Рішення

від 18.01.2021 по справі 136/1085/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1085/20

провадження № 2/136/288/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приборівської сільської ради Липовецького району про визнання права власності на частину спадщини, яка не була прийнята,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника, звернулись до суду з вищевказаним позовом проти Приборівської сільської ради Липовецького району (далі - відповідач), з вимогами визнати за ними право власності на частину спадщини, яка не була прийнята.

Позивачі обґрунтовують свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадкової маси увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2978 га в межах згідно з планом розташованої на території АДРЕСА_1, в т.ч. передана для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0478 га. Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги спадкування, спадщину прийняли та фактично вступили в управління і володіння спадковим майном в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства, на частину майна нотаріусом їм було видано нотаріальні акти. Інший спадкоємець, а саме дочка спадкодавця ОСОБА_4 не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений чинним законодавством строк, тому державним нотаріусом на 1/5 частки спадкового майна не було видано свідоцтва про право на спадщину за законом. Тому позивачі вважають, що 1/5 частки спадкового майна, яку повинна була прийняти ОСОБА_4 , однак завдяки власному волевиявленню не використала своє право на отримання частини спадкового майна, має бути прирощена до часток спадкового майна, які прийняли позивачі, оскільки вони є такими спадкоємцями, які прийняли спадщину, а інші спадкоємці (батьки померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) відмовились від прийняття спадщини. На підтвердження вказаних обставин позивачем подано суду: копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2002 за №1835; копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.10.1994 за №2260; копію державного акту про право приватної власності на землю; копію технічного паспорту; копію листа Управління Державної Казначейської служби України у Липовецькому районі Вінницької області; копію листа Липовецького районного структурного підрозділу КП "ВООБТІ"; копію листа Приборівської сільської ради; копію листа Липовецьких електричних мереж філії ВАТ АТ Вінницяобленерго ; копію адвокатського запиту до Державного нотаріального архіву Вінницької області; копію відповіді на адвокатський запит Державного нотаріального архіву Вінницької області; копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав; копію акту обстеження від 10.03.2020 посвідченого секретарем Приборівської сільської ради.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2020 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також судом витребувано: у Липовецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним чином завірену копію запису акту про народження ОСОБА_4 ; у Державного нотаріального архіву Вінницької області копію спадкової справи №127/1999 на майно померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ).

Відповідач у межах визначеного судом строку відзиву до суду не подав, однак канцелярією суду 25.09.2020 було одержано заяву, в якій сільський голова вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника сільської ради.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторони не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 16). Після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадкової маси увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,2978 га в межах згідно з планом розташованої на території АДРЕСА_1, в т.ч. передана для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0478 га. Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги спадкування, фактично вступили в управління і володіння спадковим майном в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства, спадщину прийняли та на частину майна нотаріусом їм було видано нотаріальні акти. Із свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 20) вбачається, що згідно ст. 529 Цивільного Кодексу Української PCP в редакції діючої на момент складення даного свідоцтва, спадкоємцями майна - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є: позивач по справі дочка померлого - ОСОБА_7 успадкувала 1/5 частки майна, а також позивач по справі дружина - ОСОБА_2 на 1/5 частки спадкового майна і на 2/5 частки в зв`язку з відмовою на її користь, матері покійного - ОСОБА_5 та батька покійного - ОСОБА_6 . Разом майно, що перейшло до власності за законом від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 складає 3/5 частки.

З матеріалів справи вбачається, що у спадкодавця є ще дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також являється спадкоємцем за законом першої черги, але відомості про те що вона успадкувала 1/5 частина майна відсутні. Також, у свідоцтві про право на спадщину за законом, прописано що на 1/5 частку зазначеного спадкового майна - свідоцтво про право на спадщину за законом ще не видано.

Згідно письмової відповіді структурного підрозділу комунального підприємства Липовецького району Вінницького БТІ від 19.02.2020 за №8 наданої на адвокатський запит адвоката Шевчука А.А. та враховуючи те, що до 01.01.2013 Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , на бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) був покладений обов`язок здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, підтверджено наступне. За позивачем ОСОБА_1 зареєстровано 1/5 частка майна, а за позивачем ОСОБА_2 , зареєстрована 3/5 частки майна. При цьому, також підтверджено, що за покійним ОСОБА_3 рахується 1/5 частка майна. Також, згідно матеріалів інвентаризаційної справи №140, станом на 31.12.2012, реєстрація права власності на 1/5 частки майна за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 не проводилась.

У позові зазначено, що позивачі з 2002 року і по теперішній час протягом останніх 18 років, утримують майно повністю, в тому числі і 1/5 неуспадкованої частки за вказаною адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, з огляду на встановлені обставини, вирішуючи питання про визнання права власності на частину спадщини, яка не була прийнята, виходить з наступних норм права та мотивів їх застосування.

Відносини спадкування регулюються ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року й не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до статей 529-530 ЦК Української PCP.

У відповідності до ст. 529 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963 № 1540-VI, в редакції від 08.10.1999 за №1136-XIV чинній в момент прийняття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

У відповідності до ч.1 ст.182 ЦК України право власності підлягає державній реєстрації. На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 1.07.2004 за № 1952-ІV із змінами та доповненнями, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно інформаційної довідки № 190158099 від 25.11.2019, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, вбачається, що відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та присадибну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

На адвокатський запит від 23.10.2019, Приборівською сільською радою Липовецького району Вінницької обл. надано відповідь від 28.10.2019 за № 01-15/309, в якій зазначено, що ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована та фактично не проживає, а також надано копію належним чином завірену - витяг із журналу реєстрації місця проживання, чим підтверджено, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно акту обстеження від 10.03.2020, посвідченого секретарем сільської ради встановлено, що з 2002 року ОСОБА_1 , проводить ремонт усього будинку, постійно обробляє земельну ділянку біля будинку, здійснювала ремонт огорожі, веде домашнє господарство. Також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 у період з 2002 року по даний час не зареєстрована та не проживає, не обробляє земельну ділянку та не приймає участі у ремонті будинку обслуговуванні та ніякого господарства взагалі не веде.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до наведених обставин, позивачі безперервно і тривалий час, протягом останніх 18 років, відкрито та добросовісно користуютьсья, розпоряджаються, ведутьь господарство, утримують майно повністю, в тому числі і 1/5 частки за вказаною адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, попередній власник 1/5 частки помер, а інші власники з огляду на зазначені вище обставини не заявили протягом останніх 18 років вимогу про право на успадкування майна чим підтвердили свою відмову від даного майна.

Згідно роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного Кодексу 2002 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 01.11.2018 про справі № 2-0-14/11 у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української PCP, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 є: дружина ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_1 ; мати ОСОБА_5 ; батько ОСОБА_6 ; донька ОСОБА_4 .

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525, 527 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнавалося останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В силу вимог ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР (1963 року) встановлено, що вважається що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

В свою чергу, ОСОБА_4 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 не проживала та до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася тому вважається такою, що фактично не прийняла спадщину відповідно до вимог 2 ст. 553 ЦК УРСР (1963 року).

У ст. 553 ЦК УРСР зазначалося, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини було необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини могло бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснив дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виразив свою незгоду прийняти спадщину.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм можливо говорити про те, що усім спадкоємцям в рівних правах надається право та можливість отримати спадщину від спадкодавця. ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення даних правовідносин, встановлені також і дії, які можуть бути прирівняні до прийняття спадщини.

Також встановлена подальша доля частки спадкового майна, яка не була прийнята спадкоємцем, або від якої спадкоємець відмовився.

Водночас, виходячи із даної ситуації, стає зрозуміло, що Рудик Валерій Вікторович , державний нотаріус Липовецької районної державної нотаріальної контори самостійно прийняв рішення про те, що спадщина, яка не була прийнята спадкоємцем, не переходить до інших спадкоємців, які свої частки прийняли. Такі дії є прямим порушенням положень, які передбачені ст. 554 ЦК УРСР, який був чинний на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Це пов`язано із тим, що у випадку, коли ОСОБА_4 не скористалась своїм правом отримання частини спадщини від ОСОБА_3 , а саме у встановлений чинним на момент відкриття спадщини законодавством строк, нею не було подано заяви до відповідного нотаріуса про прийняття спадщини або вчинено будь-яких інших дій, які можуть бути прирівняні до прийняття спадщини. Всупереч ситуації, яка виникла, Рудиком Валерієм Вікторовичем , державним нотаріусом Липовецької районної державної нотаріальної контори, на 1/5 спадкового майна не було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім того, вищевказана позиція підтверджується також і Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.94 (далі - Інструкція), що діяла під час виникнення відносин. Згідно п. 109 Інструкції слідує, що свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Якщо свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом не на всю спадщину, в тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою. Положення п.113 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними на органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, не зверталась до суду про поновлення строку прийняття спадщини, не зверталась до інших спадкоємців про включення її до таких спадкоємців, що прийняли спадщину, тощо, однак, її частка не була розподілена між іншими спадкоємцями.

У той же час, виходячи із вищевказаного 1/5 частки спадкового майна, яку повинна була прийняти ОСОБА_4 , має бути прирощена до часток спадкового майна, які прийняли позивачі, оскільки вони є такими спадкоємцями, які прийняли спадщину, а інші ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) відмовились від прийняття спадщини.

Згідно із п. 110 Інструкції заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі. П. 111 Інструкції містить положення про те, що заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані ними. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

ОСОБА_4 , окрім не вчинення дій щодо прийняття спадщини, також і не вступила в управління спадковим майном, яке вона могла прийняти в порядку спадкування. Це означає, що вона, завдяки і власному волевиявленню, не використала своє право на отримання частини спадкового майна, що, в свою чергу, означає що право на її частку набули спадкоємці, які прийняли спадщину.

Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність порушених прав позивачів є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що ними обраний.

Крім цього, відповідач подав заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі викладене та керуючись ст.ст. 529-531, 549, 553, 554, ЦК PCP 1963 року, ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Приборівської сільської ради Липовецького району (місцезнаходження: вул. Некрасова, 24, с. Приборівка, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22515, ЄДРПОУ - 04329122) про визнання права власності на частину спадщини, яка не була прийнята.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/5 частки спадкового майна, вказаного у свідоцтві про право на спадщину за законом від 30.09.2002, посвідченого Рудиком Валерієм Вікторовичем державним нотаріусом Липовецької районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі №1835, яке складається з:

- цілого жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , позначеного в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 25.01.2012, виготовленого Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №140, реєстровий №110) під літерою А з прибудовами, 1950 року побудови, житловою площею 18,8 кв.м., включаючи сарай, позначеному під літерою Б ;

- земельної ділянки площею 0,2978 га в межах згідно з планом розташованої на території АДРЕСА_1, в т.ч. переданої для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0478 га, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі державного акту про право приватної власності на землю серія ВН 08941, виданого Приборівською сільською радою народних депутатів 28.08.2002 на підставі рішення 2 сесії 24 скликання Приборівської сільської ради від 09.08.2002, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 987.

Розподілити 1/5 частки спадкового майна, вказаного у свідоцтві про право на спадщину за законом від 30.09.2002 року, посвідченого Рудиком Валерієм Вікторовичем державним нотаріусом Липовецької районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі №1835 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну, а саме:

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/10 частці спадкового майна, вказаного у свідоцтві про право на спадщину за законом від 30.09.2002, посвідченого Рудиком Валерієм Вікторовичем державним нотаріусом Липовецької районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі №1835, яке складається з:

- цілого жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , позначеного в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 25.01.2012, виготовленого Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №140, реєстровий №110) під літерою А з прибудовами, 1950 року побудови, житловою площею 18,8 кв.м., включаючи сарай, позначеному під літерою Б ;

- земельної ділянки площею 0,2978 га в межах згідно з планом розташованої на території АДРЕСА_1., в т.ч. переданої для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0478, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі державного акту про право приватної власності на землю серія ВН 08941, виданного Приборівською сільською радою народних депутатів 28.08.2002 на підставі рішення 2 сесії 24 скликання Приборівської сільської ради від 09.08.2002, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №987.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко