Ухвала

від 14.01.2021 по справі 905/1147/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В. О.,

відповідача - Саленко Я. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 (судді: Попков Д. О. - головуючий, Пушай В. І., Стойка О. В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 (суддя Зекунов Е. В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 493 313 871,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", Відповідач) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з Відповідача 493 313 871,46 грн, у тому числі: 423 785 340,25 грн заборгованості з оплати вартості природного газу, поставленого протягом квітня - вересня 2017 року за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017; 28 797 579,44 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з квітня по вересень 2017 року; 8 462 707,75 грн 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за вказаний період; 32 268 244,02 грн інфляційної індексації на заборгованість за цей же період.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що Відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 17-206-Н від 12.04.2017 своєчасно не розрахувався за природний газ, поставлений йому Позивачем у квітні - вересні 2017 року за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1147/18 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" були задоволені частково - стягнуто з ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь Позивача 69 170 009,26 грн, у тому числі: 28 514 521,59 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з квітня по вересень 2017 року; 8 459 367,64 грн 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за вказаний період; 32 196 120,03 грн інфляційної індексації на заборгованість за цей же період.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що поданими сторонами доказами підтверджується факт несвоєчасного здійснення Відповідачем розрахунків за природний газ, поставлений Позивачем протягом квітня - вересня 2017 року за договором купівлі-продажу природного газу № 17-206-Н від 12.04.2017.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції встановив, що заборгованість Відповідача з оплати вартості природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу № 17-206-Н від 12.04.2017, в сумі 423 785 340,25 грн була погашена ще станом на 26.04.2018, тобто до звернення з позовною заявою (15.06.2018) та відкриття провадження у справі. При цьому суд врахував висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19454/19455/18-18 від 30.09.2019 та дійшов до висновку, що Позивачем було невірно розраховано заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційної індексації. Крім того, місцевий господарський суд, застосувавши за заявою Відповідача наслідки спливу строку позовної давності, відмовив у стягнення з нього пені в сумі 192 975,14 грн, нарахованої за період з 26.05.2017 по 14.06.2017.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 вищевказане рішення було скасовано в частині задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 28 514 521,59 грн пені, 6 930 640,41 грн 3% річних і 25 795 998,35 грн інфляційної індексації та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволені таких вимог. У зв`язку із зазначеним апеляційним судом викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, відповідно до якої визнано обґрунтованим стягнення з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 1 528 727,23 грн та інфляційну індексацію в сумі 6400121,68 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 28 514 521,59 грн пені, 6 930 640,41 грн 3% річних і 25 795 998,35 грн інфляційної індексації та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем передбачених умовами договору строків здійснення розрахунків за отриманий природний газ, враховуючи часткове проведення оплати грошовими коштами у вигляді державної субвенції, яка надходила на рахунок Відповідача з бюджету, а відтак стягнення місцевим судом з Відповідача пені, 3% річних та інфляційної індексації у вказаному розмірі на суму такої оплати є безпідставним.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим застосування місцевим судом до вимог про стягнення з Відповідача пені наслідків спливу строку позовної давності в один рік, оскільки умовами п. 9.3 договору №17-206-Н від 12.04.2017 сторони погодили, що строк, протягом якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Разом з тим, апеляційний господарський суд застосував мораторій на нарахування та стягнення з Відповідача пені, передбачений нормою статті 2 Закону України Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", з посиланням на вид діяльності Відповідача та територію надання ним послуг.

У касаційній скарзі ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 в частині стягнення з нього на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 1 528 727,23 грн, інфляційну індексацію в сумі 6 400 121,68 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У якості підстав для касаційного оскарження зазначеної постанови Відповідач посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції при її прийнятті правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 19.06.2019 у справі № 910/3647/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 08.10.2019 у справі №922/2264/18, від 16.07.2019 у справі № 910/9094/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 15.10.2019 у справі № 902/620/18, від 08.08.2019 у справі №912/2190/18, від 24.10.2019 у справі № 903/910/18, від 24.10.2019 у справі №908/884/18, від 30.01.2020 у справі № 906/985/18, від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 18.02.2020 у справі № 910/13088/18, від 28.11.2019 у справі №906/159/19, від 17.12.2019 у справі № 909/1065/18 щодо застосування статті 12 Господарського кодексу України; частини шостої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256; положень Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015; норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758; норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017. № 187; положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296; положення Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2516 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у аналогічних правовідносинах.

Відзиву на зазначену касаційну скаргу не надходило.

У свою чергу АТ "НАК "Нафтогаз України" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 28 797 579,44 грн пені, 25 868 122,40 грн інфляційних втрат, 6 933 980,52 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В якості підстав для подання касаційної скарги Позивач посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статей 625 Цивільного кодексу України, положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256, положень Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, викладених у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, у справі № 916/2286/18, у справі № 916/1109/18, у справі №925/74/19, від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі №918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

У відзиві на вказану касаційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Крім того, від сторін надходили додаткові пояснення щодо суті вимог касаційних скарг.

Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 905/1147/18.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1631 від 12.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 905/1147/18 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 для розгляду справи № 905/1147/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1147/18.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2020 зупинено провадження у справі №905/1147/18 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/918/19.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 поновлено провадження у справі №905/1147/18 у зв`язку з тим, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2020 ухвалено постанову у справі № 903/918/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 06.11.2020.

Ураховуючи викладене, з огляду на зупинення провадження у справі, складність справи, необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також перебування судді Зуєва В. А. на лікарняному з 07.12.2020 по 23.12.2020 справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі № 905/1147/18 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Крім того, процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/11383/19).

Однією з підстав для подання касаційної скарги Відповідач визначив неврахування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування статті 12 Господарського кодексу України; положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256; норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187; положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296; положення Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2516 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у аналогічних правовідносинах, викладених в постановах від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2264/18, від 16.07.2019 у справі № 910/9094/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18, від 15.10.2019 у справі № 902/620/18, від 08.08.2019 у справі № 912/2190/18, від 24.10.2019 у справі № 903/910/18, від 05.03.2020 у справі № 926/19/19, від 18.02.2020 у справі №910/13088/18, від 28.11.2019 у справі № 906/159/19, від 17.12.2019 у справі № 909/1065/18.

Водночас в якості підстав для подання своєї касаційної скарги Позивач також посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, зокрема, щодо застосування положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, у справі №916/2286/18, у справі № 916/1109/18, у справі № 925/74/19.

У статті 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Це регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), який діяв на час укладення договору від 12.04.2017 і втратив чинність з 01.01.2018.

З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень (далі - СПР), підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).

Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.

За змістом п. 1.2 Порядку № 493 розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, форма яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.

Згідно з п. 1.5 Порядку № 493 АТ "НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок №256), згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, відповідно до Порядків № 20, 256, 493 механізм і строки розрахунків здійснюються наступним чином:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

При цьому з аналізу вказаних положень убачається, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, який, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки Позивача за визначеними нормативами.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору від 12.04.2017, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена Відповідачем за рахунок власних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Апеляційним господарським судом встановлено, що сплата Відповідачем частини заборгованості за спожитий ним протягом квітні - вересня 2017 року природний газ в сумі 348 159 466,86 грн здійснювалася на підставі Порядку №256 (пільгами та субсидіями).

Таким чином, встановивши, що Позивач не довів порушення Відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений природний газ, передбачених п. 6.1. договору від 12.04.2017, з огляду на сплату частини заборгованості у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, яка надходила на рахунок Відповідача з бюджету, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який відповідає наведеним правовим позиціям Верховного Суду, про безпідставність стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційної індексації, нарахованих на суму 348 159 466,86 грн (що була сплачена за рахунок вказаних субвенцій).

Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач в якості підстави касаційного оскарження також посилається на неврахування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування положень Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015; норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 у аналогічних правовідносинах, викладених в постановах від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 19.06.2019 у справі № 910/3647/18, від 24.10.2019 у справі №908/884/18, від 30.01.2020 у справі №906/985/18.

Позивач в якості підстав для подання своєї касаційної скарги також посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, зокрема, щодо застосування положень Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

За змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на Відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 (далі - Постанова №792) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком № 256 (пункт 4 Постанови № 792).

За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

За змістом пунктів 1, 2, 4 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.

При цьому дію пунктів 5 - 8 Порядку проведення розрахунків, які містять положення про застосування затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, було зупинено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 "Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ".

Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792 дозволяє дійти висновку, що хоча вказаною Постановою визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.

Отже, положення Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором від 12.04.2017, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами зазначеного договору та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про те, що здійснення Відповідачем розрахунків з власного рахунку із спеціальним режимом використання із суровим дотримання нормативу розподілу грошових коштів не звільняє його від відповідальності, передбаченої умовами договору від 12.04.2017, та необхідності виконання зобов`язань, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є такими, що відповідають наведеній правовій позиції Верховного Суду.

Колегія суддів Суд також звертає увагу, що у пункті 6.3 договору від 12.04.2017 сторони обумовили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Щодо посилання в касаційній скарзі Позивача на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду про застосування положень Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок №217), колегія суддів зазначає про відмінність правового регулювання розрахунків за поставлений природний газ теплопостачальних організацій та газопостачальних підприємств з Позивачем. Так, для теплопостачальних організацій затверджено Порядок № 217, а газопостачальні підприємства, зокрема і Відповідач, керуються Постановою № 792.

Таким чином, вищенаведені доводи касаційної скарги Позивача є необґрунтованими, враховуючи особливості нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, а також суб`єктивний склад учасників спору.

Що стосується доводів касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Цивільним кодексом України не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін, Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

Таким чином, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці на певну суму, до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму зазначеного погашення. А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць, який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

З оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний господарський суд при розрахунку суми інфляційної індексації, яка підлягає стягненню з Відповідача, дотримався вищенаведеного підходу, визначаючи її шляхом послідовного врахування індексу інфляції за кожен місяць прострочення.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, у запропонованому Позивачем розрахунку суми інфляційної індексації, АТ "НАК "Нафтогаз України" допускає переривання послідовності множення індексів інфляції відносно несплаченого залишку, але намагається таке переривання компенсувати додаванням інфляційної індексації щодо суми попереднього періоду.

З викладеного убачається, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в його постановах, щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційних скаргах.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття вказаного провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі № 905/1147/18.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак