Рішення

від 21.01.2021 по справі 120/7834/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2021 р. Справа № 120/7834/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд до Калинівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд (далі - ТОВ Вінпродтрейд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калинівської міської ради (далі - відповідач), у якому просило:

визнати протиправними дії Калинівської міської ради у частині доступу до публічної інформації при розгляді запиту Товариства з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд про надання інформації № 621/2 від 05.06.2020 року;

зобов`язати Калинівську міську раду надати повну інформацію на запит № 621/2 від 05.06.2020 року з урахуванням висновків суду;

стягнути на його користь судові витрати в розмірі 5 102 грн., що складаються із судового збору в розмірі 2102 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 05.06.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд надіслано до розпорядника інформації - Калинівській міській раді запит про надання інформації № 621/2 від 06.06.2020 року із проханням надати публічну інформацію.

Станом на день звернення до суду витребувана інформація надана не була.

Ухвалою суду від 21.11.2020 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 21.12.2020 року в справі (№ 120/7834/20-а), вказавши найменування відповідача -Калинівська міська рада, замість помилково зазначеного - Відділ освіти Калинівської міської ради.

Копія ухвали направлялась на адресу відповідача, яку він отримав 11.01.2021 року.

Оскільки відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надано, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 263 КАС України справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.06.2020 року ТОВ Вінпродтрейд звернулося до Калинівської міської ради як розпорядника інформації, в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації із запитом вх. № 621/2 про надання інформації, у якому просив:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про дату отримання (надходження) та реєстрації даного запиту, а саме: ким і коли був отриманий та зареєстрований даний (вказати Піп та займану посаду), вказати дату, номер реєстрації та номер запиту, який отримано, шляхом надсилання електронного листа в pdf. Форматі у встановлений законодавством термін на e-mail ТОВ Вінпродтрейд v-p-t@ukr.net;

3. Надати інформацію, скільки перебувало в державній, комунальній, приватній власності на території Калинівської міської ради і (або) Калинівської ОТГ в 2017 році земель за основним цільовим призначенням відповідно до категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

з) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, що перебували у запасі, у 2017 році;

4. Вказати розмір цих земель, адресу та місцезнаходження, кадастровий номер;

5. Повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на вказаний запит по кожній категорії та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону;

6. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації .

6. Надати відповідь на вказаний запит, надати запитувану інформацію та надати копії запиту даних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ Вінпродтрейд : вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця. 21034 та на електрону адресу ТОВ Вінпродтрейд (у pdf. форматі): v-p-t@ukr.net.

За наслідком розгляду даного запиту, відповідач листом № 01-21/870 від 11.06.2020 року у відповідь на запит позивача повідомив, що даний запит зареєстрований та розглянутий.

По питаннях №№3, 4 повідомлено, що Калинівська міська рада не здійснює облік земель за вказаними категоріями земель. Відповідно до закону України Про державний земельний кадастр до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері земельних відносин, належить ведення та адміністрування Державного земельного кадастру. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах):

д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці:

- назва, код (номер), межі категорії земель;

- опис меж;

- площа;

- інформація про документи, на підставі яких встановлено категорія земель.

Позивач вважає, що відповідач не надав інформації у відповідь на запит № 621/2 від 05.06.2020 року, а саме не надав інформації на питання № № 3, 4, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вважаючи, такі дії протиправними відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI.

За визначенням статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону № 2939-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 ст. 20 Закону № 2939-VI визначено, що в разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Крім того, в пункті 12.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації зазначено, що перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що запитувач має право звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію, а суб`єкт, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки. При цьому, запитувач має право оскаржити надання неповної інформації.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, 05.06.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом № 621/2 на отримання публічної інформації. Зокрема, у поданому запиті позивач, окрім іншого, просив надати інформацію, в якій вказати:

- надати інформацію, скільки перебувало в державній, комунальній, приватній власності на території Калинівської міської ради і (або) Калинівської ОТГ в 2017 році земель за основним цільовим призначенням відповідно до категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

з) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, що перебували у запасі, у 2017 році (питання № 3 запиту);

- вказати розмір цих земель, адресу та місцезнаходження, кадастровий номер (питання № 4 запиту).

За наслідком розгляду даного запиту, відповідач у листі від 11.06.2020 №02-21-870 зазначив, що по питаннях №№3, 4 Калинівська міська рада не здійснює облік земель за вказаними категоріями земель. Відповідно до закону України Про державний земельний кадастр до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері земельних відносин, належить ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Оцінюючи надану відповідачем відповідь на запит, суд приходить до висновку, що надана відповідачем відповідь від 11.06.2020 № 02-21/870 не може вважатись повною, адже зміст самої відповіді не дають відповіді на питання № № 3, 4.

Разом з тим, суд зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до статті 33 якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного та виходячи із повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, які визначені ст.12 Земельного кодексу України, останні зобов`язані володіти запитуваною інформацією.

Також суд зауважує, що у Статуті Калинівської міської ОТГ, затвердженому рішенням 29сесії Калинівської міської ради 7-го скликання № 259 від 21.11.2017 року, міститься інформація, яка також стосується запитуваної.

За наведених обставин, суд погоджується із доводами позивача щодо надання відповідачем не повної інформації на запит № 621/2 від 05.06.2020, відтак оскаржувані дії є протиправними. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача надати повну інформацію на запит № 621/2 від 05.06.2020, з урахуванням висновків суду.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі його директора Продана П.М. та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента Якименка О.О. укладено Договір № 621/2 від 01.09.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит № 621/2 від 05.06.2020 відповідачем.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 Договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.12.2020, на виконання умов договору № 621/2 від 01.09.2020 адвокатом Кравчуком М.О. позивачу надано правничу допомогу у виді складання позовної заяви. Адвокатом було затрачено 2(дві) години часу. Вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. При цьому загальна вартість наданих послуг розраховувалась наступним чином: 2000,00 (грн) х 2 (год) = 4000,00 грн. Враховуючи пункт 2.1 Договору, згідно з яким вартість правової допомоги в суді першої інстанції становить не більше 3000,00 грн, загальна вартість наданої товариству правової допомоги склала 3000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 3950 від 14.12.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн за надання правничої допомоги за вказаним Договором.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як вже зазначалось, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн дійсно мали місце та підтверджуються документально.

Водночас, досліджуючи питання щодо співмірності таких витрат із реальними послугами, суд враховує, що справа хоч і вважається справою незначної складності, але має свої особливості, пов`язані зі значним обсягом запитуваної інформації та необхідністю змістовного аналізу отриманої від відповідача відповіді на запит. При цьому безспірним є той факт, що з метою представництва інтересів клієнта адвокат підготував і подав до суду позов на 8 сторінках та оформлено додатки до нього.

Отже, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним або ж не відповідає часу, що був витрачений на їх надання. Надані адвокатом послуг є реальними та були об`єктивно необхідними для ефективного захисту інтересів позивача в суді.

З огляду на викладене суд вважає, що витрати позивача на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 3000,00 грн. у цій справі є доведеними та в даному випадку відповідають обсягу наданих правових послуг, складності справи та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Калинівської міської ради щодо надання неповної інформації на запит Товариства з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд про надання інформації № 621/2 від 05.06.2020 року.

Зобов`язати Калинівську міську раду розглянути запит про надання інформації № 621/2 від 05.06.2020 року та надати повну інформацію на запит в порядку, визначеному Законом України Про доступ до публічної інформації , із урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн, а всього 3102,00 грн (три тисячі сто дві гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 21.01.2021 року.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вінпродтрейд ( код ЄДРПОУ 34886897, вул. Волошкова, 51А, м. Вінниця, 21034)

відповідач: Калинівська міська рада (код ЄДРПОУ40385478, вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна