Рішення

від 28.12.2020 по справі 914/1520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 справа № 914/1520/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

до відповідача Приватного підприємства В+К , м.Львів

про стягнення 51609,50 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Приватного підприємства В+К про стягнення 51609,50 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2020 р.

30.07.2020 р. позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№23045/20)

Ухвалою суду від 03.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 03.08.2020 р., підготовче засідання відкладено на 27.08.2020 р.

26.08.2020 р. надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25130/20), в якому відповідач просив суд поновити строк на подачу та/або встановити поважним факт пропуску на подачу відзиву у справі, прийняти відзив, винести рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, застосувати наслідки спливу строку позовної давності у справі.

У відзиві відповідач зазначив, що враховуючи введений 12.03.2020 р. загальнодержавний триваючий карантин, спрямований на боротьбу з епідемією коронавірусної хвороби, та неможливість укласти договір про надання правової допомоги із адвокатом, вважає строк на подання відзиву на позовну заяву пропущеним із поважних причин.

Як передбачено ч.ч.8 та 9 ст.165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як визначено статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Суд вважає, що причини пропуску строку подання відзиву - загальновідомі обставини існування епідемії коронавірусної хвороби, запровадження карантину та пов`язані з цим обмеження - можуть вважатись поважними. Крім того, відзив було подано до закінчення строку підготовчого провадження та невдовзі після першого підготовчого засідання у справі, а разом з ним відповідач подав необхідне клопотання про поновлення строку його подання.

Подання даного відзиву не призвело до порушення прав позивача, неприйняття ж його до розгляду судом свідчило би про порушення прав відповідача на викладення заперечень проти позову, що не відповідає завданню господарського судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне задоволити клопотання відповідача про поновлення строку подання відзиву на позов та прийняти такий відзив до розгляду і вирішувати спір з його врахуванням.

Ухвалою суду від 27.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 27.08.2020 р., підготовче засідання відкладено на 01.10.2020 р.

Ухвалою суду від 01.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 01.10.2020 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2020 р.

В судове засідання з розгляду справи по суті 19.10.2020 р. сторони не з`явились.

Ухвалою суду від 19.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 16.11.2020 р.

В судове засідання 16.11.2020 р. з`явився представник позивача, який подав пояснення (вх.№32866/20) з долученими копією претензії позивача відповідачеві та копією виписки про сплату відповідачем 05.08.2020 р. 1000грн з посиланням на договір та цю претензію.

Присутній представник виступив з вступним словом та надав усні пояснення, просив суд позов задоволити. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасника справи з приводу доказів.

Ухвалою суду від 16.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 16.11.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 30.11.2020 р.

В судове засідання з розгляду справи по суті 30.11.2020 р. сторони не з`явились.

Ухвалою суду від 30.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 30.11.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 28.12.2020 р.

В судове засідання з розгляду справи по суті 28.12.2020 р. сторони явку представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Відправлення на адреси позивача і відповідача ухвали суду про повідомлення про судове засідання від 30.11.2020 р. підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1993 від 18.12.2020 р. (штрихкодові ідентифікатори поштового відправлення - 7901413633888 та 7901413633926). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ Укрпошта , поштове відправлення, адресоване позивачеві, було вручено 21.12.2020 р., а поштове відправлення, адресоване відповідачеві, знаходилось у точці видачі/доставки з 21.12.2020 р.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб`єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Обізнаність відповідача про розгляд його справи судом додатково підтверджується поданням ним відзиву на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 28.12.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом повідомлено про складення вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, до якого в подальшому вносилися зміни та укладались додаткові угоди. При цьому, орендна плата за договором підлягала щомісячній індексації, однак внаслідок ненарахування індексації орендної плати у 2016- 2018 роках позивач недоотримав доходи за надання в оренду майна на загальну суму 51609,50 грн, що фактично становить донараховану індексацію орендної плати за період дії договору.

Як ствердив позивач, ним було виставлено претензії про перерахунок зазначеної суми і відповідач висловлював бажання досудового врегулювання спору шляхом розтермінування оплати частинами, проте вимоги позивача добровільно не задоволив, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути 51609,50 грн заборгованості.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що розрахунком орендної плати - додатком до договору, який є його невід`ємною частиною, сторонами узгоджено, що з урахуванням п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік індексація орендної плати на 2016 рік призупинена, отже зупинення індексації орендної плати на 2016 рік за договорами оренди нерухомого майна закріплювалося на рівні законів, а також було окремо зафіксовано сторонами договору.

Крім того, відповідач заявив, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення індексації поза межами трирічної позовної давності, яка сплила 17.06.2020 р. щодо вимоги про стягнення коштів за останній періодичний платіж.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.03.2010 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (орендодавець) та Приватним підприємством В+К (орендар) було підписано та нотаріально посвідчено договір оренди нерухомого військового майна №21/2010/КЕВ, який, згідно із п.10.1. договору, укладено строком на 2 роки та 364 дні, і діє з 01.03.2010 р. по 27.02.2013р. включно.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення в підвалі, позначені в технічній документації цифрами VII/48,6 кв.м., VIII/26,9 кв.м., XIII/24,5 кв.м., нежитлові приміщення на першому поверсі, позначені в технічній документації цифрою 1-13/16,9 кв.м., загальною площею 116,9 кв.м., які знаходяться в будинку, позначеному в технічній документації літерою А-4 за адресою: місто Львів, вулиця Театральна, 22 (будівля №1 військового містечка №55) (далі - майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, та належить Державі в особі Верховної Ради в оперативному управлінні Міністерства Оборони України (будинок офіцерів Західного оперативного командування) на підставі рішення Господарського суду Львівської області по справі №1/341-15/216 від 30.09.2003 р., зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 04.02.2004р. В електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано за реєстраційним номером 4618342. Вартість майна визначена станом на 31.08.2009 р. за незалежною оцінкою та становить згідно експертного висновку про оцінку майна (акту оцінки) 291000 грн.

За умовами п. 1.3. договору, нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна.

Розділом 3 договору погоджено умови щодо орендної плати.

Так, відповідно до п.3.1. договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2009 р.) на рівні 3857,70 грн за результатами конкурсу з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2009р.) 3637,50 грн (додаток №6). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. договору).

Згідно з п.3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як встановлено п.3.5. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Держаного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.6. договору).

Пунктами 5.3., 5.16. договору сторони дійшли згоди, що орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,00 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

За правилами п. 10.2 договору, умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п.10.3. договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 12.1 договору визначено, що додатки до цього договору є невід`ємною складовою частиною. У вказаному пункті зазначено дванадцять додатків згідно з переліком.

У додатку №2 до договору - акті приймання-передачі нерухомого військового майна буд. №1 в/м №55 м.Львів, вул.Театральна, 22 площею 116,9 кв.м., що передається в оренду Приватному підприємству В+К , засвідчено факт приймання-передачі відповідного нежитлового приміщення.

Додатком № 6 до договору є розрахунок орендної плати державного (військового) нерухомого майна за результатами конкурсу, відповідно до якого орендна плата за результатами конкурсу становить 3857,70 грн без ПДВ.

23.09.2010 р. між сторонами підписано договір №21-1/2010/КЕВ про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого військового майна №21/2010/КЕВ, згідно із яким п.10.1 договору викладено у новій редакції, яка передбачає, що договір укладено строком на 5 років, та діє з 12.03.2010 р. по 11.03.2015 р. включно.

30.06.2015р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова та Приватним підприємством В+К укладено додатковий договір оренди №21-2/2015/КЕВ до договору оренди №21/2010/КЕВ і договору про внесення змін №21-1/2010/КЕВ, яким внесено зміни, зокрема, в пункти 1.1, 3.1., 10.1. договору:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 119,3кв.м. в будівлі №1 військового містечка №55, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Театральна, 22, вартість якого визначена на 31.12.2014 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 947850 грн (без ПДВ);

- орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2015 р.) на рівні 12546,50 грн з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995р. №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2015 р.) 12215,42 грн (додаток №4);

- даний договір укладено строком до трьох років, що діє з 12.03.2015 р. по 07.03.2018 р.

Як передбачено п.3 цього додаткового договору, додатковий договір набирає чинності з моменту підписання і є невід`ємною частиною договору оренди від 01.03.2010 р. №21/2010/КЕВ (зі змінами та доповненнями).

Додатком №5 до додаткового договору є розрахунок орендної плати державного (військового) нерухомого майна за результатами конкурсу, відповідно до якого орендна плата за результатами конкурсу становить 12546,50 грн без ПДВ. У додатку вказано, що оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Цей додаток підписано начальником та начальником фінансово-економічного відділу - головним бухгалтером КЕВ м.Львова і погоджено директором ПП В+К .

02.05.2018 р. сторони уклали додаткову угоду №21-3/2018/КЕВ до договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р., договору про внесення змін та доповнень №21-1/2010/КЕВ від 23.09.2010 р., додаткового договору №21-2/2015/КЕВ від 30.06.2015 р.

Додатковою угодою внесено зміни, зокрема, в пункти 1.1, 3.1., 10.1. договору:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 121,3 кв.м. в будівлі №1 військового містечка №55, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Театральна, 22, вартість якого визначена на 30.11.2017 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 1676250 грн (без ПДВ);

- орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2018 р.) на рівні 22011,21 грн з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995р. №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2018 р.) 21480,10 грн (додаток №4). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата за перший місяць оренди після внесення змін - березень 2018 року - сплачується з 08.03.2018 р.;

- даний договір укладено строком до трьох років, що діє з 08.03.2018 р. по 02.03.2021 р. включно.

Як передбачено п.3 цієї додаткової угоди, додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і є невід`ємною частиною договору оренди від 01.03.2010 р. №21/2010/КЕВ (зі змінами та доповненнями).

В п.5.1. додаткової угоди зазначено, що додатки до цієї додаткової угоди є невід`ємною і складовою частиною договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. (зі змінами). До додаткової угоди долучено 8 додатків. Серед них і додаток №4 від 26.02.2018 р. - розрахунок плати за базовий місяць оренди військового нерухомого майна після внесення змін до договору оренди, яким встановлено що розмір орендної плати за базовий місяць оренди після внесення змін до договору оренди дорівнює відповідно до Методики 21480,10грн, а за результатами конкурсу - 22011,21 грн. У додатку вказано, що оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Також в додатку закріплено, що, враховуючи п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

Цей додаток підписано начальником ФЕВ - головним бухгалтером та економістом з договірних і претензійних робіт КЕВ м.Львова, затверджено начальником КЕВ м.Львова і погоджено директором ПП В+К .

26.06.2018 р. Західне територіальне управління внутрішнього аудиту склало аудиторський звіт №234/5/ про результати проведення додаткового фінансового аудиту та аудиту відповідності квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова за період з 01.04.2016 по 31.12.2017.

Аудитом було, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.2 ст.10 Закону Про оренду, п.1 та 2 ст.284 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати, внаслідок ненарахування індексації орендної плати у 2016-2017 роках, що визначена умовами договорів, орендодавцем недоотримано доходів у сумі 1292753,96грн.

За результатами проведеного аудиту КЕВ м.Львова запропоновано, серед іншого, і прийняти рішення щодо сум недоотриманих доходів на суму 1292753,96 грн та провести звірку взаєморозрахунків з усіма орендарями нерухомого майна.

Претензією №3566 від 21.08.2018 р. КЕВ м.Львова повідомив ПП В+К про те, що по договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. у зв`язку з призупиненням індексації орендної плати у 2016 році йому було недонараховано 37641,14 грн орендної плати за користування військовим у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., та запропонував підприємству в добровільному порядку погасити цю суму, перерахувавши кошти протягом 5-ти днів з дня отримання претензії.

У претензії №5851 від 16.12.2019 р., адресованій ПП В+К , КЕВ м.Львова зазначив, що, враховуючи індексацію за 2016 рік, підприємству донараховано 121647,78 грн з ПДВ, з них 51609,50 грн по договору №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. за період з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р. та 70038,28 грн по договору №61/2015/КЕВ від 24.12.2015 р. (зі змінами) за період з 01.01.2016 р. по 22.12.2018 р. Також КЕВ м.Львова заявив підприємству пропозицію про сплату заборгованості в добровільному порядку шляхом перерахування коштів протягом 5-ти днів з дня отримання претензії.

У відповідь на останню претензію, ПП В+К склало лист №35 від 23.01.2020 р., зареєстрований КЕВ м.Львова 24.01.2020 р., а в подальшому лист №10-3 від 19.03.2020 р., зареєстрований КЕВ м.Львова 23.03.2020 р.

У листі №35 підприємство повідомило про згоду з бажанням відділу щодо досудового врегулювання даної претензії, для чого запропонувало використати рішення Господарського суду по справі №914/2319/18, згідно якого відповідачу було дозволена сплата заборгованості частинами, та сплатити заборгованість рівними частинами протягом 24 місяців, що дозволить уникнути судового розгляду.

У листі №10-3 підприємство, крім вказаного у листі №35, зазначило, що ним повністю зупинена діяльність в орендованому приміщенні за адресою: м.Львів, вул. Театральна, 22, на виконання рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і Закону України Про внесення змін у деякі законодавчі акти України, направлені на попередження виникнення і розповсюдження коронавірусної хвороби (Соvid19) . З огляду на це підприємство запропонувало відтермінувати йому сплату заборгованості до моменту закінчення національного карантину зі сплатою рівними частинами протягом 24 місяців від дня закінчення карантину.

КЕВ м.Львова у відповідь на листи ПП В+К , листами №556 від 10.02.2020 та №1466 від 14.04.2020 заявив про свої заперечення стосовно добровільного погашення заборгованості частинами протягом 24 місяців, висловив пропозицію погасити борг до кінця 2020 року та вказав на те, що розтермінування боргу буде можливим при умові недопущення заборгованості по поточних платежах.

Згідно зі складеним позивачем розрахунком суми доплати за оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Театральна, 22, що передано в оренду відповідно до умов договору №21/2010/КЕВ від 01.03.2010р. (зі змінами) за період з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р., орендар ПП В+К , донарахована заборгованість становила 51609,50 грн.

Дана довідка сформована за період з січня 2016 року по березень 2018 року, містить помісячні відомості про застосовані індекси інфляції, суми нарахованої орендної плати без ПДВ, розміри орендної плати з урахуванням індексації за 2016 рік, різниці між останніми та першими зі згаданих сум тощо.

Зокрема, з розрахунку вбачається, що за січень 2016 року було нараховано 18963,26 грн орендної плати, в той час як розмір орендної плати з урахуванням індексації за 2016 рік за цей місяць становить18832,35 грн; щомісяця з лютого 2016 року по січень 2017 року нараховувалась орендна плата в однаковому розмірі - 18832,35 грн, а з урахуванням індексації за 2016 рік суми орендної плати кожного місяця мали перевищувати даний розмір та визначатись з огляду на відповідні індекси інфляції; починаючи з лютого 2017 року і надалі було поновлено індексацію орендної плати, виходячи з того, що її розмір за січень 2017 року становив 18832,35 грн; всього різниця між загальним розміром орендної плати з урахуванням індексації за 2016 рік та загальним розміром нарахованої орендної плати за період з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р. становила 43007,92 грн, ПДВ - 8601,58 грн, а загалом - 51609,50грн.

Відповідно до виписки з рахунку КЕВ м.Львова, 05.08.2020 р. ПП В+К сплатило 1000 грн з призначенням платежу оплата по претензії від 21.08.2018р. згідно договору №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. .

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р., положення якого були чинними на час укладення та виконання договору оренди сторонами, цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

За умовами ч.3 цієї статті, відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про господарську діяльність у Збройних Силах України .

Орендоване за договором майно є державним майном, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова та в оперативному управлінні Міністерства Оборони України, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За правилами ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За визначенням ч.1 ст.286 ГК України, орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч.1 та 2 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частина третя статті 18 Закону визначає одним з основних обов`язків орендаря своєчасне і у повному обсязі внесення орендної плати.

Пунктами 3.1. і 3.3. договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. сторони встановили орендну плату без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2009р.) на рівні 3857,70 грн за результатами конкурсу з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах та передбачили, що орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди, а орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Додатковим договором оренди №21-2/2015/КЕВ від 30.06.2015 р., який набрав чинності з моменту його підписання, внесено зміни до договору оренди та, зокрема, визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2015 р.) на рівні 12546,50 грн з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах.

За змістом ч.1 ст.284 ЦК України та ч.1 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.07.2007 р. №6-рп/2007, від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 вказав, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Отже, непроведення індексації орендної плати за 2016 рік лише на підставі п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік було би безпідставним.

Разом з тим, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Таким чином, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для ненарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак не забороняло сторонам в договірному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції у цей період.

Схожі висновки викладено Верховним Судом в постановах від 18.04.2018р. у справі №910/9805/17, від 11.09.2018 р. у справі №911/474/11, від 26.11.2019 р. у справі №914/2319/18.

Як зазначено в ч.ч.2, 3 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Разом з тим, ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено п.3.5. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За правилами п. 10.2 договору, умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п.10.3. договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 12.1 договору визначено, що додатки до цього договору є невід`ємною складовою частиною.

02.05.2018 р. сторони уклали додаткову угоду №21-3/2018/КЕВ до договору оренди, якою внесли зміни, зокрема, в пункти 3.1. та 10.1. договору. Так, сторони погодили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2018 р.) на рівні 22011,21 грн з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах; розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди; орендна плата за перший місяць оренди після внесення змін - березень 2018 року - сплачується з 08.03.2018 р.; даний договір укладено строком до трьох років, що діє з 08.03.2018 р. по 02.03.2021 р. включно.

Як передбачено п.3 цієї додаткової угоди, додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і є невід`ємною частиною договору оренди від 01.03.2010 р. №21/2010/КЕВ (зі змінами та доповненнями).

В п.5.1. додаткової угоди зазначено, що додатки до цієї додаткової угоди є невід`ємною і складовою частиною договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. (зі змінами).

У додатку №4 від 26.02.2018 р., підписаному сторонами, зазначено, серед іншого, що, враховуючи п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

За загальним правилом, викладеним в ч.2 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, а ч.3 цієї статті визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. 3. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.ч.1, 3 ст.653 ЦК України).

У згаданому додатку сторони прямо не передбачили, що вказані в ньому умови щодо призупинення індексації орендної плати застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, натомість, з додаткової угоди від 30.06.2018 р. вбачається, що вона набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 30.06.2018 р., і в ній сторони погодили лише один виняток стосовно того, що орендна плата у новому розмірі, визначеному угодою, сплачується з 08.03.2018 р. за перший місяць оренди після внесення змін - березень 2018 року. Суд вважає, що додатковою угодою та додатком №4 до неї не встановлено можливості застосування її умов для регулювання будь-яких правовідносин сторін, що виникли та існували до 30.06.2018 р. (крім сплати орендної плати в новому розмірі з 08.03.2018 р.), і не передбачено зміну розміру та порядку обчислення орендної плати, в тому числі і в частині непроведення індексації, за будь-який період, що передує 08.03.2018 р.

До 08.03.2018 р., зокрема і протягом 2016 року, діяли положення договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. в редакції додаткового договору оренди №21-2/2015/КЕВ від 30.06.2015 р., які не встановлювали іншого порядку визначення розміру орендної плати, ніж шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на відповідний індекс інфляції.

У той же час, необхідною умовою застосування ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України є наявність між сторонами відносин, які залишались неврегульованими та виникли до укладення договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору.

Норми ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані та виконані договірні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі №910/14082/17 та від 12.10.2018 р. у справі №910/21671/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені в додатку №4 умови стосовно призупинення індексації орендної плати на 2016 рік не могли змінити порядок нарахування орендної плати з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р., як в силу відсутності у додатковій угоді від 30.06.2018 р. чи додатку до неї прямої вказівки про розповсюдження згаданих положень на відносини, що виникли до їх укладення, так і з огляду на існування протягом згаданого періоду чинної редакції договору, яка по-іншому регулювала ті ж самі правовідносини, та якою і повинні були керуватись сторони під час виконання своїх зобов`язань.

Зміна розміру орендної плати в даному випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин лише з моменту внесення змін до договору оренди, оскільки за статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, варто зауважити, що факт виставлення позивачем рахунків на суми орендної плати, визначені без врахування індексації у 2016 році, не має правового значення для вирішення спору про стягнення недоплаченого розміру орендної плати, оскільки умовами договору передбачено чіткий порядок розрахунку її розміру, що дозволяло відповідачеві розуміти суть свого зобов`язання та самостійно визначати і сплачувати належні з нього платежі навіть без отримання рахунків, зі змістом яких договір оренди не пов`язує ні момент виникнення обов`язку з внесення орендної плати, ані її розмір.

Оскільки орендар на виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. в редакції додаткового договору оренди №21-2/2015/КЕВ від 30.06.2015 р. повинен був сплачувати за користування орендованим майном оренду плату з урахуванням щомісячного індексу інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що відповідач з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р. недоплатив позивачеві загалом 51609,50 грн, які мали би входити в суми орендних платежів протягом цього періоду, якщо б така орендна плата нараховувалась і сплачувалась відповідно до умов договору, - виходячи з необхідності її індексації за кожен без винятку місяць.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Дослідивши подану позивачем копію виписки, з якої вбачається факт часткової сплати заявленої до стягнення заборгованості після звернення позивача з позовом, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення 1000 грн основного боргу у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача, за захистом якого той звернувся до суду, є дійсно порушеним та вказане могло б слугувати підставою для стягнення з відповідача заявленої заборгованості, окрім суми, в частині якої провадження підлягає закриттю.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, і просив суд застосувати до вимог позовну давність та відмовити в позові.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою та п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умовами договору оренди встановлено, що орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, тобто визначено строк виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, отже перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати починається з наступного дня після спливу визначеного договором строку виконання таких зобов`язань, а саме з 16-го числа наступного місяця.

При цьому, оскільки договір встановлює окремі обов`язки відповідача вносити плату за користування майном кожного місяця, в якому відбувається таке користування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості стосовно кожного щомісячного платежу починається наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу та обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення).

З огляду на це, право на звернення до суду про стягнення заборгованості з орендної плати з`являлось у позивача 16-го числа кожного місяця, що слідував за місяцем, у якому виникала така заборгованість внаслідок невнесення орендарем повного розміру встановленої плати по 15-те число включно.

Так, наприклад, позовна давність за вимогами про стягнення орендної плати, недоплаченої за січень 2016 року, розпочалася 16.02.2016 р., за лютий 2016 року - 16.03.2016 р., за грудень 2016 року - 16.01.2017 р., за січень 2017 року - 16.02.2017 р. тощо.

Частинами 3 та 4 статті 267 встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з відповідного штемпеля підприємства зв`язку на описі вкладення та поштовому конверті, адресованому Господарському суду Львівської області, позивач подав позовну заяву 17.06.2020 р., а отже в межах трирічної позовної давності, обрахованої, за загальним правилом, з наступного дня після спливу строків сплати кожного з платежів, перебувають лише вимоги про стягнення орендної плати за період з червня 2017 року по березень 2018 року включно.

Водночас, за змістом частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Дані правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 р. у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 р. у справі № 916/2403/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на претензію Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про необхідність сплати донарахованої орендної плати, в тому числі по договору №21/2010/КЕВ від 01.03.2010 р. за період з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р. в розмірі 51609,50 грн, Приватне підприємство В+К скерувало підписаний директором підприємства лист №35 від 23.01.2020 р., в якому повідомило про згоду з бажанням відділу щодо досудового врегулювання претензії, для чого запропонувало сплатити заборгованість у сумі рівними частинами протягом 24 місяців. Цей лист було отримано позивачем 24.01.2020 р., що підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Таким чином, ПП В+К листом від 23.01.2020 р. фактично погодилось з пред`явленою претензією та заявило письмове прохання розстрочити сплату боргу, і суд вважає, що такі його дії свідчили про визнання ним заборгованості у сумі 51609,50 грн та могли спричинити переривання позовної даності щодо вимог на цю суму.

Разом з тим, варто зазначити, що при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу. Інакше кажучи, визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 р. у справі №910/9078/18, від 10.06.2019 р. у справі №911/935/18.

Відповідач визнав свій борг у розмірі 51609,50 грн, який складався з сум заборгованості зі сплати орендної плати загалом за період з 01.01.2016 р. по 07.03.2018 р., однак трирічна позовна давність щодо стягнення орендної плати за січень - грудень 2016 року сплила ще до моменту складення і подання цього листа - відповідно 16-го числа кожного місяця, починаючи з лютого 2019 року по січень 2020 року включно, зокрема і 16.01.2020 р. стосовно орендної плати, донарахованої за грудень 2016 року, тому вчинення відповідачем цих дій не вплинуло на перебіг позовної давності щодо заборгованості з орендної плати за січень - грудень 2016 року, оскільки не могло перервати позовну давність, яка вже збігла раніше.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Позивач не доводив те, що причини пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення орендної плати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року є поважними, відтак, враховуючи зроблену відповідачем заяву, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і відмовити в позові в цій частині у зв`язку зі спливом позовної давності.

Натомість, визнання відповідачем свого обов`язку зі сплати донарахованих орендних платежів відбулося в межах позовної давності за рештою вимог - вимог щодо стягнення орендної плати за січень 2017 року - березень 2018 року включно, адже позовна давність за вимогами про стягнення орендної плати за січень 2017 року мала закінчуватися лише 16.02.2020 р., а позовна давність за вимогами про стягнення нарахованої за наступні місяці орендної плати - ще пізніше (протягом 2020- 2021 років).

Згідно з ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Внаслідок складення і подання листа відповідачем перервався та заново розпочався перебіг позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати, нарахованої за будь-який місяць з 01.01.2017 р. по 07.03.2018 р. включно, тобто позивач міг звернутись до суду з цими вимогами ще протягом наступних трьох років - аж по січень 2023 року, а отже, позов, пред`явлений 17.06.2020 р., є таким, що поданий з дотриманням позовної давності стосовно згаданих вимог.

Розмір заявлених в межах трирічної позовної давності вимог про стягнення за період з 01.01.2017 р. по 07.03.2018 р. включно орендної плати, яка підлягає доплаті, становить в цілому 39272,29 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що права позивача були дійсно порушені невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати у розмірі та порядку, погодженому договором, та за інших обставин підлягали б захисту в повному обсязі (крім стягнення на користь позивача 1000 грн заборгованості, провадження щодо якого закривається), проте позовна давність, про яку зроблено заяву іншою стороною, сплила стосовно частини позовних вимог, а поважні причини її пропуску відсутні, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 39272,29 грн заборгованості з орендної плати, вимоги щодо стягнення якої пред`явлені в межах позовної давності.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За приписами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Однак, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній. Правовий аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду, відсутній. У такому випадку застосуванню підлягає норма матеріального права, а саме пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 904/9628/17).

Згідно з положеннями п.5 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд закрив провадження у справі в частині стягнення 1000 грн заборгованості, яка була сплачена в процесі розгляду, тому 40,73 грн, сплачених з вимоги про стягнення 1000 грн, підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку подання позивачем відповідного клопотання про повернення судового збору.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір щодо задоволених позовних вимог підлягає покладенню на відповідача, а щодо позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено - залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства В+К на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова 1000 грн заборгованості.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства В+К , м.Львів, вул.Чупринки, 59, кв.10 (ідентифікаційний код 36873942) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів, вул.Батуринська, 2 (ідентифікаційний код 07638027) 39272,29 грн заборгованості та 1599,52 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 28.12.2020 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 11.01.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк