Рішення

від 12.01.2021 по справі 120/5726/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 р. Справа № 120/5726/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: адвоката Супруна М.І.

представника відповідача: Малишенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "ПЕТЕРСЕН АГРО"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "ПЕТЕРСЕН АГРО" (позивач, ПП ПЕТЕРСЕН АГРО , платник податків) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2020 року № 0000450705 та № 0000430705.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 року № 2720 відповідачем проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, виробництва та обігу спирту, ліцензування та інших видів діяльності, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 393/02/32/07/05/33837330 від 09.09.2020 року. За висновками перевірки відповідач вказав на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а також положень п. 63.3 ст. 63 ПК України, у зв`язку з чим були винесені податкові повідомлення рішення від 28.09.2020 року № 0000450705 про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 500000 грн., а також від 28.09.2020 року № 0000430705 про застосування штрафних санкцій в сумі 17340 грн.

Позивач з такими рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та зазначає, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до фактичної перевірки, така перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 09.09.2020 року № 2720 "Про проведення фактичної перевірки ПП ПЕТЕРСЕН АГРО", відповідно якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст.ст. 80, 81 ПК України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Тобто, позивач переконує суд, що в такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не свідчать про наявність в останньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки. Відповідно, незаконність проведення такої перевірки має наслідок протиправності усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Окрім іншого позивач вважає, що відповідачем також було порушено вимоги абзацу першого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України щодо встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Також даний позов мотивовано тим, що перевірка була проведена на підставі наказу, який на момент проведення перевірки втратив свою чинність, позаяк початок перевірки був передбачений з 01.09.2020 року, однак така перевірка фактично здійснена з 03.09.2020 року. Серед іншого позивач вказує на те, що посадові особи, які проводили фактичну перевірку, вийшли за межі її проведення, сама ж перевірка всупереч її суті була проведена за минулі періоди, а ті порушення, які контролюючий орган зафіксував у висновках акту перевірки на момент проведення такої перевірки не існували. Крім того позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені не за тією формою, що передбачена Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204.

З огляду на викладене, на переконання представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з грубим порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

04.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні на виконання листа ДПС України від 11.08.2020 року № 13939/7/99-00-07-05-03-07 щодо перевірки суб`єктів господарювання на предмет наявності ліцензій на зберігання пального, обов`язковість яких була запроваджена з 01.04.2020 року. Зазначає, що за результатами проведеного доперевірочного аналізу з використанням інформаційних даних ІС Податковий блок було з`ясовано про ймовірне порушення ПП ПЕТЕРСЕН АГРО вимог частини 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме зберігання останнім пального за адресою: Гайсинський район, с. Губник, вул. Центральна, 71 без наявності відповідної ліцензії на його зберігання.

Щодо спростування доводів позивача про законність підстав проведення перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до п. 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цією статтею. Відповідач стверджує, що в даному випадку такою підставою є пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Тобто, такою інформацією в цьому випадку був лист ДПС України від 11.08.2020 року. Таким чином відповідач вважає, що реалізуючи повноваження, надані ПК України, контролюючим органом з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 80, 81 ПК України проведена фактична перевірка позивача, в ході якої виявлено та задокументовано наявний факт зберігання пального в квітні, травні 2020 року без наявності ліцензії на право зберігання пального, а також встановлено неподання платником до органів ДПС обов`язкових відомостей щодо об`єктів оподаткування, а саме транспортних засобів в кількості 17 одиниць, що і стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. З огляду на це відповідач вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог не має. Окрім іншого, на думку відповідача, окремі недоліки акту перевірки не можуть свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.

ПП ПЕТЕРСЕН АГРО у своїй відповіді на відзив (вх. №36885/20 від 11.11.20), а ГУ ДПС у Вінницькій області у поданих запереченнях (вх. № 39160/20 від 24.11.20) підтримали попередньо визначені позиції, що викладені в позовній заяві та відзиві на позов відповідно. Крім того, відповідач також заперечує щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, вважаючи їх розмір непропорційним.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 11.12.2020 року. 11.12.2020 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 06.01.2021 року, а в подальшому - до 12.01.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, а також відповіді на відзив. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях. Вважає, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.09.2020 року заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Ковальчук С., з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Про ліцензування певних видів господарської діяльності , постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями , від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв , постанов Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та № 148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", ПК України та інших нормативно-правових актів, керуючись статтею 20, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, видав наказ № 2720 "Про проведення фактичної перевірки ПП ПЕТЕРСЕН АГРО , яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Гайсинський район, с. Губник, вул. Центральна, 71, з 01 вересня 2020 року терміном 10 діб за період з 01.01.2020 року.

На підставі направлень на перевірку від 01.09.2020 року № 1972 та № 1973, посадовими особами контролюючого органу з 03.09.2020 року розпочали проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 09.09.2020 року № 393/02/32/07/05/33837330.

У висновках цього акту зазначено про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а також положень п. 63.3 ст. 63 ПК України.

Зокрема, виявлені порушення, на думку контролюючого органу, полягають у тому, що позивачем при отриманні дизельного пального в квітні-травні 2020 року, здійснено його зберігання в цей період за своєю адресою без наявності ліцензії на право зберігання пального. Інше ж порушення положень п. 63.3 ст. 63 ПК України полягає у тому, що на момент перевірки суб`єктом господарювання не подано до органів ДПС обов`язкові відомості щодо об`єктів оподаткування або пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, а саме в ході перевірки встановлено, що суб`єкт господарювання використовує в своїй діяльності транспортні засоби в кількості 17 одиниць, які не відображені в звітності за формою 20 ОПП.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки 28.09.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення форми "ПС" № 0000450705 про застосування до ПП ПЕТЕРСЕН АГРО на підставі ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального штрафних санкцій в сумі 500000 грн., а також № 0000430705 про застосування до позивача на підставі п. 117.1 ст. 117 ПК України штрафних санкцій в сумі 17340 грн. (1020грн. х 17 од.техніки).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а тому не погоджуючись із правомірністю вказаних дій та рішень відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ПП ПЕТЕРСЕН АГРО у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 року № 2720 зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак не зазначені обставини, яка чітко повинні визначати мету її проведення та власне самі фактичні підстави, що випливають із згаданої норми податкового законодавства щодо зазначеного платника податків.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Як слідує зі змісту наказу відповідача від 01.09.2020 року № 2720, юридичною підставою для його прийняття та проведення фактичної перевірки позивача вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.2 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18).

В даному випадку судом встановлено, що відповідач здійснюючи у наказі № 2720 від 01.09.2020 року посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, які передбачені вищевказаною нормою, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, що в свою чергу унеможливлювало для платника чітко розуміти мету такої перевірки, позаяк є незрозумілим про яке можливе порушення з його боку може йти мова.

Отже, зазначення в наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без посилання на конкретні обставини, не є підставою для проведення фактичної перевірки.

Дійсно, лише в процесі розгляду справи відповідач повідомив про те, що перевірка позивача проведена на виконання листа ДПС України від 11.08.2020 року № 13939/7/99-00-07-05-03-07, в якому подається інформація та міститься вимога здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання податкового законодавства у сфері обігу пального у відповідності до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Втім, жодного посилання на даний лист наказ ГУ ДПС у Вінницькій області про проведення фактичної перевірки ПП ПЕТЕРСЕН АГРО № 2720 від 01.09.2020 року не містить, а тому достеменно стверджувати, що саме ці обставини які у ньому викладені, а не будь-які інші повідомлення чи інформація інших органів, були фактичною підставою для проведення перевірки, суд не може. Крім того, суд вкотре наголошує, що підстава для проведення фактичної перевірки має бути чітко та безумовно вказана у наказі таким чином, щоб унеможливити сумніви у її наявності, та не робити спроб здогадів чи припущень про її існування, що фактично має місце у даній справі.

Більше того, зі змісту листа ДПС України від 11.08.2020 року № 13939/7/99-00-07-05-03-07 слідує, що контролюючим органом ставилась за мета здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства в сфері обігу пального. Однак, та мета фактичної перевірки, яка зазначена у наказі № 2720 від 01.09.2020 року, а також висновки акту фактичної перевірки від 09.09.2020 року № 393/02/32/07/05/33837330 вказують на те, що перевірка позивача мала бути проведена (проводилась) також з інших питань, а саме щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, про ведення касових операцій, тощо.

Отже, очевидним є те, що невказання відповідачем чітких підстав для проведення фактичної перевірки позивача призвело до перекручення законної мети її проведення. Адже, в такому разі контролюючий орган зіславшись лише на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України взяв собі за мету провести перевірку та дослідження тих питань господарської діяльності платника, які виходять за ті межі, які б визначалися підставою для проведення такої перевірки.

У нашому випадку відповідач всупереч положенням підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, провів фактичну перевірку позивача не лише з питань обігу пального, а й з інших питань, а саме порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах транспортних засобів, щодо яких існує мораторій на проведення перевірки. Тобто, зі змісту наказу № 2720 від 01.09.2020 року випливає, що фактична перевірка призначена відповідачем щодо дотримання вимог законів України, а не в частині виключень, щодо яких мораторій на заборону фактичних перевірок не діє. Тому, наведене лише додатково вказує на те, що контролюючим органом не визначено чіткої підстави для проведення фактичної перевірки позивача, а отже посилання відповідача в судовому засіданні на лист ДПС України від 11.08.2020 року, як на існуючі підставу перевірки, в даному випадку не береться до уваги.

Таким чином зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 року № 2720 будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ПП ПЕТЕРСЕН АГРО призводять до відсутності правових наслідків такої.

У зв`язку із цим оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 28.09.2020 року № 0000450705 та № 0000430705 визнається протиправним і таким, що підлягають скасуванню.

А оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійні підстави для їх скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованих перевіркою порушень вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Так, позивачем були заявлені вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 517340 грн. та сплачений судовий збір в сумі 7760,10 грн. (1,5% від суми позову - п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), що підтверджується платіжним дорученням № 738 від 13.10.2020 року.

Оскільки судом задоволено адміністративний позов повністю, тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 7760,10 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору № 12/10-2020 від 12.10.2020 року про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.11.2020 року, копію платіжного доручення № 744 від 15.10.2020р. про сплату ПП Петерсен Агро на користь Адвокатського бюро Супруна Миколи 25000 грн. за отримані послуги правової допомоги.

Так, за умовами договору № 12/10-2020 від 12.10.2020 року про надання правової (правничої) допомоги (надалі - Договір), укладеного між ПП ПЕТЕРСЕН АГРО та Адвокатським бюро Супруна Миколи (пункт 1.1 Договору), адвокатське бюро приймає зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва клієнта при вирішенні спірних відносин у судах адміністративної юрисдикції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.09.2020 року № 0000450705 та № 0000430705, що включає в себе підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях, складання процесуальних документів, збір доказів та всі інші передбачені процесуальним законодавством дії, а клієнт зобов`язується оплатити вартість послуги правової допомоги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсягах і на умовах, визначених Договором.

Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Супрун Микола Іванович.

Згідно п. 3.1, 3.2 Договору сторони погодили розмір гонорару, який має бути сплачений адвокату за надання правової допомоги в розмірі 25000 грн. Відповідну суму клієнт сплачує на рахунок бюро на протязі трьох робочих днів з дня підписання цього договору.

Платіжним дорученням № 744 від 15.10.2020р. ПП ПЕТЕРСЕН АГРО перерахувало на користь Адвокатського бюро обумовлену суму гонорару в розмірі 25000 грн.

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як вбачається з Опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.11.2020 року, станом на 11.11.2020 року адвокат ОСОБА_1 надав позивачу правову допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги у формі:

- узгодження правової позиції між адвокатом та клієнтом (1,0 год.) - 1000 грн.;

- ознайомлення з документами, аналіз чинного законодавства, судової практики (3,0 год.) - 3000 грн.;

- підготовка позовної заяви (8 год.) - 8000 грн.;

- підготовка відповіді на відзив (3,0 год.) - 3000 грн.;

- участь у судових засіданнях - 10000 грн.

Загальна вартість послуг, вказаних в описі, становить 25000 грн.

Втім, на думку суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25000 грн. є завищеним.

Так, перше на що суд звертає увагу це те, що визначаючи вартість адвокатського гонорару за годину роботи в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (1000,9 грн.) представник позивача виходив із Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішеннями Ради адвокатів Чернігівської та Харківської областей від 16.02.2018 № 57 та від 21.03.2018 № 17 відповідно. Однак, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_1 здійснює свою адвокатську діяльність на території Вінницької області, а тому мотиви застосування рекомендацій щодо визначення ставок адвокатського гонорару органів адвокатської діяльності інших областей є незрозумілими та необґрунтованими. При цьому суд враховує те, що договором про надання правової допомоги № 12/10-2020 від 12.10.2020р. не було визначено вартість погодинної оплати адвокатських послуг.

По друге, суд враховує те, що надання таких послуг як узгодження правової позиції між адвокатом та клієнтом , ознайомлення з документами, аналіз чинного законодавства та судової практики безпосередньо п. 1.1 Договору не передбачено. В даному випадку такі послуги та роботи охоплюються в загальному вираженні підготовкою позовної заяви, а тому їх виокремлення в окрему категорію в цьому випадку здійснено безпідставно.

Крім того, вартість участі адвоката в судових засіданнях, яка оцінена у 10000 грн. також не обґрунтовано, і наданий суду опис робіт не містить детального розрахунку цієї суму в тому числі і відносно загальної кількості часу, який був витрачений адвокатом на судові засідання.

Суд наголошує, що за змістом п. 3.1 Договору, розмір гонорару адвокатського бюро стосується наданої правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цього Договору. При цьому, аналіз п. 2.1 Договору вказує на те, що повноваження адвоката за цим договором не обмежені представництвом інтересів клієнта лише в суді першої інстанції. Тому, визначена загальна вартість робіт - 25000 грн. вочевидь не є вартістю наданої правової допомоги при розгляді цієї справи виключно у Вінницькому окружному адміністративному суді, а й стосується надання іншої правової допомоги поза межами цього суду.

Суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак у даному випадку не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару в сумі 25000 грн., зазначені в описі робіт витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, пов`язаних із складанням позовної заяви з додатками, відповіді на відзив, участі адвоката у судових засіданнях, характером та предметом даного спору, який стосується застосування до підприємства штрафних санкцій у значному розмірі (517340 грн.), приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 10000 грн., що буде справедливим і співмірним.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 7760,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.09.2020 року № 0000450705 та від 28.09.2020 року № 0000430705.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ПЕТЕРСЕН АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 7760,10 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят гривень 10 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складено 22.01.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "ПЕТЕРСЕН АГРО" (код ЄДРПОУ: 33837330, місцезнаходження: 24106, Вінницька обл., Гайсинський район, с. Губник, вул. Леніна, 86);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович