Постанова

від 12.01.2021 по справі 300/985/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/985/20 пров. № А/857/12441/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № № 300/985/20 (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2020 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Вернісаж» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 193384,91 грн.

Рішенням від 09 вересня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю та надав дозвіл Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області щодо погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» , що перебуває у податкові заставі, у розмірі 193384,91 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Вернісаж» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, дійшов висновку, що не відповідає обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Податковим кодексом України чітко встановлена черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Попри вказане, окрім копій інкасових доручень №36, 37, 38 від 09.10.2019 року, позивач не надав суду жодних інших належних та допустимих доказів дотримання ним встановленої ПК України черговості заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, і що підстави для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, безумовно настали.

Зокрема, позивач не надав суду будь-яких доказів вжиття ним інших заході щодо погашення податкового боргу платника податків як за постановою Івано Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 809/2870/14, так і за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року у справі № 300/1091/19.

Позивач лише долучив до позовної заяви копії виконавчих листів №809/2870/14 від 13.10.2014 року та №300/1091/19 від 26.07.2019 року, виданих судом на виконання вище згаданих судових рішень. При цьому позивач не надав жодних доказів того, що згадані виконавчі документи спрямовувалися ним до органів виконавчої служби для їх виконання у визначеному законодавством порядку чи вчинялися інші дії спрямовані на забезпечення виконання таких судових рішень саме щодо стягнення коштів з відповідача.

Таким чином, позивач і суд першої інстанції обмежилися лише констатацією того факту, що 09.10.2019 року позивач виставив до Івано-Франківської філії АТ КБ ,,Приватбанк» три інкасових доручення, які йому були повернуті без виконання у зв`язку з тим, що в першу чергу відповідні кошти підлягали спрямуванню на погашення інших вимог, що надійшли до банку раніше.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б безумовно свідчили про дотримання позивачем визначеної п.95.1 ст.95 ПК України черговості вжиття ним заходів щодо погашення податкового боргу, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Вернісаж» зареєстроване 09.09.1993 як юридична особа, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2020 (а.с. 24-26).

Відповідач ТзОВ ,,Вернісаж» (код ЄДРПОУ 13660821) знаходиться на обліку як платник податків в Галицькому управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківській області та на даний час має податковий борг на загальну суму 193 384,91 грн.

Податковий орган звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовними заявами про стягнення з відповідача податкового боргу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі №809/2870/14 адміністративний позов державної податкової інспекції у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу задоволений повністю.

Суд ухвалив стягнути кошти з рахунків боржника товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 101150,24 грн. (а.с.7-8).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року у справі №300/1091/19 адміністративний позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» про стягнення заборгованості задоволений повністю.

Суд ухвалив стягнути кошти з рахунків боржника товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 172118,29 грн. (а.с. 12-15).

Матеріали справи свідчать, що на виконання вказаних судових рішень позивач направив до банків, що обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення, які повернуті без виконання. (а.с. 19-21).

30.06.2017 року контролюючий орган склав акт опису майна товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» (а.с.18).

Оскільки вжиті позивачем заходи стягнення не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України ).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктами 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України).

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволенні позову, оскільки наявна сукупність вказаних обставин для звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Так, у платника податків наявний борг зі сплати податків, сума заборгованості на момент звернення контролюючого органу до суду із даним позовом є узгодженою, що підтверджено обліковими документами контролюючого органу та судовими рішеннями; у на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача відсутні кошти, необхідні для погашення податкового боргу; наявність майна у податковій заставі.

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вернісаж» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № № 300/985/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.01.2021.