту електричну енергію, позивачем нараховано пеню за загальний період з 16.11.2018 по 15.07.2019 на суму 528,08 грн., а саме:

- по рахунку №12625/10а від 06.11.2018 у розмірі 393,52 грн. за період з 16.11.2018 по 15.05.2019 на суму 70,03 грн.;

- по рахунку №12625/11а від 30.11.2018 у розмірі 1 629,66 грн. за період з 16.12.2018 по 15.06.2019 на суму 290,26 грн.;

- по рахунку № 2625/12а від 27.12.2018 у розмірі 951,65 грн. за період з 16.01.2019 по 15.07.2019 на суму 167,79 грн.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 16.11.2018 по 30.09.2020 на суму 158,70 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2018 по вересень 2020 включно у розмірі 166,65 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання. Однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо оплати вартості поставленої електричної енергії за період з жовтня по грудень 2018 включно у розмірі 2 974,83 грн. у встановлений договором строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором доведений та підтверджується вказаними вище матеріалами справи. Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду також не надано, а тому заборгованість відповідача за період з жовтня по грудень 2018 включно у розмірі 2 974,83 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.11.2018 по 15.07.2019 включно по кожному рахунку окремо на загальну суму 528,08 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавство» суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.11.2018 по 15.07.2019 включно на суму 528,08 грн., 3 % річних за період з 16.11.2018 по 30.09.2020 включно у розмірі 158,70 грн. та інфляційних витрат за період з грудня 2018 по вересень 2020 включно на суму 166,65 грн. Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Добробут Сіті» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95; код ЄДРПОУ 36320226) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926; рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ МетаБанк , МФО 313582, ЄДРПОУ № 00130926) основну заборгованість за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 12625 від 13.11.2012 за період з жовтня по грудень 2018 включно на суму 2 974 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 83 коп., пеню за період з 16.11.2018 по 15.07.2019 на суму 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн. 08 коп., 3 % річних за період з 16.11.2018 по 30.09.2020 у розмірі 158 (сто п`ятдесят вісім) грн. 70 коп., інфляційні витрати за період з грудня 2018 по вересень 2020 на суму 166 (сто шістдесят шість) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.01.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.