Рішення

від 21.01.2021 по справі 620/5492/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5492/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення сорокової сесії сьомого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (далі - відповідач) від 29.07.2020 № 118-40/2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області;

- зобов`язати Новобасанську сільську раду Бобровицького району Чернігівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки зазначена земельна ділянка призначена для надання учасникам бойових дій (АТО), тому підстави для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, яку бажає в подальшому отримати позивач у власність, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Новобасанської сільської ради Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви позивач додав: копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (а.с. 8).

Рішенням 40 сесії сьомого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 29.07.2020 № 118-40/2020 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка віднесена до резерву для осіб, які мають згідно Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту першочергове право на отримання земельної ділянки (учасників АТО) (а.с. 6).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Отже, підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними.

Відповідач у рішенні від 29.07.2020 № 118-40/2020 вказав, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, передбачена для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО.

У частині четвертій статті 2 Закону України № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Відповідно до пункту 14 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що звернення учасників АТО щодо забезпечення їх земельними ділянками повинні бути розглянуті та вирішені в першочерговому порядку.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Разом з тим, слід враховувати, що ЗК, а саме частиною сьомою статті 118, регламентовано виключний перелік правових підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відмова особі в наданні вказаного дозволу за будь-якою іншою підставою, зокрема з посиланням на те, що дана земельна ділянка віднесена до резерву для осіб, які мають згідно Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту першочергове право на отримання земельної ділянки (учасників АТО) або через надання такого дозволу іншій особі, є неправомірною.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 806/5106/15, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Перевіряючи доводи відповідача, суд звертає увагу на те, що в даному випадку визначені в частині сьомій статті 118 ЗК України підстави для відмови позивачу в наданні їй запитуваного дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для відведення земельної ділянки відсутні, а надання такого дозволу іншим особам, що є учасниками АТО, не створює відповідних законодавчих підстав для такої відмови.

У контексті цього питання, суд також зазначає, що законодавством не врегульовано й черговості подання відповідних заяв і, з огляду на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки та саме по собі не передбачає кінцевого позитивного результату для зацікавленої особи.

Крім цього, суд зазначає, що сам позивач є учасником АТО, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.03.2020, який у відповідності Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має першочергове право на отримання земельної ділянки.

Враховуючи викладене суд вважає, що спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами с. Нова Басань Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області прийнято з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення 40 сесії сьомого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 29.07.2020 № 118-40/2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення сорокової сесії сьомого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 29.07.2020 № 118-40/2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Зобов`язати Новобасанську сільську раду Бобровицького району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок частини земельної ділянки кадастровий номер 7420684800:06:000:0376) для ведення особистого селянського господарства за межами села Нова Басань на території Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Новобасанська сільська рада Бобровицького району Чернігівської області (вул. Шевченка, 49, с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, 17461, код ЄДРПОУ - 04414721).

Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан