Ухвала

від 18.01.2021 по справі 761/643/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/643/21

Провадження № 1-кс/761/1294/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року слідчий суддяШевченківського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 320201001100000 01 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204, ч. 3 ст.212 КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 320201001100000 01 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204, ч. 3 ст.212 КК України про накладення арешту на майно, що було вилучене 16.12.2020 та 17.12.2020 за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що СУ ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000001 від 03.01.2020 зач. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «АТП 44» (код ЄДРПОУ 42841850) здійснює реалізацію паливно-мастильних матеріалів (дизпаливо, бензин А92, А95), що не відповідають вимогам ДСТУ в роздріб за готівкові кошти. Вказані операції здійснюються без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого реєстратора розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням чеків встановленої форми, як передбачено чинним законодавством України. Зокрема, тіньовий облік реалізованих паливно-мастильних матеріалів здійснюється за допомогою використання незареєстрованих апаратів бухгалтерського обліку.

В рамках даного кримінального провадження 17.12.2020 та 18.12.2020 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було виявлено ряд резервуарів з нафтопродуктами, відібрані зразки із вказаних резервуарів, а також жорсткий диск.

Зазначені речі 18.12.2020 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.

З метою забезпечення збереження речового доказу прокурор просив накласти арешт на нафтопродукти жорсткий диск та зразки із нафтопродуктами.

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник володільця майна заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його не обґрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку. Оскільки виявленні під час обшуку речі не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, не входять до переліку, щодо якого ухвалою слідчого судді прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення тобто є тимчасово вилученим майном, яке підлягає поверненню власнику за відсутності правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Також вказав, що обшук проводився не уповноваженою особою.

Заслухавши прокурора, представника володільця майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СУ ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000001 від 03.01.2020 зач. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.

17.12.2020 та 18.12.2020 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було виявлено ряд резервуарів з нафтопродуктами, відібрані зразки із вказаних резервуарів, а також жорсткий диск.

Обгрунтовуючи підстави для накладення арешту прокурор вказує, що виявленні та вилученні речі є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а необхідність накладення арешту виникла для забезпечення збереження речового доказу.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак,доводи клопотанняпрокурора тадодані донього матеріалине містятьдостатніх відомостей,які бу відповідностідо ст.170КПК Українидавали підставидля накладенняарешту наречі,що буливилученні вході проведенняобшукуза адресою: АДРЕСА_1 .

Співставляючи зміст ухвали слідчого судді про обшук та протокол обшуку, вбачається, що дозвіл на вилучення було надано щодо фінансово-господарських та інших документів щодо виготовлення зберігання транспортування та подальшу реалізацію паливно-мастильних матеріалів, а вилученні речі не наділені тими ознаками на вилучення яких прямо вказано в ухвалі суду. А ті документи щодо яких прямо надано дозвіл на вилучення згідно ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не потребують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже встановлено, що вилученні під час обшуку речі набули статусу тимчасово вилученого майна.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст..132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

На підтвердження вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204, ч. 3 ст.212 КК України до матеріалів клопотання додано рапорт та протокол допиту в якому міститься інформація про те, що фізичними особами підприємцями здійснює незаконне виготовлення, зберігання, збут та транспортування з метою збуту товарів підакцизної групи, а саме паливно-мастильних матеріалів (бензину та дизельного пального) з ознаками фальсифікації.

Інших належних та допустимих доказів, які б у сукупності з іншими підтверджували обґрунтованість підозри щодо вчинення даного виду злочинів не надано. Відсутні акти перевірок вказаного підприємства, не долучено інших доказів, які б свідчили, що дійсно в діях службових осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.204, ч. 3 ст.212 КК України.

Вся доказова база загалом складається з допиту співробітників ДФС та протоколу огляду, які містять сумнівні висновки та об`єктивними даними не підтверджуються.

Також, однією з правових підстав для накладення арешту прокурором вказується збереження речового доказу, оскільки вилучене майно постановою слідчого визнанні речовими доказами.

Відповідно довимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Проте,в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилученні за результатом обшуку речі набуті кримінально протиправним шляхом,зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом тобто ті які містять ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без доведеності незаконності походження тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накласти на нього арешт із цією метою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для накладення арешту на майно, що було вилучене за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, перелік якого зазначений у клопотанні, що було вилучене 16.12.2020 та 17.12.2020 за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повнийтекст ухвалипроголошено 21.01.2021о 09год.00хв.

Слідчий суддя: