Постанова

від 20.01.2021 по справі 910/8613/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 910/8613/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Кучерява К.Л.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 20.01.2021.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 (повний текст складено 21.10.2020)

про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (Служба автомобільних доріг України)

у справі № 910/8613/19 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 180207,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" в задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (у порядку ст. 336 ГПК України ).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/8613/19 і ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (Служба автомобільних доріг України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що грошові вимоги ТОВ Дігюнса , які підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 року у справі №910/8613/19, є поточними вимогами і підлягають задоволенню без будь-яких обмежень, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до моменту визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі, і у порядку 336 ГПК України за рахунок дебіторської заборгованості Боржника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2020 по справі №910/8613/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2020.

Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П., з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявила про самовідвід від розгляду справи №910/8613/19, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість розгляду даної справи вказаною колегією та є підставою самовідводу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 задоволено заяву колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П., про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/8613/19. Матеріали справи №910/8613/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Служби автомобільних доріг у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Дігюнса , в якому Служба заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дігюнса залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 по справі №910/8613/19 без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 по справі №910/8613/19, у визначеному складі. Призначено справу до розгляду справу №910/8613/19 на 20.01.2021 о 15 год. 30 хв.

Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/249/21 від 19.01.2021 у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8613/19.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М. та Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/8613/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Дігюнса в судовому засіданні 20.01.2021, надав пояснення по суті справи, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.1020 у справі №910/8613/19 і ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ Дігюнса про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, подану ним у порядку статті 336 ГПК України, задовольнити повністю.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Дігюнса в судовому засіданні заперечував проти долучення до матеріалів справи №910/8613/19 відзиву на апеляційну скаргу, оскільки він був поданий 30.11.2020 тоді як ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 визначено, що учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, лопотання, заперечення, пояснення до 26.11.2020.

Проте, у встановлений судом строк учасники по справі дійсно не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у визначений судом апеляційної інстанції термін, а тому вищевказаний відзив Служби автомобільних доріг у Київській області не приймається до уваги колегією суддів під час розгляду справи, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України .

Представник Служби автомобільних доріг у Київській області, в судовому засіданні 20.01.2021, надав пояснення по суті справи, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити ТОВ Дігюнса в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/8613/19, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/8613/19 залишити без змін.

Уповноважені представники інших учасників провадження у справі не з`явилися у судове засідання 20.01.2021. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

Представники ТОВ Дігюнса та Служби автомобільних доріг у Київській області не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників у справі за наявними у справі матеріалами.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України , яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі, Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) про стягнення 179 207, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки, зокрема, по оплаті поставленого товару у розмірі 179 207, 32 грн (з яких 150 681, 30 грн боргу за виконану поставку, 21 601, 82 грн збитків, завданих інфляцією, 3 % річних в сумі 6 924, 20 грн). Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" основну заборгованість в розмірі 150 681 (сто п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 956 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 69 коп., 3 % річних у розмірі 6 902 (шість тисяч дев`ятсот дві) грн 98 коп., 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн 11 коп. судового збору та 23 275 (двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн 00 коп. витрат на оплату правничої допомоги. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 1 645,3 грн інфляційних втрат та 21, 22 грн 3 % річних - відмовлено. Крім того суд вирішив повернути з Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" зайво сплачений судовий збір у розмірі 15,01 (п`ятнадцять) грн 01 коп. за банківською квитанцію № 0.0.1413018571.1 від 18.07.2019.

22.10.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

28.09.2019 через відділ канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (у порядку ст. 336 ГПК України ), в якій заявник просив суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 203 479, 08 грн, які належать Службі автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, ідентифікаційний код: 26345736) в межах заборгованості останнього перед Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, ідентифікаційний код: 33096517).

Заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (у порядку ст. 336 ГПК України) обґрунтована тим, що Служба автомобільних доріг у Київській області має підтверджену рішенням суду заборгованість перед боржником в загальному розмірі 318 943, 04 грн (справа № 910/6273/19 від 21.02.2020), а боржник наразі не виконав рішення суду у даній справі, ні в добровільному ні в примусовому порядку.

З огляду на зазначене, на думку заявника, у нього є всі підстави для звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 203 479, 08 грн, які належать Службі автомобільних доріг у Київській області в межах заборгованості останнього перед Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Крім того, до своєї заяви заявник додав копію наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/8613/19 від 22.10.2019, інформацію про виконавче провадження за вказаним наказом, копію адвокатського запиту начальнику Солом`янського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції щодо наданні інформації про стан виконання рішення суду у даній справі, роздруківку із Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/6273/19 за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 314 229, 60 грн та роздруківку із Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/6273/19.

Згідно із статтею 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Частиною 9 статті 336 Господарського процесуального кодексу України визначено, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Згідно із статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику (ч. 1). Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку (ч. 2). Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих (ч. 3). На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (ч. 4).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником визначений ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та ст.53 Закону України "Про виконавче провадження", про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відтак, з огляду на положення вказаних норм, предметом дослідження суду, у даному випадку, є (1) факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення, (2) факт наявності та/або відсутності виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, (3) обставини виконання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, (4) обставини спливу строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Так, заборгованість Служби автомобільних доріг у Київській області перед Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підтверджена судовими рішеннями. Проте, до матеріалів заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (у порядку ст. 336 ГПК України) не було долучено доказів наявності та/або відсутності виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, доказів на підтвердження обставини невиконання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, крім того доказів на підтвердження обставин, того що строк на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили не сплив. Не містять матеріали справи і доказів, що заявник вчиняв дії для отримання таких доказів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено сам факт наявності заборгованості у Служби автомобільних доріг у Київській області перед Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки сам по собі факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості без доказів не виконання такого рішення не свідчить про факт наявності заборгованості, оскільки рішення суду могло бути виконане в добровільному чи примусовому порядку.

Суд в цьому аспекті, також, зазначає, що списання коштів заборгованості зі Служби автомобільних доріг у Київській області здійснюється, в силу положень чинного законодавства, в безспірному порядку Державною казначейською службою України.

Крім того, підсудність заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником встановлена ст. 336 Господарського кодексу України, і вказаною нормою розгляд таких заяв віднесений до підсудності суду, що розглядав справу як суд першої інстанції. Оскільки розгляд даного спору відбувався не в межах розгляду справи про банкрутство № 44/258-б, то і розгляд всіх заяв має відбуватися тим судом, що розглядав справу по суті. Тобто, стягувачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості перед боржником у осіб, на грошові кошти яких стягувач просить звернути стягнення, про що також вірно вказав суд першої інстанції.

Також, з огляду на перебування боржника який є відповідачем по даній справі в процедурі санації на момент розгляду даної заяви, яка була розпочата в 2013 році, всі грошові кошти належні боржнику, в тому числі ті, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, мають бути, в силу ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 04.11.2012), який в даному випадку є спеціальним, направлені на виконання затвердженого щодо боржника плану санації з дотриманням черговості погашення заборгованості перед кредиторами.

Тобто, в даному випадку задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" призведе до порушення прав інших кредиторів Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" черговість задоволення вимог яких визначена планом санації зазначеного підприємства, що не буде відповідати ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Таким чином висновки Господарського суду міста Києва викладені в ухвалі про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 13.10.2020 року є цілком обґрунтованими та ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що апелянтом не подано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені у апеляційній скарзі обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Дігюнса на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі № 910/8613/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі № 910/8613/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8613/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України .

Повний текст постанови підписано 22.01.2021.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков