ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.01.2021Справа № 910/14563/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А, код ЄДРПОУ 41022900)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМТЕХПОСТАЧ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, кім. 709, код ЄДРПОУ 42194538)
про стягнення 558 332,00 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Чикалов Р.Г.
Від відповідача: Григорчук І.О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМТЕХПОСТАЧ" про стягнення пені в розмірі 300 312,00 грн та штрафу в розмірі 258 020,00 грн за неналежне виконання умов договору про закупівлю №УЗ/ЦЛ-19593/Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.
13.10.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідач не отримував рознарядки на поставку товару № ПК-7/837 від 28.08.2019. Також відповідач зазначає, що електронна адреса " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є офіційною адресою для прийняття заявок на поставку товару. Подаючи тендерну пропозицію для участі у публічній закупівлі UA-2019-07-12-000355-C https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-12-000355-е , відповідач зазначає, що надавав відомості про учасника вих. № б/н від 22.07.2019 і в зазначених відомостях ТОВ Праймтехпостач зазначив електронну пошту - primetechpostach@gmail.com . Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що за допомогою електронних сервісів перевірки існування e-mail адреси: https://2ip.ua/ua/services/ip-service/email-check , http://ua.smart-ip.net/check-email , https://www.mailboxvalidator.com/demo перевірено існування електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса, котра вказується позивачем як така на яку направлялась рознарядка) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса, зазначена відповідачем у відомостях про учасника вих. № б/н від 22.07.2019). За результатом перевірки існування e-mail адреси з`ясовано, що адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 не існує (адреса, котра вказується позивачем як така на яку направлялась рознарядка), а primetechpostach@gmail.com - існує.
Ухвалою Господарського суду 26.11.2020 вирішено справу № 910/14563/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2020.
У підготовчому судовому засіданні 16.12.2020 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста від 16.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у засіданні суду 13.01.2021 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.
13.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
21.08.2019 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія акціонерного товариства Українська залізниця (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Праймтехпостач (далі - постачальник, відповідач) за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі укладено договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19593/Ю.
Згідно з п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника предмет закупівлі: код ДК 021:2015 - 09110000-3 тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100) в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (додаток №1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строк та на умовах, визначені цим договором.
Постачальник зобов`язаний поставити товар відповідно рознарядки замовника (п.3.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару відповідні до рознарядки замовника на умовах DDP Поставка зі сплатою мита (місце поставка згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в додатку №2 до цього договору (місце поставки).
Товар згідно цього договору постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару (п.4.2. договору).
Відповідно до п.4.3. договору кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не зазначено у рознарядці.
Згідно з п.6.2. загальна вартість цього договору складає 3 686 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ -0%.
Замовник здійснює оплату поставленого товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі товару, але не пізніше ніж через 30 банківських днів з дня отримання товару кінцевим отримувачем товару (п.7.1. договору).
Відповідно до п.12.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019, а в частині оплати та гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами.
На виконання вищезазначених умов договору позивачем 28.08.2019 року на електронну пошту primetekh@ukr.net (е - mail) відповідачу відправлено копію письмової рознарядки №ПК-7/837 з додатком.
Позивач у позовній заяві зазначає, що починаючи з 29.08.2019 року почав спливати 30 денний строк, протягом якого відповідач був зобов`язаний поставити продукцію.
Проте відповідач фактичну поставку товару по вищезазначеному договору здійснив 23.12.2019 року, що підтверджується копіями видаткових накладних №№25-38 від 23.12.2020, тобто з простроченням, а тому позивачем проведено нарахування пені у розмірі 300 312,00 грн та штрафу у розмірі 258 020,00 грн.
З огляду на вищевикладене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивачем 28.08.2019 року на електронну пошту primetekh@ukr.net (е - mail) відповідачу відправлено копію письмової рознарядки №ПК-7/837 з додатком.
В якості доказів направлення письмової рознарядки №ПК-7/837 з додатком за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) до матеріалів справи позивачем паперову копію електронного доказу, а саме: роздруківка знімку екрана персонального комп`ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії Пасажирська компанія AT Укрзалізниця ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти.
В свою чергу постачальником 23.12.2019 здійснено поставку товару, зокрема, вугілля кам`яного для побутових потреб, що підтверджується копіями видаткових накладних №№25-38 від 23.12.2020 року.
Позивач зазначає, що з його боку умови п.4.2. договору виконано та у зв`язку з простроченням відповідачем поставки продукції, позивачем проведено нарахування пені у розмірі 300 312,00 грн та штрафу у розмірі 258 020,00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що останній не отримував рознарядки на поставку товару № ПК-7/837 від 28.08.2019. Також відповідач зазначає, що електронна адреса " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є офіційною адресою для прийняття заявок на поставку товару.
Таким чином, предметом доказування у даній справі є обставина щодо належного направлення позивачем рознарядки на поставку товару № ПК-7/837 від 28.08.2019 і її отримання відповідачем.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Дослідивши подані відповідачем докази, судом встановлено, що подаючи тендерну пропозицію для участі у публічній закупівлі UA-2019-07-12-000355-C https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-12-000355-е, відповідач надавав відомості про учасника вих. № б/н від 22.07.2019.
Відповідно до зазначених відомостей учасника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМТЕХПОСТАЧ" зазначено електронну пошту - primetechpostach@gmail.com.
Крім того, судом встановлено, що на авторизованому майданчику Держазакупівлі.онлайн за посиланням https://www.dzo.com.ua/tenders/4079340 розміщена інформація про учасника закупівлі UA-2019-07-12- 000355-е - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМТЕХПОСТАЧ", де зазначено, що контактною електронною поштою є primetechpostach@gmail.com .
Разом із тим, надавши оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що наданий позивачем скріншот електронного листа не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , та не є належним доказом у справі.
При цьому судом встановлено відсутність будь-яких доказів того, що рознарядка № ПК-7/831 з додатком, електронний лист, скріншот, які наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України Про електронні документи та електронний документообіг , та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини, суди дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено зазначених у позовній заяві обставин, а також не надано доказів, які свідчили б про порушення його законних прав та інтересів відповідачем у межах господарських відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 16.03.2019 Верховного Суду по справі № 910/1162/19.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
За наведених у сукупності обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" відмовити повністю.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А, код ЄДРПОУ 41022900)
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМТЕХПОСТАЧ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, кім. 709, код ЄДРПОУ 42194538)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.01.2021
Суддя І.О. Андреїшина
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2021 |
Оприлюднено | 21.01.2021 |
Номер документу | 94287107 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Андреїшина І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні