Постанова від 11.01.2021 по справі 300/912/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/912/20 пров. № А/857/12748/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судових засідань: Галаз Ю.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (головуючий суддя: Шумей М.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним дій і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 04.05.2020 звернувся з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а. с. 140-143 том 1) просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області щодо видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.12.2019 за № 300 та від 24.01.2020 за № 54, в яких суддівська винагорода обрахована виходячи з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не на підставі первинної редакції Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу, обрахованого на підставі 15 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно Законами України Про державний бюджет України за 2019 рік та Про державний бюджет України за 2020 рік ;

- визнати протиправними дії і рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови йому у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області від 16.03.2020 № 208;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення, перерахунку і виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не на підставі первинної редакції Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, виходячи з посадового окладу судді, обрахованого в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених відповідно Законами України Про державний бюджет України на 2019 рік та Про державний бюджет України на 2020 рік ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення раніше нарахованого ОСОБА_1 , рішенням № 092950003257 від 12.02.2020, розміру довічного грошового утримання при проведенні перерахунку рішенням № 092950003257 від 18.02.2020 і неврахування та невиплати до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, яка проживає у населеному пункті, що має статус гірського;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення, перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 80%, а не 90% суддівської винагороди, без урахування половини строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців, строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу - 1 рік 10 місяців 26 днів, стажу роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів, повного стажу роботи на посаді помічника та старшого помічника прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні, стажу роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розмір якої зазначений у довідці № 208 від 16.03.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, починаючи з 16.12.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців; період строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу - 1 рік 10 місяців 26 днів; період роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів; повний стаж роботи на посаді помічника та старшого помічника прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні; період роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів.

Обґрунтовує позов тим, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен визначатися, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого від розміру саме мінімальної зарплати, встановленої на відповідний рік. Незважаючи на наявний стаж, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зарахував позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: строк стаціонарного навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка, що становить 2 роки 5 місяців; період строкової військової служби у виді військової підготовки (навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу - 1 рік 10 місяців 26 днів; період роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів; повний період роботи помічником та старшим помічником прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні з 27.01.1998 по 18.01.2002, період роботи начальником юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів. Також, зазначає, що до заяви про призначення довічного грошового утримання, яка була подана 03.02.2020 до Коломийського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивачем було долучено належні документи, які дають право на нарахування та отримання надбавки в розмірі 20%, яка встановлена Законом України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15.02.1995 № 56/95-ВР.

Крім того, пенсійний орган протиправно відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до поданої ним довідки № 208 від 16.03.2020.

Рішенням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі та оскаржили його в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, посилається на те що, позивач не має права на отримання 20 відсоткової надбавки до щомісячного довічного утримання судді у відставці, як особа, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справах № 347/24/17 від 06.02.2020 та № 340/248/17 від 25.04.2018.

Вказує, що оскільки Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 № 2-р/2020 усунув різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийшли у відставку, що не проходили кваліфікаційне оцінювання, і суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання та виплачується в розмірі 50 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно ст. 142 Закону України № 1402, а тому вимоги позивача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є безпідставним.

Також зазначає, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, незалежно від довідок про суддівську винагороду, які видаються Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, виходячи з посадового окладу судді обчисленого в розмірі 15 мінімальних заробітних плат є незаконним і суперечить вимогам Порядку призначення (перерахунку) та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім цього, вказує, що позивач не має права на зарахування половини строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, період строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу, період роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду, період роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не передбачено чинним законодавством. Що стосується періоду роботи позивача на посаді помічника та старшого помічника прокурора з 27.01.1998 по 18.01.2002, що складає 3 роки 11 місяців 22 дні, то такий зараховано позивачу до стажу, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання.

Враховуючи наведене, просить рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, покликається на те, що при видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, відповідач діяв в межах та спосіб передбачений Конституцією України та Законами України. Оскільки, Законом № 1774-УІІІ, який в часі прийнятий пізніше Закону № 2453-УІ, і який не визнано неконституційним, запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів виплат, шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум. Враховуючи наведене, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- норма Закону № 1774-VІІІ не може бути застосована як така, що прийнята пізніше, оскільки знижує рівень гарантій незалежності суддів та суперечить Конституції України. Також вона не зупиняє дію Законів № 1402-VIII та № 2453-VI в частині визначення посадового окладу судді. Тому спірні питання стосовно визначення розміру посадового окладу судді повинні регулюватися виключно нормами спеціального законодавства, які, в цьому випадку, викладені у Законі № 2453-VI. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен визначатися виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого від розміру саме мінімальної зарплати, встановленої на відповідний рік;

- позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 16.03.2020 № 208 з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, який передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу;

- дії пенсійного органу щодо зменшення розміру призначеного довічного грошового утримання не передбачені законом, носять дискримінаційний характер по відношенню до позивача з огляду на те, що інші судді у відставці які проживають у гірських населених пунктах отримують довічне грошове утримання з такою надбавкою;

- ГУ ПФУ в Івано-Франківській області протиправно не зарахувало позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: строк стаціонарного навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка з 04.08.1990 по 28.06.1995, що становить 2 роки 5 місяців; періоду строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою підготовки офіцерів запасу з 01.09.1992 по 28.07.1994 - 1 рік 10 місяців 26 днів; періоду роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів з 01.09.1995 по 26.01.1998; повного періоду роботи помічником та старшим помічником прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні з 27.01.1998 по 18.01.2002; періоду роботи начальником юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів з 04.02.2002 по 12.08.2002, що в свою чергу призвело до протиправного визначення розміру довічного грошового утримання 80% замість 90% від розміру суддівської винагороди.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що Указом Президента України від 13.08.2002 № 712/2002 позивача було призначено на посаду судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області. В подальшому в 2008 році обрано суддею безстроково, а в 2011 переведено на посаду судді Коломийського міськрайонного суду, що підтверджуються відповідними записами трудової книжки.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 № 2745/0/15-19 позивача звільнено з посади судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. голови Коломийського міськрайонного суду від 11.11.2019 № 258-к позивача було відраховано зі штату суду.

З 12.11.2019 позивач отримує довічне грошове утримання.

Довічне грошове утримання призначене ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виходячи з 80% посадового окладу судді місцевого суду на рівні 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу.

Підставою для нарахування розміру довічного грошового утримання за період з 12.11.2019 до 31.12.2019 була довідка видана ТУ ДСА в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видана 05.12.2019 № 300.

Підставою для перерахунку розміру призначеного довічного грошового утримання з 01.01.2020, у зв`язку з зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, була довідка видана ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 24.01.2020 № 54.

В цих довідках посадовий оклад судді місцевого суду визначений в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі вищевказаної довідки № 300, орган Пенсійного фонду своїм рішенням № 092950003257 від 12.02.2020 призначив позивачу довічне грошове утримання з 12.11.2019 по 16.12.2019 в розмірі 36883 грн 20 коп, а з 16.12.2019 в розмірі 44259 грн 84 коп, враховуючи надбавку 20% як жителю населеного пункту, що має статус гірського.

На підставі вищевказаної довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області виданої 24.01.2020 за № 54, орган Пенсійного фонду своїм рішенням № 092950003257 від 18.02.2020 перерахував з 01.01.2020 раніше призначене позивачу довічне грошове утримання і визначив його в розмірі 40358 грн 40 коп, без врахування надбавки 20% як жителю гірського населеного пункту.

Позивач 27.07.2017, за результатами кваліфікаційного оцінювання проведеного в рамках конкурсу до Верховного Суду оголошеного ВККСУ 07.11.2016, підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та відповідність займаній посаді, про що зазначено у вищевказаних довідках ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 300 і № 54.

В примітці довідки № 300 зазначено, що посадовий оклад позивача згідно особового рахунку станом на 11.11.2019 становив 48025 грн, тобто на рівні 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а в примітці довідки № 54 зазначено, що посадовий оклад станом на 01.01.2020 становить 63060 грн, тобто на рівні 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На час відставки та відрахування зі штату суду суддівська винагорода позивача обраховувалась виходячи з посадового окладу в розмірі 48025 грн (тобто на рівні 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), а з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 60 відсотків - 76840 грн.

ОСОБА_1 24.03.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Івано-Франківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 16.03.2020 № 208, що видана ТУ ДСА в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням від 15.05.2020 № 219/2514/3, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів .

ГУ ПФУ у Івано-Франківській області, листом за № 210/03.2 від 15.05.2020, повідомило позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки від 16.03.2020 № 208, з тих підстав, що після 18 лютого 2020 року не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII (далі Закон - №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів , крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини 1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI).

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно із ч. 4 та ч. 5 цієї ж статті у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 3 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами, щодо права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Так, в абзаці 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначено, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження, згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі положень Закону України № 1402-VIII.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання протиправними дії та рішення відповідача від 15.05.2020 № 219/2514/3, щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 208 від 16.03.2020 та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Оскільки, предметом оскарження до суду є визнання протиправним рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання здійснити такий перерахунок на підставі поданої позивачем довідки. Так як, перерахунок відповідачем ще не проведений, що виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням такого перерахунку на підставі відповідної довідки.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації від 16 березня 2020 року № 208, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Крім того, колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для застосування статті 371 КАС України, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені пенсійним органом в апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо вирішення ним вимог, які не заявлялись позивачем. А саме, про скасування рішення від 15.05.2020 № 219/2514/3 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання управління пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки № 208 від 16.03.2020.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, з матеріалів справи слідує, що 27.07.2020 за вх. № 10108/20 позивачем фактично подано уточнення позовних вимог, у яких він просить, з урахуванням інших заявлених вимог, визнати протиправними дії і рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови йому у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області від 16.03.2020 № 208 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розмір якої зазначений у довідці № 208 від 16.03.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. До цих пояснень позивачем додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.05.2020 № 210/03.2 про відмову йому в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної вище довідки. Цей лист був предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції. Також, пенсійним органом до справи додано рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 15.05.2020 № 219/2514/3 (а.с. 140-144, 203-204 т. 1).

Крім того, в останньому абзаці сторінки 11 апеляційної скарги пенсійного органу, апелянт сам зазначає, що предметом даного спору є відмова управління у проведенні позивачу перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки № 208 від 16.03.2020 (а.с. 189 т. 1).

З наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права під час розгляду справи та вирішення її по суті заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень до них, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.

Крім того, у зв`язку з уточненням позивачем позовних вимог, суд першої інстанції не приймав рішення щодо первинних позовних вимог у частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення, перерахунку і виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не на підставі первинної редакції Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, виходячи з посадового окладу судді, обрахованого в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених відповідно Законами України Про державний бюджет України на 2019 рік та Про державний бюджет України на 2020 рік та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 12.11.2019, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, незалежно від отримання будь яких довідок та заяв, в розмірі 90 (дев`яносто) відсотків суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу судді обчисленого в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, розміри яких встановлено відповідно Законами України Про державний бюджет України на 2019 рік та Про державний бюджет України на 2020 рік станом відповідно на 01.01.2019 та 01.01.2020, з урахуванням доплати за вислугу років, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум та з проведенням відповідних перерахунків в подальшому у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати. А тому аргументи, які наведені апелянтом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в апеляційній скарзі у цій частині первинних позовних вимог, колегія суддів відхиляє.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення раніше нарахованого ОСОБА_1 , рішенням № 092950003257 від 12.02.2020, розміру довічного грошового утримання при проведенні перерахунку рішенням № 092950003257 від 18.02.2020 і неврахування та невиплати до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, яка проживає у населеному пункті, що має статус гірського та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, починаючи з 16.12.2019, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій частині, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області від 26.11.2019 № 318, ОСОБА_1 надано статус жителя гірського населеного пункту.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 15.02.1995 № 56/95-ВР Про статус гірських населених пунктів в Україні розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

На час виникнення спірних правовідносин статус судді у відставці врегульовано розділом X Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою цієї ж норми закріплено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У свою чергу, частина перша статті 135 Закону № 1402-VIII містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов`язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не належить до категорій виплат (пенсій, державної матеріальної допомоги тощо), на збільшення яких спрямовані норми статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пенсійний орган не мав правових підстав для збільшення на 20 відсотків розміру виплачуваного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні та правомірно не врахував таку надбавку під час прийняття рішення 092950003257 від 17.02.2020.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 340/248/17, від 06.02.2020 у справі № 347/24/17.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення, перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 80%, а не 90% суддівської винагороди, без урахування половини строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців, строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу - 1 рік 10 місяців 26 днів, стажу роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів, повного стажу роботи на посаді помічника та старшого помічника прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні, стажу роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців; період строкової військової служби у виді навчання на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу - 1 рік 10 місяців 26 днів; період роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів; повний стаж роботи на посаді помічника та старшого помічника прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні; період роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів , (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Враховуючи викладене, правильними є висновки суду першої інстанцій, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів , було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. Івана Франка, що становить 2 роки 5 місяців (період навчання позивача з 04.08.1990 по 28.06.1995).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно зараховано позивачу в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці період навчання позивача на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу строком 1 рік 10 місяців 26 днів у період з 01.09.1992 по 28.07.1994, з огляду на таке.

За приписами пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема календарний період проходження строкової військової служби.

Так, частиною 6 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХII (далі - Закон № 2232-ХII ), визначено види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що поняття строкова військова служба та військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки не є тотожними та є окремими видами військової служби.

Оскільки, постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів та Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів (чинними на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) визначено право зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання лише календарний період проходження строкової військової служби, а тому колегія суддів вважає, що законних підстав зараховувати у цей стаж навчання позивача на військовій кафедрі не має.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що судом першої інстанції зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці повний стаж роботи на посаді помічника та старшого помічника прокурора - разом 3 роки 11 місяців 22 дні.

Однак, із матеріалів справи, зокрема розрахунку стажу, слідує, що період роботи позивача з 27.01.1998 по 18.01.2002 на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області, що складає 3 роки 11 місяців 22 дні, пенсійним органом зараховано до стажу, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання, а тому повторне його зарахування судом першої інстанції є протиправним.

Щодо періоду роботи позивача в галузі права: з 01.09.1995 по 26.01.1998 на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів та період роботи з 04.02.2002 по 12.08.2002 на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів, то судом першої інстанції ці періоди роботи правомірно зараховані в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 5.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналізуючи зазначену правову норму у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Законом від 7.06.2018 № 2447-VIII Про Вищий антикорупційний суд , яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 11-1481заі18, зазначено, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді.

З наведеного вище, у позивача наявне право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та нарахування довічного грошового утримання додатково часу роботи на посадах помічника голови Коломийського міськрайонного суду 2 роки 4 місяці 26 днів з 01.09.1995 по 26.01.1998 та начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів з 04.02. по 12.08.2002, а загалом 2 років 11 місяців 5 днів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області щодо видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.12.2019 за № 300 та від 24.01.2020 за № 54, в яких суддівська винагорода обрахована виходячи з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не на підставі первинної редакції Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу, обрахованого на підставі 15 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно Законами України Про державний бюджет України за 2019 рік та Про державний бюджет України за 2020 рік , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

Однак, Законом № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, частину третю статті 135 Закону № 1402-VIIІ було викладено в такій редакції: Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року .

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Отже, колегія суддів вважає, що розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки Закон № 1774-VIII, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Закону № 1402-VIII, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі. Оскільки, на момент набрання чинності Законом № 1774-VIIІ суддівська винагорода на підставі положень Закону № 1402-VIII ще не виплачувалася.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 200/9195/19-а за результатами перегляду судового рішення у зразковій справі.

Водночас у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що до 01 січня 2017 року, зокрема закон № 1402-VIIІ визначав розмір посадового окладу судді в мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок про те, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина. Внаслідок прийняття Закону № 1774-VIII, змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій.

Тобто, з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про те, що з набранням законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 посадовий оклад судді повинен розраховуватися на основі мінімальної заробітної плати, оскільки цим рішенням не вирішувалось питання розрахункової величини, а тому правові висновки, які викладені у цьому рішенні не впливають на конституційність норм Закону № 1774-VIII, зокрема пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень.

Положення щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини продовжують свою дію і після 04.12.2018, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018.

З наведеного, колегія суддів вважає, що при видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.12.2019 за № 300 та від 24.01.2020 за № 54, в яких суддівська винагорода обрахована з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ТУ ДСА України в Івано-Франківській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області щодо видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.12.2019 за № 300 та від 24.01.2020 за № 54, в яких суддівська винагорода обрахована виходячи з посадового окладу судді в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не на підставі первинної редакції Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу, обрахованого на підставі 15 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно Законами України Про державний бюджет України за 2019 рік та Про державний бюджет України за 2020 рік задоволеними бути не можуть.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, слід здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений ним судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 840 грн 80 коп, які стягнуто судом першої інстанції.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 300/912/20 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.05.2020 № 219/2514/3, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області № 208 від 16.03.2020р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою № 208 від 16.03.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців; період роботи в галузі права: з 01.09.1995 по 26.01.1998 на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів та період роботи з 04.02.2002 по 12.08.2002 на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно - виробничого підприємства Техніка - 6 місяців 9 днів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У силу норм ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 21.01.2021