Рішення

від 19.01.2021 по справі 922/3446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3446/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Експорт", 08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 36302280

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ХОЛОД", 61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс 307, код ЄДРПОУ 42902436

про стягнення заборгованості за договором поставки №10/19 від 08.07.2019 у розмірі 232006,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Експорт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом вх. №3446/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ХОЛОД", в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки №10/19 від 08.07.2019 у розмірі 232006,33грн., з якої основного боргу у розмірі 219434,70грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 7073,40грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 5498,23грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №10/19 від 08.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3446/20. Розгляд справи № 922/3446/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

09 листопада 2020 року позивачем надано до суду пояснення щодо виправлення арифметичної помилки (вх. №26082 від 09.11.2020), в яких останній зазначає, що після надання до суду позовної заяви в її тексті було виявлено арифметичну помилку у розрахунку загальної суми заборгованості, а саме замість 232006,33грн. зазначено 232014,54грн. Вказує, що загальна сума заборгованості ТОВ "ВІП-ХОЛОД" за Договором поставки №10/19 від 08.07.2019 та ціна позову у справі №922/3446/20 складає 232006,33грн., а тому просить суд розглядати справу з урахуванням наведених пояснень.

28 грудня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№5390 від 28.12.2020), в якому останній просить суд при прийнятті рішення у справі №922/3446/20 по суті та розподілі судових витрат врахувати судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00грн. понесені ТОВ "Юніверсал Експорт".

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Як вбачається з відмітки канцелярії суду про відправку поштової кореспонденції №029197 від 06.11.2020 ухвалу суду від 05.11.2020 про відкриття провадження у справі було направлено позивачу та відповідачу. Проте, копія ухвали суду від 05.11.2020, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» , а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

08 липня 2019 року між ТОВ "Юніверсал Експорт" (постачальник) та ТОВ "ВІП-ХОЛОД" (покупець) укладено Договір поставки №10/19 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити фреони (холодоагенти) (надалі - товар).

Кількість, найменування, технічні характеристики та ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях до даного договору, що є невід`ємною частиною договору(п. 1.2 Договору поставки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки товар постачається партіями протягом двох календарних днів з дня отримання постачальником замовлення на постачання та попередньої оплати в повному розмірі. Пункт навантаження товару: Київська область, с. Чабани, вул. Машинобудівників, 1. Пунктом розвантаження товару є склад компанії вантажоперевізника за домовленістю сторін.

Згідно з п. 2.2 Договору поставки право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходять до покупця з моменту отримання товару покупцем на складі вантажоперевізника.

Датою поставки товару вважається дата одержання товару покупцем з складу компанії вантажоперевізника, підтверджена видатковою накладною з підписами уповноважених представників обох сторін та транспортною декларацією компанії вантажоперевізника (п. 2.3 Договору поставки).

Пунктом 3.1 Договору поставки сторони погодили, що вартість товару за даним договором вказується в накладних, враховуючи ПДВ. Загальна сума даного договору складається з вартості оставленого товару покупцеві за весь період дії даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні та в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника визначений даним договором. Замовник здійснює попередню оплату товару в розмірі 100 відсотків в день замовлення та на підставі рахунку на оплату.

Підставою для здійснення оплати є рахунок, який надається постачальником (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019р., але в будь-якому випадку дію до виконання сторонами своїх обов`язків.

Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, то договір вважається автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік (п. 6.2 Договору поставки).

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №10/19 від 08.07.2019, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору поставки позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: - №ЮЕ00446 від 08.07.19 на суму 33447,10грн.; - №ЮЕ00448 від 08.07.19 на суму 33447,10грн.; - №ЮЕ00449 від 08.07.19 на суму 25085,33грн.; - №ЮЕ00531 від 08.08.19 на суму 56952,00грн.; - №ЮЕ00514 від 15.08.19 на суму 79100,00грн.; - №ЮЕ00600 від 10.09.19 на суму 77230,98грн.; - №ЮЕ00601 від 10.09.19 на суму 77230,98грн.; - №ЮЕ00746 від 20.11.19 на суму 38999,92грн.; - №ЮЕ00763 від 29.11.19 на суму 64972,74грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 486466,15грн. згідно наступних видаткових накладних: - №417 від 16.07.2019 на суму 33447,10грн.; - №418 від 16.07.2019 на суму 25085,33грн.; - №439 від 25.07.2019 на суму 33447,10грн.; - №468 від 08.08.2019 на суму 56952,00грн.; - №476 від 15.08.2019 на суму 79100,00грн.; - №526 від 10.09.2019 на суму 77230,98грн.; - №527 від 10.09.2019 на суму 77230,98грн.; - №659 від 21.11.2019 на суму 38999,92грн.; - №672 від 29.11.2019 на суму 64972,74грн.

Однак, відповідач оплатив вищевказаний товар лише частково, а саме в загальному розмірі 267031,45грн., що підтверджується випискою ПАТ "МТБ Банк" від 01.09.2020 по рахунку позивача за період з 08.07.2019 по 28.08.2020.

Таким чином, як стверджує позивач, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, заборгованість ТОВ "ВІП-ХОЛОД" перед ТОВ "Юніверсал Експорт" за Договором поставки №10/19 від 08.07.2019 становить 219434,70грн.

Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за 2019 рік, за результатами якої складено Акт звірки, який підписаний та скріплений печатками уповноважених представників учасників справи, з якого вбачається, що станом на 31.12.2019 заборгованість ТОВ "ВІП-ХОЛОД" перед ТОВ "Юніверсал Експорт" становить 219434,70грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 05.08.2020 направив на адресу відповідача претензію вих. №14 від 03.08.2020 з вимогою виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на рахунок ТОВ "Юніверсал Експорт" заборгованість у розмірі 219434,70грн. у строк до 10.08.2020. Однак, як стверджує позивач, відповіді на претензію від відповідача отримано не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені п. 3.2 договору, а тому враховуючи наявність в матеріалах справи підписаного представниками позивача та відповідача акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 2198434,70грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних: - №417 від 16.07.2019 з 16.07.2019, - №418 від 16.07.2019 з 16.07.2019; - №439 від 25.07.2019 з 25.07.2019; - №468 від 08.08.2019 з 08.08.2019; - №476 від 15.08.2019 з 15.08.2019; - №526 від 10.09.2019 з 10.09.2019, - №527 від 10.09.2019 з 10.2019; - №659 від 21.11.2019 з 21.11.2019; - №672 від 29.11.2019 з 29.11.2019.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 5498,23грн. - інфляційних та 7073,40грн. - 3 % річних, які останній нараховує за сукупний період прострочення з 16.07.2019 по 20.10.2020 з урахуванням сум зменшення боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 5498,33грн. та 3 % річних у розмірі 7073,40грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до положень ст. 129 ГПК України, враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Водночас, щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті126 Кодексу).

Так, як вбачається з поданого клопотання, позивач вказує, що останнім понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00грн., в підтвердження чого, останнім надано суду копію договору про надання правової допомоги №103/02/15 від 20.04.2015, копію додаткової угоди №4 до даного договору рахунок на оплату №135 від 16.09.2020, копію платіжного доручення №682 від 24.12.2020, копію виписки по рахунку АО АВЕР ЛЄКС від 23.12.2020 та звіт про виконані роботи за період з 16.09.2020 по 24.12.2020.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 20.04.2015 між АО АВЕР ЛЕКС та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Експорт", укладено договір про надання правової допомоги №103/02/15 згідно якого обєднання за дорученням та завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на підставі заявки. (п.1.1 договору)

16.09.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору №103/02/15, згідно якої клієнт доручив об`єднанню надати правничу(правову) допомогу при стягненні заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ХОЛОД за договором поставки №10/19 від 08.07.2019 та підготувати та подати позовну заяву до господарського суду першої інстанції. При цьому, сторонами обумовлено, що гонорар об`єднання за надання правничої допомоги становить 12000,00грн. та сплачується на підставі рахунку. (п.1, 2 додаткової угоди)

16.09.2020 Об`єднанням було виставлено позивачу рахунок на сплату гонорару у розмірі 12000,00грн., які були сплачені позивачем 24.12.2020, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об"єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога щодо складання та подання до суду позовної заяви, яка підписана адвокатом В.С. Єніч, представником позивача - адвокатом АВЕР ЛЄКС . Приймаючи до уваги, що за своєю правовою природою справа №922/3446/20 є справою незначної складності, яка в силу статті 12 ГПК України визнана судом малозначною, з огляду на не значний обсяг матеріалів, виходячи з принципу адекватності та реальності судових витрат, суд дійшов висновку про обргрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ХОЛОД" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс 307, код ЄДРПОУ 42902436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Експорт" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 36302280) заборгованість за договором поставки №10/19 від 08.07.2019 у розмірі 232006,33грн., з якої основного боргу у розмірі 219434,70грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 7073,40грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 5498,23грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3480,22грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Експорт", 08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 36302280;

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ХОЛОД", 61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс 307, код ЄДРПОУ 42902436.

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2021.

Суддя Н.А. Новікова