Постанова

від 21.01.2021 по справі 757/33085/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Писанець В.А.

Провадження №22-ц/824/1104/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаінвест Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія АБМ , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ Мегаінвест Сервіс , ТОВ Юридична компанія АБМ , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_2 просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007566080000 із забороною будь-якому державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, а так само вносити зміни до вже існуючих записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000. Також позивач просила заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, які мають право представляти інтереси ОСОБА_1 , у тому числі на підставі довіреності, статутних документів чи в силу закону, вчиняти будь-які дії щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000, в тому числі заборонити входити до квартири, переміщати з квартири назовні речі та майно, що знаходиться в квартирі, відкривати, пошкоджувати чи іншим чином втручатись у цілісність вхідних замків, змінювати існуючі вхідні замки на інші.

Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 посилалась на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Дана квартира була придбана позивачем за кредитні кошти, отримані нею від ВАТ Ерсте Банк на підставі кредитного договору від 29.02.2008 року. Крім того, між ВАТ Ерсте Банк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29.02.2008 року, за умовами якого позивач, як іпотекодавець, передала в іпотеку банку, як іпотекодержателю, придбану нею квартиру АДРЕСА_1 .

Протягом дії кредитного договору від 29.02.2008 року позивач належним чином виконувала зобов`язання зі сплати кредиту та відсотків за користування ним, і жодного разу не допустила прострочення платежів, що підтверджується квитанціями про сплату коштів на погашення кредиту та відсотків.

Станом на 01.09.2019 року, на момент продажу банком права вимоги за кредитним договором від 29.02.2008 року, розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором складав 295 130,81 грн.

18.12.2019 року між ПАТ Фідобанк , як попереднім кредитором, та ТОВ Мегаінвест Сервіс , як новим кредитором, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно умов якого ПАТ Фідобанк відступив шляхом продажу ТОВ Мегаінвест Сервіс права вимоги до ОСОБА_2 , як боржника за кредитним договором та як іпотекодавця за договором іпотеки від 29.02.2008 року.

В подальшому, за результатом отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2020 року позивачу стало відомо, що 15.01.2020 року право власності на належну їй квартиру перейшло до ТОВ Юридична компанія АБМ на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020 року, при цьому від імені продавця діяло ТОВ Мегаінвест Сервіс .

18.02.2020 року власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2020 року стала ОСОБА_1 .

Вищенаведені дії, наслідком яких стало вибуття із власності позивача належної їй квартири, є незаконними, в зв`язку із чим ОСОБА_2 і звернулась до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 15.01.2020 року між ТОВ Мегаінвест Сервіс та ТОВ Юридична компанія АБМ , та витребування у ОСОБА_1 на її, ОСОБА_2 , користь квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки квартиру було відчужено без згоди позивачки, з порушенням встановленого законом порядку, зважаючи на те, що на даний час в системі електронних торгів Сетам наявна інформація про проведення торгів щодо продажу квартири позивача, незабезпечення її позовних вимог може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду в разі їх задоволення, в зв`язку із чим ОСОБА_2 і просила суд про задоволення її заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007566080000 із забороною будь-якому державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, а так само вносити зміни до вже існуючих записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000; заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, які мають право представляти інтереси ОСОБА_1 у тому числі на підставі довіреності, статутних документів чи в силу закону, вчиняти будь-які дії щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000, в тому числі заборонено входити до квартири, переміщати з квартири назовні речі та майно, що знаходиться в квартирі, відкривати, пошкоджувати чи іншим чином втручатись у цілісність вхідних замків, змінювати існуючі вхідні замки на інші.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Буртового М.В., останній проти задоволення скарги відповідача заперечив та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шеремет М.О. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Буртовий М.В. в апеляційному судіпроти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Колегія суддів частково погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була виставлена на електронні торги в межах виконавчих проваджень ВП № 61410168 та ВП № 61406861, боржником у яких є ОСОБА_1 , а кредиторами: ОСОБА_3 та ТОВ Мегаінвест Сервіс (а.с.28-32), що є підставою для висновку про об`єктивну можливість та наміри відчуження квартири, наслідком чого стане унеможливлення виконання судового рішення про її витребування, що, в свою чергу, зумовить необхідність звернення ОСОБА_2 до суду з іншим позовом.

Суд першої інстанції, дослідивши зміст поданої позивачем заяви про забезпечення позову та долучені до неї докази, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Колегія суддів, перевіряючи доводи скарги про відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_2 , вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру із забороною будь-якому державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії з квартирою, відповідають позовним вимогам ОСОБА_2 , і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушить будь-яких прав третіх осіб.

Разом з тим, вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, які мають право представляти інтереси ОСОБА_1 у тому числі на підставі довіреності, статутних документів чи в силу закону, вчиняти будь-які дії щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000, в тому числі заборони входити до квартири, переміщати з квартири назовні речі та майно, що знаходиться в квартирі, відкривати, пошкоджувати чи іншим чином втручатись у цілісність вхідних замків, змінювати існуючі вхідні замки на інші, не відповідає позовним вимогам ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та її витребування і не сприятиме ефективному захисту та відновленню її прав в разі задоволення позову. При цьому, колегія суддів зауважує, що інших вжитих судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони будь-якому державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії з квартирою, цілком достатньо для забезпечення можливості ефективного захисту та відновлення прав позивача в разі задоволення позову.

Крім того, вжиття судом вищевказаного заходу забезпечення позову є обмеженням права ОСОБА_1 , як власника квартири, на безперешкодне користування своєю власністю, гарантоване їй ст. 41 Конституції України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову, допустив помилку в обранні заходів забезпечення позову, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню в частині заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, які мають право представляти інтереси ОСОБА_1 , у тому числі на підставі довіреності, статутних документів чи в силу закону, вчиняти будь-які дії щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000, з постановленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 у цій частині . В іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м . Києва від 05листопада2020 року про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, які мають право представляти інтереси ОСОБА_1 , у тому числі на підставі довіреності, статутних документів чи в силу закону, вчиняти будь-які дії щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2007566080000 - скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 у цій частині .

В іншій частині ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05листопада2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: