Постанова

від 12.01.2021 по справі 816/894/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 р. Справа № 816/894/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

представника позивача - Переяслівця В.М.,

представника відповідача - Оніпченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 (суддя С.С. Сич, повний текст складено 24.01.20) по справі № 816/894/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (надалі - позивач; ТОВ "Українське зерно") звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001212310 від 18.12.2013 та № 0001222310 від 18.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість висновків акту перевірки щодо заниження ТОВ "Українське зерно" податку на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 490 109 грн., та податку на додану вартість за серпень 2011 року 392 087 грн. Зазначає, що підприємством для перевірки податковому органу надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку щодо господарської операції позивача з контрагентом ТОВ "Агротрейд Плюс", зазначені господарські операції мали реальний характер, оформлені належними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, оплачені та у повному обсязі відображені позивачем у бухгалтерському та у податковому обліках, факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму зафіксовано контролюючим органом у акті перевірки. Позивач вважає, що висновки перевірки про нікчемність правочину та безтоварний характер операцій є припущеннями перевіряючих та спростовуються наданими документами. Звертає увагу суду, що договір є чинним, не скасований та виконаний сторонами, наявність кримінального провадження за відсутності вироку не свідчить про безтоварність господарської операції, належних доказів в підтвердження виконання підпису первинних документів іншою особою відповідачем не надано. Зважаючи на викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001212310 від 18.12.2013 року та № 0001222310 від 18.12.2013 року визнано протиправними та скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Українське зерно" витрати зі сплати судового збору у сумі 487 грн. 20 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року по справі №816/894/14 залишено без змін.

Протокольною ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року замінено відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Полтавській області.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 грудня 2013 року №0001212310 та №0001222310.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ Агротрейд Плюс оскільки у останнього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, для здійснення господарської діяльності, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Судом першої інстанції не встановлено хто підписував документи від імені ТОВ " Агротрейд Плюс" , оскільки директор цього підприємства заперечує свою участь у господарській діяльності підприємства , про що свідчить протокол його допиту в якості свідка в кримінальному провадженні.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарські відносили мали реальний характер, підтверджені належними доказами. Доводи податкового органу про безтоварність господарської операції ґрунтуються лише на протоколі допиту в якості свідка директора ТОВ " Агротрейд Плюс", проте зазначений протокол не підписаний ні свідком, ні слідчим, а отже не є належним та допустимим доказом. Податковим органом вироку, яким би була встановлена фіктивність підприємства не надано, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Українське зерно" здійснює свою діяльність з 14.07.1998, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 15.07.1998, з 06.09.2004 є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , свідоцтвом ПДВ /т.1 а.с.19 , том 2 а.с. 222-231/.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агротрейд плюс", ТОВ "Оптіма ПДМ", ТОВ "Картман", ТОВ "Фірма "Парол", за результатами якої складено акт від 12.11.2013 №1725/16-01-22-09-12/30044094 /том 1 а.с. 25-57/.

Відповідно до висновків акту перевірки від 12.11.2013 №1725/16-01-22-09-12/30044094 зазначено про порушення позивачем:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1731451 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року на суму 1241342 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 490109 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1385161 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 993074 грн., за серпень 2011 року 392087 грн. /том 1 а.с. 57/.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення на акт позапланової виїзної документальної перевірки №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 року /том 1 а.с. 58-67/, на які ГУ Міндоходів у Полтавській області надано відповідь листом від 13.12.2013 №7662/10/16-01-22-09-21 /том 1 а.с. 68-69/.

18.12.2013 ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на підставі акту перевірки від 12.11.2013 №1725/16-01-22-09-12/30044094 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001212310, яким ТОВ "Українське зерно" збільшено грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 612636 грн. 25 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 490109 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 122527 грн. 25 коп. /том 1 а.с. 99/;

- №0001222310, яким ТОВ "Українське зерно" збільшено грошове зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 490108 грн. 75 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі в сумі 392087 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 98021 грн. 75 коп. /том 1 а.с. 101/.

За наслідками оскарження позивачем в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень, Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.01.2014 №65/10/16-31-10-04-12 продовжено строк розгляду скарги ТОВ "Українське зерно" до 27.02.2014 включно /том 1 а.с. 70-82/.

У строк з 10.02.2014 по 14.02.2014 ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань оскарження податкових повідомлень-рішень №0001212310 з податку на прибуток та №0001222310 з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 18.02.2014 №932/16-01-22-07-13/30044094 /том 1 а.с. 190-195/, у якому підтверджено порушення податкового законодавства, встановлені актом №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 та за результатами якого винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення №0001212310 з податку на прибуток та №0001222310 з податку на додану вартість.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 417/10/16-31-10-04-12 від 19.02.2014 оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.12.2013 №0001212310 та №0001222310 залишені без змін, а скарга ТОВ "Українське зерно" - без задоволення /том 1 а.с. 85-98/.

Позивач не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.12.2013 №0001212310 та № 0001222310, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України, містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Посилаючись на ненадання контролюючим органом доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди, судом зроблено висновок про те, що у спірних відносинах господарські операції позивача з його контрагентом є такими, що зумовили зміни в структурі активів та зобов`язань суб`єкта господарювання. Наданий відповідачем протокол допиту свідка судом визнано не належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що фактичною підставою для висновку про заниження суми податку на прибуток в розмірі на загальну суму 612 636,25 грн та податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 490 108,75 грн, та, як наслідок, порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.5.2 ст.5, п.п.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ,п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , слугували твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарської операції позивача з його контрагентом за період декларування грудень 2010 з ТОВ Агротрейд плюс .

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв`язок з господарською діяльністю підприємства.

Правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997.

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вказане також закріплене у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що видами діяльності ТОВ "Українське зерно" є зокрема, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 3 а.с. 69-72/.

13.12.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Агротрейд плюс" (постачальник) укладено договір поставки №13/12/10 /том 1 а.с. 103-105/, за умовами якого позивач придбав жмих соєвий, жмих соняшниковий.

Відповідно до пункту 2.1 договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю й по позиціям, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися відповідно до договору, зазначаються у видаткових накладних (додатках до договору), які з моменту підписання їх сторонами є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього строку дії цього договору, в узгоджені сторонами терміни на наступних умовах СРТ, Україна, склад ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", Полтавська область, м Диканька, вул. Полтавська, 4, згідно правил Інкотермс в редакції 2000 р.

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що ціна товару, що поставляється згідно договору, зазначається в накладних на його поставку. У вартість товару включаються всі витрати постачальника згідно базису поставки. Ціна товару вважається узгодженою з моменту прийому товару покупцем відповідно до видаткової накладної. Загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до нього накладних.

Постачальник надає покупцеві (його представнику) на товар, що постачається відповідно до договору, такі документи: рахунки-фактури на товар, накладні, податкові накладні; сертифікат якості підприємства-виробника.(п.6.2 договору)

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, які не були виконані (пункт 11.2 договору).

На підтвердження виконання договору позивачем як до перевірки так і до суду на надано податкові накладні, видаткові накладні, копії сертифікатів якості, посвідчень про якість, платіжні доручення /т.1 а.с.107-243/.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 392087 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість платника ТОВ "Українське зерно", копія якої наявна у матеріалах справи /том 3 а.с. 23-24/.

Товар, поставлявся у межах договору на комбікормові заводи, де зберігався та складській картці ТОВ Агротрейд плюс , після чого на підставі листів контрагента позивача на комбікормові заводи, товар переписувався з картки ТОВ Агротейд плюс на картки ТОВ Українське зерно , потім товар на умовах давальницької сировини надходив на комбікормові заводи для виготовлення комбікормі, у зв`язку з чим товарно-транспорті накладні не складалися, що підтверджується копіями листів ТОВ "Агротрейд Плюс" до ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" та до ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" /том 1 а.с. 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147/, за змістом яких ТОВ "Агротрейд Плюс" просило вважати власністю ТОВ "Українське зерно" жмих соєвий та жмих соняшниковий.

Придбаний у ТОВ "Агротрейд Плюс" товар оприбутковано в бухгалтерському та податкову обліку позивача, використано в господарській діяльності шляхом переробки в макуху соняшникову, що підтверджується Журналами-ордерами і Відомостями по рахунку 20.1 "Сировина й матеріали" (макуха соєва) за 01.12.2010-28.02.2011 /том 3 а.с. 9-21/ та Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 20.1 "Сировина й матеріали" (макуха соняшникова) за 01.12.2010-28.02.2011 /том 3 а.с. 22/.

Переробка товару здійснена ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", згідно договору підряду № П-1 від 01.01.2010 з ТОВ "Українське зерно" № П-1 та ЗАТ "Божківський комбікормовий завод", згідно договору підряду від 30.04.2010 № 3004/10 /том 1 а.с. 154-171/

Виконання робіт підтверджено актами виконаних робіт від 31.12.2010 між ТОВ "Українське зерно" та ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" №0336 до договору №П-1 від 01.01.2010 на загальну суму 693506,58 грн. та №БК-0000000095 між позивачем та ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" до договору №3004/10 від 30.04.2010 - виготовлення комбікорму загальною вартістю з ПДВ 443118,00 грн. /том 1 а.с. 172- 173/.

Оплата ТОВ "Українське зерно" за придбаний товар здійснена у безготівковий спосіб в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, заборгованість у розрахунках з ТОВ "Агротрейд Плюс" відсутня /том 1 а.с. 148-153/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Агротрейд Плюс" та використання позивачем придбаного у контрагента товару у власній господарській діяльності.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому суд критично оцінює доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на недоліки в оформленні видаткових накладних в частині не зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності умислу сторін при укладанні договору, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, а також, що укладений позивачем договір з ТОВ "Агротрейд Плюс", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Єдиною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень слугували висновки податкового органу про отримання інформації 29.04.2013 від старшого слідчого ОВС ГСУ МВС України про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013000000000153 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.255,ч.2 ст.205,ч.3 ст.209 КК України, до якої додано постанову від 29.04.2013 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Українське зерно по взаємовідносинам з ТОВ Агротрейд плюс , постанову про порушення кримінальної справи у відношенні до особи, прийняття його до провадження і об`єднання справі від 06.11.2012, протокол допиту свідка від 18.04.2013 ОСОБА_1 , засновника ТОВ Агротрейд плюс .

В якості доказу безтоварності господарської операції з ТОВ Автотрейд плюс податковий орган посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 18.04.2013, в якому останній заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності, а отже первинні документи підписані цією особою не є такими, що підтверджують здійснення господарської операції. /том 1 а.с. 201-202, том 3 а.с. 41-42/.

Судом першої інстанції перевірені зазначені доводи податкового органу та надана їм належна правова оцінка.

Відповідно до п. 4 ч.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Частиною 1, 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що з 09.09.2010 керівником ТОВ Агротрейд Плюс є ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що як станом на 14.12.2010, так і станом на 01.11.2019/том 3 а.с. 63-68/.

Саме цією особою підписані договір, а також інші первинні документи зі сторони контрагента позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що наявна в матеріалах справи ксерокопія зазначеного документу, надрукованого за допомогою технічних засобів, не містять жодного підпису свідка ОСОБА_1 у відповідних графах, зокрема, про роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України, порядку проведення допиту та права та обов`язки свідка, передбачені ст. 66 КПК України, про попередження про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України та ст. 385 КК України та у інших, а також підпис особи, яка здійснювала допит.

Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано зазначені доводи суду першої інстанції, та на вимогу апеляційного суду не надано належним чином засвідченої копії протоколу допиту, яка б містила підписи як особи, яку допитували, так і особи, яка такий допит здійснювала.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду, що наявна в матеріалах справи копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.04.2013 не є достовірним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судами під час розгляду справи з`ясовано, що справа №203/1875/13-к, провадження №1-кп/0203/1/2019 (обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012000000000027, №32013250000000010) перебуває на розгляді в Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, по суті не розглянута, остаточне рішення у справі не прийнято, що підтверджується листами суду від 21.11.2019 №203/1875/13-к/9092/2019 та від 07.12.2020 № 203/1875/13-к/10517/2020 /том 3 а.с. 89, т. 4 а.с. 21/.

На час розгляду даної справи вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Агротрейд Плюс" не встановлені.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім цього, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19.

За таких обставин, суд надає оцінку усім документам, наданим сторонами до матеріалів справи, в тому числі тим документам, що не були надані до перевірки.

Колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.01.2020 по справі № 826/9569/18, від 10.09.2020 по справі № 826/12919/16 від 04.09.2018 по справі № 826/18952/14, від 31.07.2018 по справі № 818/515/14 тощо.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції вироків суду в кримінальному провадженні або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Також, судом апеляційної інстанції, відповідно до ст.9 КАС України з метою з`ясування обставин справи, вживалися дії щодо виклику в якості свідка до апеляційного суду ОСОБА_1 , проте останній до суду не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Представником позивача також з`ясовувалася можливість явки в судове засідання зазначеної особи, проте останній в телефонній розмові із позивачем відмовився від надання будь-яких пояснень.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ "Агротрейд Плюс" з посиланням на факт порушення кримінальної справи №24-257 (кримінальне провадження №120120000000027) та здійснення кримінального провадження №12013000000000153 /том 3 а.с. 34-37/.

Крім того, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків, згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №826/2122/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір поставки №13/12/10 від 13.12.2010, видаткові та податкові накладні, інші документи від імені ОСОБА_2 підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відтак, колегією суддів перевірено доведеність кожного податкового правопорушення і здійснено комплексне дослідження усіх складових господарських операцій позивача з його контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про фактичну неможливість здійснення господарських операцій у спірних відносинах, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на податкову інформацію колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Отже посилання податкового органу, що згідно з даними системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань Міністерства доходів і зборів України в розрізі контрагентів ЗАТ "Божковський комбікормовий завод" та ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" не декларували податкових зобов`язань щодо здійснення господарських операцій із ТОВ "Агротрейд Плюс", не є достатнім доказом про безтоварність господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару та надання послуг, адже у комерційній діяльності поставка товару та надання послуг не завжди вимагають наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироків по кримінальним справі щодо контрагента позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з ТОВ Агротрейд плюс не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок).

Так, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена в постановах №10/21 від 02.03.2010, №09/05 від 13.01.2009, №08/28 від 12.02.2008.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-які можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності як ТОВ "Агротрейд Плюс", так і ЗАТ "Божковський комбікормовий завод" та ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, відповідно до ст. 61 Конституції України

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень не доведено факту порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та, відповідно, не доведено факт заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2010 року на суму 490109 грн. та податку на додану вартість на суму 392087 грн. по господарським операціям з ТОВ "Агротрейд Плюс" у перевіреному періоді, а отже при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 по справі № 816/894/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Постанова складена в повному обсязі 21.01.21.