Рішення

від 20.01.2021 по справі 120/6787/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2021 р. Справа № 120/6787/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловча, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансбізнес" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (1), Державної служби України з безпеки на транспорті (2) про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансбізнес" з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (1), Державної служби України з безпеки на транспорті (2) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 20 жовтня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області протиправно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198725, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн.

Ухвалою від 20.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористались.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

03.03.2020 року між ТОВ "Укртрансбізнес" (орендодавець) та ТОВ "БК "Укрбудсервіс" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

24.09.2020 року ТОВ "БК "Укрбудсервіс", як автомобільним перевізником, здійснено транспортування бетону від вантажовідправника ТОВ "ШЛЯХБУД" до вантажоодержувача смт. Стрижавка урочище "Левада" автомобілем марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . На підтвердження перевезення вантажу видано товарно-транспортну накладну від 24.09.2020 року.

Під час здійснення вказаного перевезення, 24.09.2020 року посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Зам`янка 423+647 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом CARNEHL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме встановлено, що повна маса автомобіля становить 40,11 т. при нормативно допустимій 40,00 т. Крім того, виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на строєну з одиничними шинами вісь автомобіля, яке становило 23,445 т. при нормативно допустимій 22,00 т.

За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030395 від 24.09.2020 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №029895 від 24.09.2020 року та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229372 від 24.09.2020 року.

20.10.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову №198725, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 8500,00 грн., який передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 цього Закону.

З метою отримання повної інформації щодо здійсненої перевірки 24.09.2020 року на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький 346+258 км, 30.09.2020 уповноважений представник позивача, адвокат Новак Т.О., направила на адресу відповідача 1 адвокатський запит, в якому просила надати належним чином завірені копії документів зазначеної перевірки та інформацію згідно з поставленими у запиті питаннями.

22.10.2020 року позивач звернувся з листом №25/2 на адресу ТОВ "Укрбудсервіс", в якому просив надати інформацію щодо перевезення 24.09.2020 вантажу орендованим автомобілем DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Листом від 28.10.2020 року №56 ТОВ "Укрбудсервіс" надало позивачу запитувану інформацію, підтвердивши, що вказаний транспортний засіб використовується товариством для здійснення перевезення і що 24.09.2020 товариство перевозило 24,00 т. бетону згідно з товарно-транспортною накладною від 24.09.2020 року.

Вважаючи постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області №198725 від 20.10.2020 року про застосування до ТОВ "Укртрансбізнес" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн. протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до пункту 1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з статтею 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 24.09.2020 року та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 229372 від 24.09.2020 року, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, ТОВ "Укртрансбізнес" дійсно було власником транспортного засобу DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.03.2019 року серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 03.03.2020 між ТОВ "Укртрансбізнес", як орендодавцем з однієї сторони, та ТОВ "БК "Укрбудсервіс", як орендарем з іншої, укладено договір оренди транспортного засобу, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 )

За приписами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору орендодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів після набрання чинності цим договором передати орендарю предмет оренди в належному технічному стані за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. Орендарю разом із предметом оренди передається технічна документація на останній.

Відповідно до пункту 5.3 договір набуває чинності в момент, визначений у пункті 5.1 та діє до 02 лютого 2021 року.

03.03.2020 року на виконання умов договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 03.03.2020 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Як зазначив позивач у позовній заяві і підтвердив орендар ТОВ "БК "Укрбудсервіс" у листі від 28.10.2020 року № 56, станом на дату здійснення перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області договір оренди транспортного засобу від 03.03.2020 року був чинним та сторонами не розривався.

Отже, з урахуванням наведеного судом встановлено, що вищезазначений транспортний DAF XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом CARNEHL (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 24.09.2020 року перебував у законному користуванні ТОВ "БК "Укрбудсервіс" на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Додатковим підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна від 24.09.2020 року, в якій чітко відображено, що саме ТОВ "БК "Укрбудсервіс" (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

Крім того, факт здійснення перевезення не позивачем, а іншим суб`єктом господарювання підтверджується листом ТОВ "БК "Укрбудсервіс" від 28.10.2020 року № 56.

В цьому контексті суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Також частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства

Згідно зі статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідно до зазначених норм чинного законодавства договір оренди транспортного засобу від 03.03.2020 року вважається правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки відповідні суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Водночас у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання такого договору недійсним, а тому в силу вимог статтей 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Окрім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна від 24.09.2020 року вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме ТОВ "БК "Укрбудсервіс", а не позивач як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

Крім того, відповідачі не направили суду відзив на позовну заяву та не надали заперечень щодо наведених позивачем у позові обставин про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника на час рейдової перевірки 24.09.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частина 2 статті 77 КАС України покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

В контексті наведених норм суд констатує, що відповідачами у даній справі не спростовано позицію позивача щодо відсутності у нього статусу автомобільного перевізника станом на час проведення рейдової перевірки (24.09.2020 року), а відтак не доведено правомірність прийнятої ним постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн. згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Відтак оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198725 від 20.10.2020 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2102 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 207, 799 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, ст. 1, 5, 6, 33, 34, 48, 50, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року, п. 4, 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, п. 2, 4, 14, 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №198725 від 20.10.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансбізнес" судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансбізнес" (вул. Пирогова, 109-Б, м. Вінниця, 21018, ЄДРПОУ 37898177);

Відповідач (1): Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ЄДРПОУ 39816845);

Відповідач (2): Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Свентух Віталій Михайлович