Рішення

від 21.01.2021 по справі 551/1150/20

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/1150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2021 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Чуб О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Петренка В.П.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Шишацького районного нотаріального округу Плаксіна Поліна Борисівна, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Зокрема, просив суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Шишацького районного нотаріального округу Плаксіною П.Б., за реєстровим № 2018, зазначивши, що спадкоємцями вказаного у ньому майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є ОСОБА_2 - 3/4 частини та ОСОБА_1 - 1/4 частина.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що має право на 1/4 частину майна померлої оскільки прийняв спадщину та являючись непрацездатним пенсіонером має право на обов`язкову частку у спадщині, незважаючи на те, що заповіт був складений матір`ю на користь ОСОБА_2 .

Відповідач та третя особа у своїх заявах по суті справи заперечили проти позову, вказуючи на те, що позивач вчасно не прийняв спадщину, оскільки не проживав постійно зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Крім того позивач на момент відкриття спадщини не досяг пенсійного віку 60 років, а отже не має права на частку у спадщині, як непрацездатна за віком особа.

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Навели доводи, ідентичні доводам позовної заяви.

Відповідач заперечував проти позову з підстав наведених ними у відзиві.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та вказала, що заперечує проти позову.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні факти та правовідносини, що їх супроводжують.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.12.2007 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 грудня 2017 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області (а.с.10).

За життя ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 509570 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,02га з кадастровим номером 5325785200:00:003:0082 (а.с.13-14).

При вивченні судом матеріалів спадкової справи № 191/2017 щодо майна померлої ОСОБА_3 судом встановлено, що остання 03.09.2014 склала заповіт згідно якого належну їй земельну ділянку площею 3,02га (Державний акт Р1 № 509570) заповідала відповідачу ОСОБА_2 (а.с.102).

ОСОБА_2 прийняв спадщину, звернувшись у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини (06.12.2017) із відповідною заявою до приватного нотаріуса Шишацького районного нотаріального округу Плаксіної П.Б. (а.с.73).

Інші заяви про прийняття спадщини у матеріалах спадкової справи відсутні.

За заявою ОСОБА_2 від 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Плаксіною П.Б. на його ім`я того ж дня видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 191/2017 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0155га з кадастровим номером 5325785200:00:003:0082 (а.с.105).

Листом від 08.08.2018 року № 638/02-14 приватний нотаріус Плаксіна П.Б. роз`яснила ОСОБА_1 про те, що він пропустив строк для прийняття спадщини. Крім того роз`яснено, що ОСОБА_1 як особа, яка на момент відкриття спадщини не досягла пенсійного віку та не є особою з інвалідністю не має права на обов`язкову частку у спадщині щодо майна охопленого заповітом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.2 ст. 1236 ЦК заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) наведено у рішенні Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014, яким визначено що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

У п.2.3 мотивувальної частини даного рішення Конституційний Суд України, зазначив, що поняття повнолітні непрацездатні діти , що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії непрацездатні інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття непрацездатний .

Так, згідно абз. 17 ч.1 ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 26 даного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Тобто статус повнолітнього непрацездатного для застосування положень ч.1 ст. 1241 ЦК України виникає з юридичного факту наявності у особи певної групи інвалідності або досягнення нею 60-ти річного віку на день відкриття спадщини, оскільки право на спадкування відповідно до ч.3 ст. 1223 ЦК виникає у день відкриття спадщини. При цьому даний статус не пов`язаний з фактом отримання або неотримання такою особою пенсії, яка для певних категорій осіб може призначатись на пільгових умовах.

Позивачем не надано, а ні нотаріусу, а ні суду доказів того, що він на час відкриття спадщини він мав інвалідність або досяг 60-ти річного віку.

При цьому в судовому засіданні позивач пояснив, що пенсію отримує з 55-ти річного віку на пільгових умовах, як особа, що працювала на посаді тракториста. Інвалідність жодної групи йому встановлена не була.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність у нього права на обов`язкову частку у спадщині.

Крім того, суд вважає, що позивач на момент розгляду справи не прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Так, згідно ч.1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 3-4 даної статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 та ч.1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом 6 місяців, починаючи з часу відкриття спадщини, подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_1 зі письмовою заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, визначених ч.4 ст. 1270 ЦК.

З доводів позивача слідує, що він прийняв спадщину оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В той же час жодних належних доказів вказаної обставини, а ні нотаріусу, а ні суду позивач не надав.

Частина 1 ст. 29 ЦК розрізняє постійне та тимчасові місця проживання.

Відповідно до абзацу 5 ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з абзацами. 8 та 11 даної статті реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи;

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

Відповідно до п.1.12 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Відповідно до п. 1.13 Глави 10 Порядку місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

Згідно з п. 3.22. Глави 10 Порядку уразі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили (п.4.4 Глави 10 Порядку).

Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи, що містяться в матеріалах спадкової справи та були надані на запит суду станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 83, 109). Це саме встановлено з копії її паспорту, наданої нотаріусом. Згідно відмітки підрозділу реєстрації за даною адресою померла була зареєстрована з 05.12.2009 року (а.с.26).

Аналогічна інформація про те, що ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована одна в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області міститься в довідці Сагайдацького старостинського округу виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 05.12.2017 № 11/7518 (а.с.83).

Така сама адреса проживання ОСОБА_3 вказана в тексті її заповіту, який датований 03 вересня 2014 року (а.с.102).

В той же час згідно відмітки у паспорті та наданої на запит суду довідки Федунської сільської ради від 15.01.2021 № 05 ОСОБА_1 станом на 25 червня 2017 року зареєстрований у АДРЕСА_2 (а.с.6, 112).

В судовому засіданні позивач повідомив, що на момент смерті матері від проживав в с. Федунка, а вона в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області. При цьому не зміг навіть назвати з ким вона проживала. Повідомив, що із заявами та позовами про надання додаткового строку для прийняття спадщини до відповідача, як спадкоємця який прийняв спадщину, або суду не звертався.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини, а його доводи про спільне проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог всі судові витрати суд відносить на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його підписання.

Повний текст рішення суду виготовлено та вручено (направлено ) учасникам справи 22 січня 2021 року.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап