Рішення

від 22.01.2021 по справі 915/1380/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Справа № 915/1380/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966),

до відповідача : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Електрон» (вул. Шевченко, 81, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 23038519),

про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 25000,00 грн., 151,88 грн. інфляційних втрат, 301,24 грн - 3 % річних та 1204,97 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1380/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1380/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених вище норм Закону.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (надалі - Енергопостачальна організація, позивач), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Електрон» (далі - Відповідач) було укладено договір № 2756 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціонування повітря.

За умовами п. 3.2.2. Договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

До обов`язків енергопостачальної організації належить забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п.6.3. Договору споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

За умовами п. 10.1, 10.3 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2004. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 Договору).

При виникненні обставин не обумовлених цим договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України «Про електроенергетику» , Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (п. 11.3 Договору).

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

15.06.2020 між сторонами був укладений договір №7 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 1.2 договору про реструктуризацію заборгованості позивач надав відповідачу розстрочку з 15.06.2020 до 01.09.2020, згідно договору, у погашенні заборгованості за отриману теплову енергію, що утворилися станом на 10.06.2020 на суму 79 455,80 грн. Відповідач зобов`язався забезпечити своєчасне погашення боргу за житлово-комунальні послуги згідно з умовами, визначеними договором, а саме 26 485,26 грн. до 30 червня 2020 року, 26 485,26 грн. до 30 липня 2020 року, 26 485,26 грн. до 30 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енерію встановлено, що у разі несвоєчасного виконання зобов`язань за договором Відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,09%, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 4.1 договору про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 01.09.2020 року.

Відповідачем за договором про реструктуризацію заборгованості, було частково сплачено заборгованість у сумі 43 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 129 від 17.06.2020 у сумі 20 000,00 грн.; платіжне доручення № 157 від 19.08.2020 у сумі 10 000,00 грн . платіжне доручення № 169 від 15.09.2020 у сумі 10 000,00 грн., платіжне доручення № 170 від 21.09.2020 у сумі 3 000,00 грн., платіжне доручення № 181 від 15.10.2020 у сумі 6 455,80 грн., платіжне доручення № 183 від 21.10.2020 у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, залишок неоплаченого основного боргу Відповідача за теплову енергію складає 25 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога енергопостачальної організації до споживача про стягнення основного боргу, а також інфляційних втрат, відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за спожиту теплову енергію.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду такі докази:

- Договір № 2756 від 01.12.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього (а.с.7-15);

- наряд на підключення від 14.11.2019 (а.с.17);

- заява відповідача про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2020;

- договір № 7 від 15.06.2020 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію (а.с.18-19);

- докази часткової оплати спожитої теплової енергії на суму 43000,00 грн. (а.с.20-25).

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов`язання щодо здійснення розрахунків за спірний період за спожиту теплову енергію у гарячій воді виконав частково, здійснив оплату за спожиту теплову енергію на суму 43000,00 грн, отже заборгованість за теплову енергію за вказаний період становить 25000,00 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді закон покладає на споживача.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дійсно порушено умови договору №2756 від 01.12.2003 та договору №7 від 15.06.2020 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію в частині своєчасної та повної сплати за спожиту теплову енергію, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 151,88 грн інфляційних втрат та 301,24 грн 3% річних суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що період нарахування визначений вірно, розрахунок арифметично правильний.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 1204,97 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно п. 7.2.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1966 № 543/96-ВР.

На підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1204,97 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що період нарахування пені визначений вірно, розрахунок арифметично правильний.

Отже, вимога про стягнення пені у сумі 1204,97 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, загальна сума пені за вказаний період становить 1204,97 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Електрон» (вул. Шевченко, 81, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 23038519) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 25000,00 грн, 151,88 грн інфляційних втрат, 301,24 грн 3 % річних, 1204,97 грн пені та 2102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Електрон» (вул. Шевченко, 81, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 23038519)

Рішення складено та підписано суддею 22.01.2021.

Суддя В.О.Ржепецький