Рішення

від 21.01.2021 по справі 440/6719/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6719/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/6719/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протииправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі - відповідач, Ковалівська сільська рада), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 17.10.2020 "Про розгляд заяв громадян" щодо відмови йому у виділенні та передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Соснівка на території Ковалівської сільської ради та зобов`язати відповідача надати йому такий дозвіл.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.12.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що з метою максимального задоволення потреб територіальної громади відповідно до пункту 34, частини 1 статті 26, частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесією Ковалівської сільської ради 02.04.2011 прийнято рішення про порядок та черговість розгляду заяв громадян щодо виділення нових земельних ділянок, за яким пріоритет при їх отриманні мають місцеві жителі, багатодітні (та при цьому благополучні) родини, молоді спеціалісти - медики та освітяни, що працюють в одному із сіл Ковалівської сільської ради не менше 2 років, жителі громади, які приймають активну участь у благоустрої території сільської ради, ремонті чи будівництві соціально значимих об`єктів та жителі громади, які є інвесторами, будівничими, співучасниками та ін., у реконструкції, відбудові та будівництві об`єктів інфраструктури населених пенсів сільської ради. Додав, що вказаний перелік доповнився учасниками бойових дій, земельні ділянки яким надаються безумовно та першочергово.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

16.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5324081911:11:001:0014 у с. Соснівка на території Ковалівської сільської ради (а.с. 10-11). До заяви додав викопіювання з Публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки на території Ковалівської сільської ради та копію власного паспорту.

Рішенням 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 17.10.2020 відмовлено гр. ОСОБА_1 у виділенні та передачі у власність земельної ділянки (а.с. 14).

Позивач, не погодившись із правомірністю вказаного рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі їх із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

У відповідності до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз наведених вище норм права, якими врегульовано процедуру безоплатної передачі земельних ділянок, свідчить на користь висновку про те, що усі дії відповідних суб`єктів земельно-правових відносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання особою земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Суд зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, як встановлено судом, спірне рішення від 17.10.2020 не містить інформації, у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам чи генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської від 17.10.2020, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є те, що заявник не є жителем Ковалівської територіальної громади та не відповідає жодній з перелічених категорій громадян для першочергового виділення земельних ділянок.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України суд вважає, що законодавцем визначено вичерпний перелік обставин, за яких земельна ділянка не може бути передана громадянину.

У зв`язку з цим суд визнає безпідставними посилання відповідача у спірному рішенні на рішення 4 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 16.01.2016, яким визначено критерії пріоритетності при виділенні земельних ділянок.

Крім цього суд звертає увагу на те, що позивач просив надати йому лише дозвіл на розробку проекту землеустрою, тоді як Ковалівською сільською радою прийнято рішення щодо відмови у виділенні та передачі у власність земельної ділянки, що не відповідає змісту звернення та свідчить про те, що питання ініційоване позивачем так і не було вирішене по суті.

За викладених обставин, відмова відповідача не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку з чим оскаржуване рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 17.10.2020 слід визнати протиправним та скасувати.

З приводу вимог щодо зобов`язання відповідача надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав належної оцінки суті заяви, поданої позивачем.

Тому відповідна вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права, суд визнає за необхідне зобов`язати Ковалівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5324081911:11:001:0014 в межах Ковалівської сільської ради - с. Соснівка Полтавського району Полтавської області.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі №815/1666/17, від 26.06.2018 у справі №814/1755/17, від 11.09.2018 у справі №816/318/18.

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовною заявою, яка містить дві вимоги немайнового характеру, а саме: основну вимогу про визнання протиправними та скасування рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 17.10.2020 та похідну від неї вимогу про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Оскільки такі вимоги є нерозривними між собою, то мають бути оплачені судовим збором у сумі 840,80 грн.

Натомість ОСОБА_1 при звернені до суду з цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 1 680,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1893607027.1 від 04.11.2020 (а.с. 8).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на обставини часткового задоволення позову та розмір судового збору, який належить сплачувати за подання даного позову, за ставкою 840,80 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 частини судових витрат у розмірі 420,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає, що частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Бурбак Людмилою Василівною на підставі укладеного між нею та ОСОБА_1 договору про надання правових послуг №02/11 від 02.11.2020 (а.с. 23-25).

Згідно з п. 4.1 даного договору гонорар та порядок розрахунків визначаються в окремій додатковій угоді та/або усно, за допомогою фактично чи попередньо проведених виплат.

До суду надано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 18.11.2020, за змістом якого адвокатом ОСОБА_2 виконано роботи (надано послуги), перелік яких міститься у акті, із зазначенням часу витраченого на виконання робіт (послуг) (а.с. 22).

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, зокрема, такі роботи (послуги): консультація, аналіз документів щодо оскарження рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради від 17.10.2020 (0,3 год) - 500 грн; складання адміністративного позову з додатками для всіх учасників справи (4 год) - 2000,00 грн - всього 2500,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зважаючи на незначну складність даної справи та типовість відповідної категорії спорів, відсутність судових засідань в межах цієї справи, вважає достатньою суму в 1000,00 грн для надання професійної правничої допомоги в межах цієї справи.

Разом з тим, зважаючи на обставини часткового задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 54 сесії 7 скликання Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 17.10.2020 "Про розгляд заяв громадян".

Зобов`язати Ковалівську сільську раду Полтавського району Полтавської області (вул. Коломацька, 1-А, с. Ковалівка, Полтавський район, Полтавська область, 38701, код ЄДРПОУ 21046905) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.10.2020 (вх№234 від 16.10.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5324081911:11:001:0014 у с. Соснівка на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, з урахуванням висновків. сформульованих судом у даному рішенні.

В решті вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Коломацька, 1-А, с. Ковалівка, Полтавський район, Полтавська область, 38701, код ЄДРПОУ 21046905) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп та частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун