Постанова

від 21.01.2021 по справі 440/1559/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 р. Справа № 440/1559/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року (суддя: Клочко К.І.; м.Полтава) по справі № 440/1559/20

за позовом ОСОБА_1

до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тесту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 18.02.2020, яким Великобагачанською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з невідповідністю викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 440/1559/20 адміністративний позов ОСОБА_1 (с.Степанівка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, селище міського типу Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення 43 сесії 7 скликання від 18.02.2020 року Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області «Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » .

Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (с. Степанівка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) площею 1,50 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614, місце розташування: Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (с. Степанівка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, селище міського типу Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, ЄДРПОУ 21044600) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 440/1559/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на положення ст. 14 Конституції України, ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч.1 ст. 19, ч.1 ст. 20 Закону України Про статус депутатів місцевих рад , ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, положення Рекомендацій комітету Міністрів Ради ЄВРОПИ №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, вказує, що вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Великобагачанської селищної ради 38 сесії 7 скликання від 15 жовтня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.50 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області.

ТОВ «Полтавська експертна землевпорядна компанія» розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03.) за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області.

Рішенням Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 43 сесії 7 скликання від 18.02 2020 року «Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » відмовлено ОСОБА_1 , жительці с. Степанівка Великобагачанського району Полтавської області, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,5000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у зв`язку з невідповідністю викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки.

Позивач, вважає, що рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 43 сесії 7 скликання «Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » є протиправним, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 5320255100:00:007:1614, площею 1,5 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність з підстав невідповідності викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розробку щодо відведення земельної ділянки є протиправною.

А також зазначив, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 1,5000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавській області за межами населених пунктів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пункту «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частинами восьмою-одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звертаючись до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додав до неї погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03.) за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

За наслідками розгляду вищенаведеної заяви рішенням Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 43 сесії 7 скликання від 18.02.2020 «Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » відмовлено ОСОБА_1 , жительці с. Степанівка Великобагачанського району Полтавської області, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,5000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у зв`язку з невідповідністю викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки.

Посилання відповідача на невідповідність викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки колегія суддів відхиляє з огляду на те, що саме проектом землеустрою встановлюються та визначаються точні координати місця знаходження земельної ділянки, після проведення обстеження на місцевості та обмірів земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту шостого статті 122 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленого статтею 186-1 цього Кодексу.

Підставою відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» , державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» , державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах.

Відповідачем не заперечується, що наразі до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку 1.5 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 5320255100:00:007:1614.

Тому земельна ділянка є сформованою відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, на те, що у межах розгляду цієї справи, судами надається оцінка правомірності рішення 43 сесії 7 скликання від 18.02.2020, водночас судами не надається оцінка діям державного кадастрового реєстратора щодо внесення інформації до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:007:1614, оскільки вказані дії державного кадастрового реєстратора не є предметом розгляду цієї справи.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що за змістом пунктів 8 та 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.01.2020 №159/0/82-20, проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції до нього відсутні. Згідно з пунктом 10 Висновку, проект землеустрою є погодженим. Строк дії висновку необмежений.

Отже, під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614, площею 1,5 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів уповноваженим органом не встановлено невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на виконання позивачем порядку, необхідного для затвердження проекту землеустрою, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні, визначені законом підстави, для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з наведених у спірному наказі підстав.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування правомірності спірного рішення, а тому, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 5320255100:00:007:1614, площею 1,5 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність з підстав невідповідності викопіювання наданого в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в заяві про надання дозволу на розробку щодо відведення земельної ділянки є протиправною.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення 43 сесії 7 скликання від 18.02.2020 Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області «Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » .

Щодо доводів відповідача про те, що вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, колегія суддів зауважує наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.

У межах даної справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач в межах даної справи протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством на етапі затвердження проекту землеустрою.

Оскільки процес надання позивачу відмови у затвердженні проекту землеустрою з формальних підстав може бути досить тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою, на що правильно вказав суд першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 у справі № 821/925/18, від 23 січня 2019 року у справі №808/3082/17, від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2592/18, від 06 березня 2019 у справі №1640/2594/18.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 1,5000 га, кадастровий номер 5320255100:00:007:1614 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 440/1559/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова