Рішення

від 21.01.2021 по справі 580/4631/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року справа № 580/4631/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Драбівської селищної ради (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Драбівської селищної ради №16-31/VІІ від 31.07.2020р;

- зобов`язати Драбівську селищну раду:

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року за вх.№ 321;

- прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із сільськогосподарського призначення комунальної власності, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею - 2,0000 га, розташованої за адресою: смт. Драбів, Драбівський район, Черкаська область, змінити цільове призначення земельної ділянки із цільового призначення - для ведення фермерського господарства на цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7120655100:01:002:1691;

- зобов`язати відповідача не пізніше 14 днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 27.07.2020р. подано до відповідача погоджений проект землеустрою та заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:01:002:1691 площею 2,00 га у власність, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким ухвалено повернутися до розгляду поданої заяви після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства. Позивач зазначає, що у відповідності до ч.9 ст. 118 ЗК України відповідач повинен був прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у справах №820/4852/17 та 922/880/17, в зв`язку із чим оскаржуване рішення вважає протиправним. При цьому зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.11.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що 05.12.2019р. відповідачем, на вимогу слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, здійснено передачу справ, серед яких справа позивача, в оригіналі для проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250120000405 від 15.11.2019 року з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи згідно описів. Про, що складено акт за № 1 від 05.12.2019 року. Зазначено, що оригінали документів на даний час перебувають у Драбівському відділенні поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та до Драбівської селищної ради не поверталися, в зв`язку із чим прийнято рішення про відкладення розгляду заяви позивача. Звернуто увагу, що позовна заява не містить жодних обгрунтувань щодо неправомірності відкладення розгляду заяви позивача.

26.11.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач не вказує на норми закону, які дозволяють йому маючи припущення ухилятися від виконання своїх обов`язків визначених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.9 ст. 118 ЗК України. Сама по собі відсутність у відповідача оригіналу моєї заяви Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки наданий відповідачу проект землеустрою для його затвердження містить всі необхідні документи визначені Законом, що і встановлено висновком експерта державної експертизи який наявний у проекті землеустрою. Відповідач посилаючись на кримінальне провадження №12019250120000405 від 15.11.2019 р. не вказує на те, що саме у заяві позивача Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою підпис підроблено, не обгрунтовує зв`язок заяви позивача зі згаданим кримінальним провадженням, посилаючись тільки на свої припущення, що всі заяви підписані одним заявником. Станом на день подання відповідачу проекту землеустрою на затвердження та на день подання цієї відповіді на відзив вироком суду не вставлено підроблення підпису у заяві позивача. Оскільки відповідачем не надано доказів того, що підпис у заяві позивача підроблено, то таке заперечення на думку позивача не повинно братися до уваги. За таких обставин у відповідача відсутнє право для ухилення від виконання своїх обов`язків визначених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.10.2019 року позивач звернувся до Драбівської селищної ради із заявою (вх. №148) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га.

До заяви позивачем додано довідку ф. 6-зем, викопіювання з планово-картографічного матеріалу з нанесенням земельної ділянки, копія паспорту та коду, нотаріально засвідчена згода на вилучення земельної ділянки.

11.11.2019р., у зв`язку із відсутністю будь-якої відповіді відповідача на заяву позивача від 04.10.2019р. вх. №148, позивач листом-повідомленням повідомив відповідача про укладення договору від 11.11.2019р. №3/11 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору від 11.11.2019р. №3/11, ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність позивача для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га.

Згідно висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.03.2020р. №4862/82-20, експертом державної експертизи ОСОБА_3 погоджено вказаний проект землеустрою.

27.07.2020р. позивачем подано заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:01:002:1691 площею 2,00 га у власність позивачу. До заяви позивачем додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з ДЗК про земельну ділянку.

Рішенням Драбівської селищної ради №16-31/VII від 31.07.2020р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ", згідно якого розглянувши заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства, вирішено: повернутися до розгляду поданої заяви після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства відповідно до чинного законодавства.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. а ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 27.05.1997р. №280/97-ВР, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. а , б ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про затверження або відмову у затверженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для особистого селянського господарства на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно листа слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області №7297/66/04-19, слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250120000405 від 15.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України за фактом підроблення підписів заявників в договорах про розроблення науково-технічної продукції, листах повідомленнях та заявах. У вказаному листі слідчий, на підставі статей 2,28,93 КПК України, ст. 23 Про Національну поліцію , просив надати до відділу поліції оригінали документів, які були надані, зокрема ОСОБА_1 , які надійшли до Драбівської селищної ради 04.10.2019 року та 11.11.2019 року, для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно Акту №1 від 05.12.2019р. відповідачем здійснено передачу справ слідчому Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, серед яких справа позивачки, в оригіналі для проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250120000405 від 15.11.2019 року.

З аналізу встановлених обставин, вбачається, що матеріали справи щодо позивача, зокрема заява від 04.10.2019 року (вх. №148 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га.) та лист від 11.11.2019р. (повідомлення про укладення договору від 11.11.2019р. №3/11 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства) було направлено на вимогу слідчого для досудового розслідування кримінального провадження за фактом підроблення підписів заявників в договорах про розроблення науково-технічної продукції, листах повідомленнях та заявах.

Позивач в обгрунтування протиправності оскаржуваного рішення вказує на те, що нею надано погоджений в порядку ст.186-1 ЗК України проект землеустрою, тому законних підстав для відмови у затвердженні проекту відповідач не мав. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.

Надавши оцінку вказаним посиланням, суд зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача від 27.07.2020р. про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, рішенням відповідача №16-31/VII від 31.07.2020р. вирішено: повернутися до розгляду поданої заяви після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, відповідачем не відмовлено у затвердженні проекту землеустрою розробленого за замовленням позивача, а відкладено розгляд питання про його затвердження до прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження №12019250120000405 від 15.11.2019 року органами слідства за фактом підроблення підписів заявників в договорах про розроблення науково-технічної продукції, листах повідомленнях та заявах.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч.7 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В контексті спірних правовідносин, суд зазначає що одними з передумов для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації є відповідне клопотання особи, а також погоджений проект землеустрою, розроблений за замовленням такої особи. Вказані клопотання та замовлення проекту землеустрою є відповідними волевиявленнями особи та скріплюються її підписом.

Надавши оцінку спірному рішенню відповідача, зокрема за критеріями законності та обгрунтованості, суд зазначає, що за наявності вищевказаного кримінального провадження №12019250120000405 від 15.11.2019 року за фактом підроблення підписів заявників в договорах про розроблення науково-технічної продукції, листах повідомленнях та заявах, відповідачем обгрунтовано відкладено розгляд питання про затвердження проекту землеустрою поданого позивачем, позаяк оцінка відповідності волевиявлень саме позивача (експертиза підпису у поданих документах) на одержання у власність земельної ділянки, буде надана в межах кримінального провадження №12019250120000405.

Суд також враховує обставини зазначені представником відповідача, відповідно до яких станом на дату прийняття спірного рішення оригінали документів з Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області до Драбівської селищної ради не поверталися.

На підставі встановлених, у ході розгляду даної справи, обставин, суд доходить висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах та у спосіб встановлений законом, в зв`язку із чим підстави для визнання спірного рішення протиправним - відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про необгрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення, в задоволенні якої належить відмовити. З огляду на те, що решта позовних вимог є похідними, суд доходить висновку що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко