Рішення

від 22.01.2021 по справі 906/1146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 906/1146/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, б.7; код ЄДРПОУ: 13559341) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" ДОК СІК" (61166, Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна (Науки), б. 40, код ЄДРПОУ: 31816649) про стягнення 75 385,98 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія "Док Сік" 75 385,98 грн. заборгованості.

В обґрунтування позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 по справі №906/745/13, в частині сплати позивачу за період з 12.09.2017 по 11.09.2019.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.10.2020 передано справу №906/1146/20 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" про стягнення 75 385,98 грн. за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 для розгляду справи було визначено суддю Пономаренко Т.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2020 прийнято справу №906/1146/20 до свого провадження. Визначено, що розгляд справи №906/1146/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" ДОК СІК" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало.

Так, ухвала суду про прийняття справи №906/1146/20 до свого провадження від 23.11.2020 була направлена на адресу відповідача - 61166, Харківська обл., м.Харків, проспект Леніна (Науки), б.40, яка збігається з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.58 т.1). Проте, зазначена кореспонденція повернулась на адресу суду 07.12.2020 без доказів вручення відповідачеві з поштовою відміткою "адресат відсутній" та зазначенням дати "03.12.2020".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Проте, станом на 22.01.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду від 18.07.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" (код ЄДРПОУ 31816649).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.10.2013 по справі №906/745/13 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" (код ЄДРПОУ 31816649) на загальну суму 1 838 111,83 грн. з включеними до нього вимогами конкурсних кредиторів, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на суму 113078,96 грн. основного боргу (друга черга).

Постановою господарського суду Житомирської області від 14.11.2013 по справі №906/745/13 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" (код ЄДРПОУ: 31816649), припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями" "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" та повноваження розпорядника майна боржника Кіцула С.Б., відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" строком на 12 місяців - до 14.11.2014, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

01 жовтня 2014 року ухвалою Господарського суду Житомирської області затверджено мирову угоду у справі №906/745/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія", укладену 09.09.2014 між кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія", в особі голови комітету кредиторів - Приватного підприємства "НКН-Транс" у особі директора Рижкової Т.П. та боржником, в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та представника власника майна банкрута Ноніка О.С. (надалі - Мирова угода) (а.с.7-30 т.1).

Кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями Деревообробний комбінат Сімонов і компанія за даною Мировою угодою є, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.

Відповідно до п.1.1 Мирової угоди, під мировою угодою сторони розуміють домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та розстрочки кредиторами сплати кредиторської заборгованості боржника, яка оформляється цією Мировою угодою.

Рішення про укладення цієї Мирової угоди від імені кредиторів прийнято 09.09.2014 всіма членами комітету кредиторів ТОВ ПІІ ДОК СІК (п.1.2.Мирової угоди).

Дана Мирова угода укладена щодо вимог другої, четвертої, шостої черги, які включено до реєстру вимог кредиторів, оскільки в реєстрі вимог кредиторів відсутні непогашені вимоги, що включені до інших черг (за винятком вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Олевському районі Житомирської області по капіталізації в розмірі 335441,63 грн., які підлягають задоволенню при ліквідації боржника як юридичної особи). Згідно реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Житомирської області про затвердження реєстру вимог кредиторів від 12.06.2014 загальний розмір вимог кредиторів другої, четвертої та шостої черги складає 1837056,12 грн. (не враховуючи вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Олевському районі Житомирської області по капіталізації в розмірі 335441,63 грн., які підлягають задоволенню при ліквідації боржника як юридичної особи) (п.1.4.Мирової угоди).

Відповідно до даної Мирової угоди Сторони домовились про:

- відстрочення та розстрочення кредиторами другої черги боргів боржника в розмірі та на умовах, які визначені пунктом 2 цієї Мирової угоди;

- відстрочення та розстрочення кредиторами четвертої черги боргів боржника в розмірі та на умовах, які визначені пунктом 3 цієї Мирової угоди;

- відстрочення та розстрочення кредиторами шостої черги боргів боржника в розмірі та на умовах, які визначені пунктом 4 цієї Мирової угоди (п.1.5.Мирової угоди).

Дана Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Господарським судом Житомирської області (п.1.6.Мирової угоди).

Сторони за даною мировою угодою встановили, що початок задоволення вимог кредиторів другої черги в розмірі 153193,93 грн. підлягає відстрочці на два роки до 12 вересня 2016 року включно. Після спливу терміну відстрочки відбувається розстрочення задоволення вимог кредиторів другої черги протягом наступних 3-х років щорічно у рівних частках (з заокругленням до сотих) до повного їх погашення (п.2.1.Мирової угоди).

Розстрочка та відстрочка задоволення вимог кредиторів за даною мировою угодою відбувається згідно графіку з зазначенням сум, які підлягають перерахуванню на поточний рахунок кожного з кредиторів з метою задоволення його вимог та з зазначенням термінів в які повинно відбутись таке перерахування (задоволення вимог) (п.2.2.Мирової угоди).

Таким чином, на виконання умов Мирової угоди боржник повинен був виплати Управлінню Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області суму основного боргу, яку віднесено до другої черги порядку задоволення вимог кредиторів, з розстроченням в такі періоди:

- з 12.09.2016 по 11.09.2017 суму боргу у розмірі 37 692,99 грн.;

- з 12.09.2017 по 11.09.2018 суму боргу у розмірі 37 692,99 грн.;

- з 12.09.2018 по 11.09.2019 суму боргу у розмірі 37 692,99 грн..

Відповідно до п.5.5 Мирової угоди, у разі невиконання Мирової угоди кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою. У разі порушення справи про банкрутство боржника, обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено Мирову угоду визначається в межах непогашених вимог, передбачених даною Мировою угодою.

Згідно офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області (код ЄДРПОУ: 20405093) припинено як юридичну особу з 30.03.2017 на підставі на підставі рішення щодо реорганізації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 21.12.2016 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 30 березня 2017 року зареєстровано шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 за №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 41246527) ліквідоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341).

Відповідно до ч.1. ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, позивач у даній справі є правонаступником кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01 жовтня 2014 року у справі №906/745/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія".

На сьогоднішній день, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями Деревообробний комбінат «Сімонов і компанія» «ДОК СІК» (код ЄДРПОУ: 31816649) зареєстровано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону країни «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо виконання мирової угоди в частині сплати позивачу за період з 12.09.2017 по 11.09.2019 суми коштів у розмірі 75 385,98 грн. не виконано, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а отже і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов`язковому виконанню.

Під час затвердження мирової угоди від 09.09.2014, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 у справі №906/745/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" діяла попередня редакція Господарського процесуального кодексу України та Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній на час укладення мирової угоди (далі - Закон про банкрутство) визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 4 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Положення статей 4, 35 Закону про банкрутство свідчать, що мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство (така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі 5015/2298/11).

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 37 Закону про банкрутство, мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити, зокрема, умови про виконання зобов`язань боржника третіми особами.

Одностороння відмова від мирової угоди не допускається (частина 3 статті 37 Закону про банкрутство).

Частиною 5 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

З урахуванням наведеного, згідно укладеної в межах справи про банкрутство мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 у справі №906/745/13 у сторін по справі виникли певні зобов`язання, зокрема, у відповідача щодо погашення заборгованості в порядку та у строк, визначені такою угодою.

Тобто, умовами Мирової угоди встановлено строки виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості перед кредиторами 2-ї, 4-ї та 6-ї черг, перебіг яких розпочинається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано їх початок.

Так, для вимог 2-ї черги строки виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості перед кредиторами розпочинається з 12 вересня 2016 року.

Ухвала Господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 у справі №906/745/13 не скасована у встановленому законом порядку (зокрема, в частині умов мирової угоди та набрання нею чинності), набрала законної сили, а отже в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України (статті 115 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) є обов`язковою до виконання на всій території України.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо перерахування на рахунок позивача платежів у відповідності до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 по справі №906/745/13 за період з 12.09.2017 по 11.09.2019 у розмірі 75 385,98 грн., а відтак позивач отримав право вимагати від відповідача у даній справі сплати непогашеної суми заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду.

За таких обставин, фактично предметом даного спору є вимога про спонукання відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 по справі №906/745/13 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" ДОК СІК" заборгованості за період з 12.09.2017 по 11.09.2019 у розмірі 75 385,98 грн.

Суд зазначає, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №914/2699/15, від 13.04.2018 у справі № 910/4134/17, від 03.07.2018 у справі № 903/644/16.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала Господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 по справі №906/745/13 не містить усіх даних, що мають зазначатись у виконавчому документі згідно зі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди), а саме не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, дана ухвала не має статусу виконавчого документа у зв`язку із чим інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Також суд враховує правову позицію, що у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-274цс15.

Відтак, невиконання зобов`язань по мировій угоді, затвердженій господарським судом у справі про банкрутство, є підставою для пред`явлення кредиторами своїх вимог в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N 3236/03, п. 43).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди щодо погашення кредиторських вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" ДОК СІК" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Деревообробний комбінат "Сімонов і компанія" ДОК СІК" (61166, Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна (Науки), б. 40, код ЄДРПОУ: 31816649) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, б.7; код ЄДРПОУ: 13559341) 75 385 (сімдесят п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 98 коп. заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.10.2014 по справі №906/745/13 за період з 12.09.2017 по 11.09.2019.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "22" січня 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко