Рішення

від 29.12.2020 по справі 160/9226/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/9226/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

07 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання уточненого позову із зазначенням електронної пошти позивача або її відсутності; обґрунтуванням, в чому полягають протиправність (бездіяльність) дій або рішень відповідача; викладенням прохальної частини позову у відповідності до статей 5, 160 КАС України щодо належного способу захисту порушених прав та інтересів позивача (відповідно до кількості учасників справи).

2 вересня 2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області протиправними;

- зобов`язати видати Довідку про сплачені суми страхових внесків за період проходження служби з 16.12.2006 по 04.11.2014, встановлений за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі №804/912/18 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі №804/912/18.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати останнього вчинити певні дії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні у дублікат трудової книжки ОСОБА_1 записів про час служби у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області. Зобов`язано Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області внести у дублікат трудової книжки ОСОБА_1 записи про час служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а саме: дати зарахування на службу (без номеру та дати наказу) та дати звільнення (з номером та датою наказу) у триденний строк з дня надання ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області дублікату його трудової книжки. В подальшому Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 04.03.2019 року, якою роз`яснено, що датою зарахування на службу ОСОБА_1 є дата 16.12.2006 року, згідно наказу ГУ МНС від 16.12.2006 року № 184 о/с. Вказану ухвалу апеляційним судом залишено в силі, тобто датою зарахування ОСОБА_1 на службу є дата - 16.12.2006 року, згідно наказу ГУ МНС від 16.12.2006 року №184 о/с. На виконання рішення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області були внесенні у дублікат трудової книжки позивача записи про час служби у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області, а саме з 16.12.2006 року по 04.11.2014 року. Позивач звернувся до відповідача для підтвердження страхового стажу, шляхом видачі Довідки про сплачені страхові внески за період служби в ГУ ДСНС України у Луганській області з 16.12.2006 року по 04.11.2014 року, але, відповідачем відмовлено у видачі вказаної довідки позивачу, що на думку позивача є порушенням його прав на соціальний захист. За таких обставин позивач просить зобов`язати відповідача видати Довідку про сплачені суми страхових внесків за період проходження служби з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки у Головному управлінні ДСНС України в Луганській області.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9226/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали 29.09.2020 року Головним управлінням ДСНС України в Дніпропетровській області через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на те, що відповідно до п.7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою КМУ від 16.12.2015 року №1052, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. З Наказу ДСНС від 12.11.2018 року №661 Про внесення змін до установчих з територіальних органів ДСНС вбачається, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області є територіальними органами ДСНС. Так, проходження позивачем служби цивільного захисту у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області підтверджується доданими до позову документами, які свідчать про правовідносини між позивачем та Головним управлінням ДСНС України у Луганській області з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки. Враховуючи норми законодавства, що регулюють дане питання, а саме, статтю 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, ч.4 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, а також п.2 ч.1 ст.14 Закону №1058-IV, до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та якими подано відомості про застрахованих осіб. Крім цього, з 01.10.2017 року набули чинності зміни в законодавстві щодо порядку зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби (крім строкової) з 01.07.2000 по 31.12.2016 роки при призначенні пенсій за віком, по інвалідності та у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків, а заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. При цьому, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1,2,5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Відповідно до ч.6 цієї статті страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Отже, з вищенаведеного вбачається, що Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області не є тим органом, який повинен відповідати за цим позовом, оскільки не є учасником правовідносин у період з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки. Таким чином, у відповідача відсутній обов`язок щодо видачі Довідки про сплачені суми страхових внесків за період проходження служби позивача у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки, у зв`язку з відсутністю між Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області та позивачем публічно-правових відносин у спірний період. Тому, відповідач просить, замінити його на належного відповідача, а саме, на Головне управління ДСНС України у Луганській області, у задоволенні позову просить відмовити.

07.10.2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін разом із відповіддю на відзив, в якій приведені доводи, аналогічні за змістом змісту позовної заяви, однак позивач звертає увагу суду на те, що оскільки Головне управління ДСНС України у Луганській області передислоковане, тому Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області повинно виконувати покладені законодавством зобов`язання стосовно переміщення позивача по службі і мало для цього можливість. Крім цього, позивачем в судовому порядку підтверджено періоди служби та визначено, що відповідальність за не внесення періоду служби у Луганській області, а саме запису до дублікату трудової книжки позивача, покладено саме на Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області. Враховуючи, що ГУ ДСНС України отримувало банківські відомості з помісячним грошовим забезпеченням з 2006 року та відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків ДФС України згідно з матеріалами справи №804/912/18, тому позивач вважає, що належним відповідачем є саме Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області. За таких обставин, позивач просить визнати Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області належним відповідачем та відхилити відзив відповідача.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із знаходженням судді Тулянцевої І.В. у відпустці та на лікарняному в період, що припадав на час розгляду справи, рішення ухвалено 29.12.2020 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а саме у період з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки у підрозділах ДСНС України у Луганській області та у період з 05.11.2014 по 04.11.2017 роки у підрозділах ДСНС України у Дніпропетровській області на атестованих посадах у званні молодший сержант служби цивільного захисту.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та зобов`язати останнього вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року у справі №804/912/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні у дублікат трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) записів про час служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а саме: дати зарахування на службу (без номеру та дати наказу) та дати звільнення (з номером та датою наказу). Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) внести у дублікат трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) записи про час служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а саме: дати зарахування на службу (без номеру та дати наказу) та дати звільнення (з номером та датою наказу) у триденний строк з дня надання ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області дублікату його трудової книжки.

В подальшому Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 04.03.2019 року, якою у задоволенні клопотання Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області про ухвалення додаткового судового рішення у справі №804/912/18 - відмовлено. Клопотання Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області про роз`яснення судового рішення задоволено та зазначено, що датою зарахування ОСОБА_1 на службу є дата 16.12.2006 року, згідно наказу ГУ МНС у Луганській області від 16.12.2006 року № 184 о/с.

Вказану ухвалу за переглядом в суді апеляційної інстанції залишено в силі, тобто датою зарахування ОСОБА_1 на службу є дата 16.12.2006 року, згідно наказу ГУ МНС у Луганській області від 16.12.2006 року №184 о/с.

На виконання рішення від 24.09.2018 року відповідачем внесенні у дублікат трудової книжки позивача записи про час служби у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області, а саме з 16.12.2006 року по 04.11.2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 28.03.2019 року звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати довідку для підтвердження страхового стажу за період з 16.12.2006 року по 04.11.2017 року, при проходженні служби в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області та в Головному управлінні ДСНС України у Дніпропетровській області.

Листом за вих. № 3-59/0127 від 01.04.2019 року Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, шо за період з 16.12.2006 по 04.11.2017 роки проходження служби в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області та в Головному управлінні ДСНС України у Дніпропетровській області з його грошового забезпечення утримувалися страхові внески до Пенсійного фонду України. Крім того, роз`яснено позивачу норми ч. 4 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України стосовно того, що час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Матеріалами справи також підтверджено, що Довідками від 09.10.2019 року за №2193/04-19 та № 1495/07-19, виданими ГУ ДСНС у Дніпропетровській області підтверджено, що в період з 05.11.2014 по 31.01.2017 він проходив службу в 44 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на посаді пожежного - рятувальника 2 ДПРП ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, а в період з 01.02.2017 по 04.11.2017 в 3-му державному пожежно - рятувальному загоні на посаді пожежного - рятувальника 26 ДПРЧ. За період проходження служби із грошового забезпечення ОСОБА_1 сплачувалися страхові внески в повному обсязі.

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) (Форма ОК - 5), видані на ім`я ОСОБА_1 12.06.2020 року, Пенсійним фондом України відображені періоди проходження позивачем служби та сплати страхових внесків:

- жовтень - грудень 2006 року (Латугінський районний відділ Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24522039);

- січень - грудень 2007 року (Латугінський районний відділ Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24522039);

- червень - грудень 2016 року (44 державна пожежно - рятувальна частина Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 38235997);

- січень - листопад 2017 року (44 державна пожежно - рятувальна частина Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 38235997, 3 державний пожежно - рятувальний загін Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 38255196).

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачу неодноразово надавались відповіді на звернення, в тому числі і Державною службою України з надзвичайних ситуацій (від 21.10.2019 року № 03-15008/201) в яких повідомлялось про те, що за інформацією Головного управління ДСНС України у Луганській області в період з 16.12.2006 по 04.11.2014 підтверджено проходження служби у 31 державній пожежно - рятувальній частині, яка знаходиться на сьогодняшній день на непідконтрольній українській владі території, у зв`язку із чим, надати довідку про сплачені за період з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки страхові внески ГУ ДСНС України у Луганській області не має можливості.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області щодо невидачі довідки про сплачені суми страхових внесків за період з 16.12.2006 по 04.11.2014 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403 - VI (далі Кодекс цивільного захисту України), служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593 (далі - Порядок 593).

Частиною 4 статті 101 Кодексу цивільного захисту України визначено, що час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів (ч. 1 ст. 115 Кодексу цивільного захисту України).

Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч. 1 ст. 127 Кодексу цивільного захисту України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464 - VI (далі - Закон України № 2464 - VI).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 2 Закону України № 2464 - VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Таким чином, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є спеціальним законом з питань визначення платників та бази нарахування єдиного внеску, а інші нормативно-правові акти можуть застосовуватись до зазначених відносин виключно у випадках, передбачених даним Законом та в частині, що йому не суперечить.

Платників єдиного внеску визначено у статті 4 названого Закону. Зокрема, відповідно до абз. 7 частини першої вказаної статті платниками єдиного внеску є роботодавці- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб.

Відповідно до абз. 2 п.1 ч.1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу (абз. 3 п.1 ч.1 ст. 7 Закону України № 2464 - VI).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464 - VI).

Отже, базою нарахування єдиного внеску є грошове забезпечення військовослужбовця, або особи, прирівняною до неї, а особою, відповідальною за його нарахування, визначено роботодавця.

Також, суд зазначає, що правильність ведення бухгалтерського обліку щодо утримання із заробітної плати застрахованої особи страхового (єдиного) внеску і вірне відображення розміру заробітку з якого справляються страхові внески у звіті для персоніфікованого обліку ПФУ покладено на страхувальника роботодавця, який відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) зобов`язаний своєчасно перераховувати утримання страхового (єдиного) внеску до бюджету ПФУ, та на місцеві органи ПФУ, на які покладено функції контролю за дотриманням страхувальниками пенсійного законодавства з цих питань.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

З огляду на викладені вище положення Закону вбачається, що обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, в даному випадку на установу, в якій проходив службу позивач, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Як було зазначено раніше, в системі персоніфікованого обліку Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про нарахування суми грошового забезпечення і сплачені з них страхові внески щодо позивача відображені лише за певні періоди служби (2006, 2007, 2016 та 2017 роки).

При цьому суд зазначає, що до 01 червня 2016 року відомості про сплату страхувальниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби) надавалися до органу доходів та зборів загальною сумою, без персоніфікації, на підставі постанов правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1"Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", від 08 жовтня 2010 року № 22-2 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Крім того, суд звертає увагу, що 28.08.2019 року набрав чинності Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 770 (далі - Порядок № 770).

Цей Порядок установлює механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб.

Пунктом 4 Порядку № 770 передбачено, що у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:

- за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.;

- за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.;

- за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.;

- за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.;

- за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.

З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення. Крім того, процес формування звітів та їх подання для внесення у Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей ще триває, кінцевий термін не наступив, а тому, відомості щодо позивача про спірні періоди служби, розмір грошового забезпечення та сплачені страхові внески можуть бути відображені при виконанні ГУ ДСНС України у Луганській області положень Порядку № 770.

Між тим, предметом позову у даній справі є протиправність дій ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області щодо не видачі позивачу Довідки про сплачені страхові внески за період проходження служби у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області в період з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки.

При цьому, суд зазначає, що службова (трудова) діяльність позивача у Головному управлінню ДСНС України у Луганській області встановлена у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року у справі №804/912/18 згідно наявних в матеріалах справи копій документів:

- свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серії СВ 02 №087393 (із додатком до свідоцтва 02 №198932) щодо здобуття ОСОБА_1 професії (підвищення кваліфікації за професією) пожежник-рятувальник ;

- службового посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 23.09.2013р. начальником ГУ ДСНС України у Луганській області на ім`я молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , що перебуває на посаді пожежного рятувальника ДПРА-Н ГУ ДСНСУ у Луганській області;

- контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту за №725/08 від 07.04.2008р. (набрав чинності - 23.04.2008р., термін дії - 3 роки), укладеного Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі т.в.о. начальника ГУ МНС України у Луганській області із гр. ОСОБА_1 ;

- грошового атестату №10 від 11.12.2014р., виданого ГУ ДСНС України у Луганській області у зв`язку з переведенням по службі пожежнику-рятувальнику 71 ДПРП (смт Білоріченський) 31-ої державної пожежно-рятувальної частини (м. Лутугіне) ГУ ДСНС України у Луганській області молодшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_1 , де, зокрема, зазначено, що вислуга років позивача станом на 01.01.2007р. визначена 2 роки 1 місяць 26 днів згідно наказу №8 від 19.01.2007р. ГУ МНС України в Луганській області;

- грошового атестату №23 датованого 2015 роком, який видано ГУ ДСНС України у Луганській області на підставі наказу №28 св від 03.11.2014р., де, зокрема, зазначено, що вислуга років позивача станом на 01.01.2007р. визначена 2 роки 1 місяць 26 днів згідно наказу №8 від 19.01.2007р. ГУ МНС України в Луганській області;

- відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків по ОСОБА_1 за період з 01.01.1998р. по 31.12.2017р. (РНОКПП НОМЕР_1 ) (вих. №6162/6163 від 02.02.2016р.), згідно із якими слідує, що у період з квітня 2006 року по січень 2014 року ОСОБА_1 отримував доходи у вигляді заробітної плати від Лутугінського районного відділу ГУ МНС України та ДПРЧ-31;

- довідки про доходи ОСОБА_1 , як працівнику Лутугинського РВ ГУ МНС України в Луганській області, які нараховані за період з 01.08.2011р. по 31.01.2012р., яка видана начальником Лутугинського РВ ГУ МНС України в Луганській області Щегольковим Ю.І. ;

- контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту за №1436/14 від 05.11.2014р. (набрав чинності - 05.11.2014р., термін дії - 3 роки), укладеного ДСНС в особі начальника ГУ МНС України у Дніпропетровській області із гр. ОСОБА_1 , чинність якого припинено 04.11.2017р. у зв`язку зі звільненням із служби у запас Збройних Сил за п. 176 п.п. 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту) на підставі наказу ГУ ДСНС у Дніпропетровській області №500 о/с від 01.11.2017р.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що виплати заробітної плати (винагороду), грошового забезпечення, допомоги, надбавки або компенсації у період проходження служби з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки ОСОБА_1 здійснювалися Головним управлінням ДСНС України у Луганській області, а не Головним управлінням ДСНС України в Дніпропетровській області, а тому, відповідальним за подання відомостей (звітів) про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків до територіальних органів Пенсійного фонду України для внесення їх до Реєстру застрахованих осіб повинно бути здійснено Головним управлінням ДСНС України у Луганській області, оскільки саме цим органом нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у спірний період.

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій Головного управління ДСНА України у Дніпропетровській області щодо невидачі довідки позивачу про сплачені суми страхових внесків за період проходження служби в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області з 16.12.2006 по 04.11.2014 роки, оскільки законодавчо встановлений обов`язок надавати такі довідки покладено на орган, яким нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у спірний період.

Крім того, суд зазначає, що критично ставиться до твердження позивача з приводу того, що підставою видачі довідки про сплачені суми страхових внесків за спірний період є встановлені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року по справі № 804/912/18 обставини, що підтверджують факт перебування на службі в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області в період з 16.12.2006 по 04.11.2014 року, а тому, на думку позивача саме Головним управління ДСНС України у Дніпропетровській області йому повинна бути видана вказана довідка, як органом, що вносив відповідні записи до дублікату трудової книжки.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що в період з 16.12.2006 по 04.11.2014 року нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалась Головним управлінням ДСНС України у Луганській області, що підтверджено як рішенням по справі № 804/912/18 так і доказами, наявними в справі, що розглядається судом.

За таких обставин, наявність в мотивувальній частині рішення по справі №804/912/18 висновків суду з приводу того, що час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, не є підставою для зобов`язання відповідача видати довідку про сплачені суми страхових внесків за спірний період, оскільки обов`язок щодо її видачі покладено на орган, який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не доведено існування будь - якого спору з приводу неврахування пенсійним органом у якості страхового стажу періоду служби в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області (з 16.12.2006 по 04.11.2014 року) у зв`язку із призначенням пенсій чи інших виплат.

Не надано до суду і доказів з приводу того, що позивач звертався до Головного управління ДСНС України у Луганській області з заявою про внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб про періоди служби в цій установі та сплату страхових внесків у відповідності до Порядку № 770, що на переконання суду, свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту у спірних відносинах.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до частин 1, 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №803/1252/17 (адміністративне провадження №К/9901/50685/18).

Одночасно слід зазначити, що забезпечення розгляду даної справи шляхом заміни відповідача не могло мати місця, оскільки позивач заперечував проти цієї процесуальної дії, а залучати Головне управління ДСНС України в у Луганській області в якості співвідповідача суд, з огляду на приписи ч.5 ст.48 КАС України, не вважає за доцільне, зважаючи на обізнаність позивача про підстави для участі Головного управління ДСНС України в у Луганській області у розгляді даної справи.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, що свідчать про протиправність дій відповідача - Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області у спірних відносинах, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 73 - 78, 90, 139, 205, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул.Короленко, 4, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева