Постанова

від 20.01.2021 по справі 420/1536/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1536/20

Справа № 420/1536/20

Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Дата і місце ухвалення 05.10.2020р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

24.02.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 року:

- № 0002260509, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 260 011 грн., з яких за основним платежем - 1 764 809 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 441 202 грн.

- № 0002270509, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 334 005 грн., з яких за основним платежем - 1 867 204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 466 801 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом за наслідком проведення документальної перевірки, в ході якої посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення ТОВ "Реал" ЛТД положень Податкового кодексу України в частині, що стосується формування витрат підприємства та податкового кредиту. Позивач вважає висновки контролюючого органу про нереальність здійснюваних ним з ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо" господарських операцій з монтажу, налагодження, експлуатації та технічного обслуговування ліфтів, ескалаторів, траволаторів безпідставними та необґрунтованими. На думку позивача, при проведенні перевірки контролюючим органом були поверхнево досліджені первинні документи, не надано їм належної правової оцінки, а висновки перевіряючих ґрунтуються лише на податковій інформації, що суперечить нормам чинного податкового законодавства України.

З огляду на зазначене позивач вважає, що прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що у перевіряємий період він мав взаємовідносини з ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо", які, на виконання укладених договорів, реально здійснювали обумовлені такими договорами роботи в якості субпідрядників. Апелянт вважає, що відповідач не здійснив належної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з вказаними вище контрагентами, не дослідив ланцюг постачання товарів за весь період діяльності, не здійснив перевірки контрагентів товариства.

На думку апелянта у податкового органу відсутні належні докази, які б спростовували реальність здійснюваних господарських операцій з контрагентами, вказаними в акті перевірки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач також посилався на те, що висновки податкового органу, як і висновки суду першої інстанції, ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагентів товариства, яка не може бути єдиною підставою вважати, що позивачем, як добросовісним платником податків, порушено норми податкового законодавства. Не погодився апелянт і з висновком суду першої інстанції стосовно того, то позивач, при обранні контрагентів, не проявив належної обачності та обережності. Апелянт зазначив, що перед укладенням договорів підприємством було перевірено наявність у відповідних контрагентів права на виконання та можливість виконання робіт за укладеними договорами.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.10.2019 року по 18.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Реал" ЛТД з питань дотримання податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складений акт перевірки від 25.11.2019 року № 82/15-32-05-09/23858518.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, в тому числі:

п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 764 809 грн.;

п.44.1 ст.44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 867 204 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, у зв`язку із виявленими порушеннями, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 року:

- № 0002260509, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 764 809 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 441 202 грн.;

- № 0002270509, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 867 204 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 466 801 грн.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що перевіркою повноти декларування ТОВ "Реал" ЛТД показників рядка 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено їх заниження всього у сумі 9 804 493 грн. Відхилення (завищення) виявлені у показниках собівартості реалізованої продукції.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою" показників за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року, встановлено їх завищення на суму 1 867 204 грн., в результаті віднесення вказаної суми до податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ "Реал" ЛТД та ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо" були укладені договори на виконання підрядних робіт (монтажних, пусконалагоджувальних, ремонтних робіт ліфтового обладнання та їх технічного обслуговування).

За наслідком дослідження наданих в ході проведення перевірки первинних документів, а саме, актів виконаних робіт (наданих послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, а також податкової інформації, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість виконання контрагентами позивача робіт за укладеними договорами, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості працівників. Відповідач в акті перевірки зазначив, що наявні згідно поданих контрагентами позивача звітів працівники ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо" не могли відпрацювати ту кількість людино-годин, яка вказана в актах виконаних робіт, та зазначив, що суми нарахованої заробітної плати в поданих зазначеними контрагентами до ДПІ звітах не відповідає розміру заробітної плати, вказаної в актах виконаних робіт, інформація щодо залучення осіб за цивільно-правовими угодами відсутня.

При проведенні перевірки податковий орган використав також узагальнену податкову інформацію, надіслану ГУ ДФС у Київській області стосовно контрагентів позивача, в якій міститься висновок про здійснення розглядуваними підприємствами діяльності, пов`язаної з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку про те, що укладені ТОВ "Реал" ЛТД з постачальниками (ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо") договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, яка становить їх предмет та фактично постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг на користь ТОВ "Реал" ЛТД і складено первинні документи всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

На думку посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області, ТОВ "Реал" ЛТД використано оформлені документи, які складені суб`єктами господарювання ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо" відносно придбання послуг з монтажу, налагодження, експлуатації та технічного обслуговування ліфтів, ескалаторів, при здійсненні такої діяльності власними ресурсами (фахівцями) ТОВ "Реал" ЛТД, в результаті чого позивачем штучно сформовано витрати та податковий кредит.

На підставі виявлених порушень відповідачем і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не погодившись з якими, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу щодо відсутності у позивача правових підстав для формування показників податкової звітності по взаємовідносинам з контрагентами, розглядуваними в акті перевірки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 року № 0002260509, № 0002270509, з огляду на наступне:

В ході розгляду справи встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Реал" ЛТД мало взаємовідносини з ТОВ "Евростарбуд", ТОВ "Ньюсіті" (ТОВ "Арбуплан") та ТОВ "Інтексо" по придбанню монтажних, пуско-налагоджувальних та ремонтних робіт ліфтового обладнання згідно укладених договорів.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Реал" ЛТД (Підрядник) та ТОВ Евростарбуд (Субпідрядник) було укладено Договір №1551МРТО від 02.10.2017 року (т. 2 а.с. 63-73), відповідно до умов якого Субпідрядник на свій ризик відповідно до умов Договору зобов`язується виконати роботи з: демонтажу, монтажу, пусконаладці, виготовлення проектної документації шахти, виготовлення Обладнання, поставці Обладнання, вивантаження та переміщення Обладнання із складу на об`єкт, витратами на відрядження, диспетчеризації, пусконаладці, диспетчеризації, освітлення ліфтової шахти, виготовлення металево-каркасних шахт, додаткових будівельних робіт шахт для обладнання, додаткових робіт, обшивці шахт, ремонту, модернізації, технічного обслуговування, організації безпечної експлуатації, регламентних робіт для технічного освідоцтва, (надалі Роботи), згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010, за кодом КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи для: ліфтів, ескалаторів, траволаторів, ліфтів малих шахтних (ЛМШ), підйомних платформ, (надалі Обладнання), за адресою Підрядника на умовах, врахованих в цьому Договорі, а Підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані Субпідрядником роботи, зобов`язується оплатити виконані Субпідрядником роботи, а також здійснювати інші платежі, передбачені умовами цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, виконувані Субпідрядником за даним Договором роботи з технічного обслуговування Обладнання включають: планові-регламентні роботи не рідше 2 рази на місяць, в обсязі, передбаченому: Інструкцією з технічного обслуговування заводу-виробника Обладнання, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, Правил пристрою електроустановок, правил безпечної експлуатації електроустановок, Положення Про систему технічного обслуговування й ремонту ліфтів в Україні , Правилами пристрою й безпечної експлуатації ескалаторів, траволаторів, Положенням про систему технічного обслуговування ескалаторів, траволаторів, обслуговування черговою службою, які затвердженні відповідними документами.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику , визначені Договором та Додатками до Договору, які є невід`ємними частинами Договору (п. 1.5 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.7 Договору, договірна ціна за вказаним вище Договором визначається згідно Акту виконаних робіт. Для проведення оплати виконаних робіт Субпідрядник подає на розгляд Підряднику підписаний уповноваженою особою акт виконаних робіт (за формою КБ-2в).

У додатках № 1 та № 2 до договору №1551МРТО від 02.10.2017 року визначено перелік підготовчих робіт, які мали бути виконані Підрядником до початку монтажу ліфта та ескалаторів, траволаторів (т. 2 а.с. 74-76). Додатками 3-5 до вказаного вище договору передбачено Регламенти робіт (т. 2 а.с. 77-82).

У підтвердження виконання ТОВ "Євростарбуд" робіт за договором №1551МРТО від 02.10.2017 року ТОВ "Реал" ЛТД надало наступні первинні документи:

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 89-90, 92-94, 118-119, т.3 а.с. 44-46, 95-99, 124, 129, 171, 235-237);

- акти виконаних робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 91, 95-96, 120-121, т. 3 а.с. 47-48, 100-103, 125-128, 218, 238-240);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) (т. 2 а.с. 97-117, 122-127, т. 3 а.с. 49-94, 104-123, 130-170, 172-217, 220-234, 241-250, т. 4 а.с. 1-30);

- акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (т. 3 а.с. 219)

- платіжні доручення про оплату виконаних робіт (наданих послуг) (т. 2 а.с. 128-250, т. 3 а.с. 1-43).

Також між ТОВ Реал ЛТД (Підрядник) та ТОВ Інтексо було укладено Договір субпідряду на виконання робіт №33МРТО від 01.03.2017 року, предметом якого є виконання Субпідрядником робіт з виготовлення проектної документації шахти, виготовлення обладнання, поставка обладнання, демонтажу, монтажу, пусконаладці, диспетчеризації, освітлення ліфтової шахти, виготовлення металево-каркасних шахт, додаткових будівельних робіт шахт для обладнання, додаткових робіт, обшивці шахт, ремонту, модернізації, вивантаження та переміщення обладнання із складу на об`єкт, витратами на відрядження, технічного обслуговування, організації безпечної експлуатації, регламентних робіт для технічного освідоцтва, інші будівельно-монтажні роботи для: ескалаторів, траволаторів, ліфтів, ліфтів малих шахтних (ЛМШ), підйомних платформ за адресою Підрядника. Виконувані Субпідрядником роботи з технічного обслуговування обладнання включають: планові-регламентні роботи не рідше 2 рази на місяць, в обсязі, передбаченому Інструкцією з технічного обслуговування заводу-виробника обладнання (т. 4 а.с. 110-118).

Згідно договору договірна ціна за цим договором визначається згідно Акту виконаних робіт. Приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття результатів робіт. Після виконання робіт Субпідрядник подає на розгляд Підряднику підписаний уповноваженою особою акт виконаних робіт (за формою КБ-2в). Уповноважена особа Підрядника протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання зазначених документів перевіряє їх і, якщо не має зауважень, підписує їх.

У додатках № 1 та № 2 до договору №33МРТО від 01.03.2017 року визначено перелік підготовчих робіт, які мали бути виконані Підрядником до початку монтажу ліфта та ескалаторів, траволаторів (т. 4 а.с. 119-121). Додатками 3-5 до вказаного вище договору передбачено Регламенти робіт (т. 4 а.с. 122-126).

У підтвердження виконання ТОВ "Інтексо" робіт за договором №33МРТО від 01.03.2017 року ТОВ "Реал" ЛТД надало наступні первинні документи:

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 4 а.с. 132-133, 154-155, 201, 203-204, 206, 240, 245);

- акти виконаних робіт (надання послуг) (т. 4 а.с. 134, 153, 202, 205, 248-249);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) (т. 3 а.с. 135-152, а.с. 156-200, 207-239, т. 5 а.с. 1-20, 22-24, 26-30, 32-59);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 4 а.с. 241-244, 246-247, т. 5 а.с. 25);

- акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (т. 5 а.с. 21, 31);

- платіжні доручення про оплату виконаних робіт (наданих послуг) (т. 4 а.с. 31-109).

Крім того, між ТОВ Реал ЛТД (Замовник) та ТОВ БК Ньюсіті (Субпідрядник) було укладено Договір №288МРТО від 01.06.2018 року, предметом якого є виконання Субпідрядником робіт з виготовлення проектної документації шахти, виготовлення обладнання, поставка обладнання, вивантаження та переміщення обладнання із складу на об`єкт, витратами на відрядження, демонтажу, монтажу, пусконаладці, диспетчеризації, пусконаладці диспетчеризації, освітлення ліфтової шахти, виготовлення металево-каркасних шахт, додаткових будівельних робіт шахт для обладнання, додаткових робіт, обшивці шахт, ремонту, модернізації, технічного обслуговування, організації безпечної експлуатації, регламентних робіт для технічного освідоцтва, інші будівельно-монтажні роботи для: ескалаторів, траволаторів, ліфтів, ліфтів малих шахтних (ЛМШ), підйомних платформ за адресою Підрядника. Виконувані Субпідрядником роботи з технічного обслуговування обладнання включають: планові-регламентні роботи не рідше 2 рази на місяць, в обсязі, передбаченому: Інструкцією з технічного обслуговування заводу-виробника обладнання (т. 5 а.с. 115-124).

Згідно договору договірна ціна за цим договором визначається згідно Акту виконаних робіт. Приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття результатів робіт. Після виконання робіт Субпідрядник подає на розгляд Підряднику підписаний уповноваженою особою акт виконаних робіт (за формою КБ-2в). Уповноважена особа Підрядника протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання зазначених документів перевіряє їх і, якщо не має зауважень, підписує їх.

У додатках № 1 та № 2 до договору № 288 МРТО від 01.06.2018 року визначено перелік підготовчих робіт, які мали бути виконані Підрядником до початку монтажу ліфта та ескалаторів, траволаторів (т. 5 а.с. 125-127). Додатками 3-5 до вказаного вище договору передбачено Регламенти робіт (т. 5 а.с. 128-132).

У підтвердження виконання ТОВ БК "Ньюсіті" робіт за договором № 288 МРТО від 01.06.2018 року ТОВ "Реал" ЛТД надало наступні первинні документи:

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 5 а.с. 34-35);

- акти виконаних робіт (надання послуг) (т. 5 а.с. 137-138, 238-243, т. 6 а.с. 24-28, 60-62, 92--93);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) (т. 5 а.с. 139-237, 244-249, т. 6 а.с. 1-23, 37-59, 63-91);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 6 а.с. 28-33, 36);

- платіжні доручення про оплату виконаних робіт (наданих послуг) (т. 5 а.с. 60-114).

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318.

Згідно п. 6 цього Положення встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, але не виключно, висловив позицію, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Однак, Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

В даному випадку, податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику витрат, що впливають на фінансовий результат та податкового кредиту за розглядуваними в акті перевірки операціями, посилаючись на їх нереальність у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріальних ресурсів.

Судом встановлено, що висновку про відсутність у контрагентів позивача необхідних засобів для виконання господарських операцій контролюючий орган дійшов за наслідком аналізу податкової інформації щодо контрагентів позивача - ТОВ "Евростарбуд", ТОВ БК "Ньюсіті" та ТОВ "Інтексо", за даними якої останні не мали достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів для виконання господарських зобов`язань за укладеними з позивачем договорами на виконання субпідрядних робіт.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Наявність податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для виконання робіт, надання послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом фактично не здійснювалась належна перевірка можливості виконання контрагентами позивача обсягу робіт за укладеними з позивачем договорами. Відповідач обмежився лише посиланням на наявну податкову інформацію щодо кількості працюючих на підприємстві осіб та відсутність відомостей щодо залучення до виконання робіт третіх осіб.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у контролюючого органу об`єктивних відомостей про дійсні трудові ресурси, залучені контрагентами позивача до виконання робіт за укладеними договорами.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно даних ЄРПН на адресу підприємств-контрагентів позивача не реєструвались податкові накладі з придбання послуг оренди та ін., що могло б, на думку податкового органу, свідчити про залучення до виконання робіт інших осіб, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на те, що оренда чи придбання послуг могла бути здійснена з суб`єктами господарювання, що не є платниками ПДВ, або навіть з фізичними особами. В такому разі реєстрація податкових накладних в ЄРПН відсутня, оскільки обов`язок виписування податкових накладних виникає тільки у платників ПДВ. Крім того, завжди існує ризик невиконання платником ПДВ своїх зобов`язань щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а також того, що реєстрація податкової накладної зупинена, чи у такій реєстрації відмовлено.

З аналогічних підстав відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, які використовувались при проведенні обумовлених укладеними з позивачем договорами робіт, не може свідчити про нереальність здійснюваних господарських операцій.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що контрагентами позивача не залучались до виконання робіт інші субпідрядні організації, оскільки в актах виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в відсутня графа Субпідрядник . Вказані твердження колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що Додатком Т ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, було встановлено примірну форму первинних облікових документів у будівництві, зокрема, форму № КБ-2в Акту приймання виконаних будівельних робіт. Слід зазначити, що примірна форма є лише рекомендованою і свідчить про те, що заповнення графи Субпідрядник не є обов`язковим і необхідним для складання Акту приймання виконаних будівельних робіт. Таким чином, відсутність заповнення цієї графи не може свідчити про незалучення до виконання робіт субпідрядних організацій.

В свою чергу, можливість залучення до виконання робіт інших субпідрядних організацій прямо передбачена умовами укладених з позивачем договорів.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції, в якості підстави для відмови у задоволенні позову, на те, що контрагенти ТОВ "Реал" ЛТД не виконували визначені укладеними договорами зобов`язання, зокрема, в частині надання щонедільно інформації про забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами, а також про залучення до виконання робіт робочої сили.

Слід звернути увагу на те, що вказані документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, та не посвідчує факт проведення господарської операції. Відсутність таких документів, за наявності належним чином складених актів виконаних робіт, не може свідчити про відсутність господарської операції.

Що стосується посилань суду на те, що укладення договорів в місті Одесі, тоді як ТОВ "Евростарбуд" зареєстровано у Київській області, та укладення з ТОВ "Арбуплан" (Ньюсіті) договору у м. Києві, тоді як вказаний контрагент зареєстрований у Херсонській області, викликає цілком обґрунтовані сумніви у здатності вказаних підприємств наявними силами виконувати задокументовану кількість робіт в місті Одесі, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що місце укладення договору ніяким чином не впливає на можливість виконання робіт за укладеним договором та жодним чином не свідчить про наявність чи відсутність відповідних трудових чи матеріальних ресурсів, залучення чи не залучення до виконання робіт інших суб`єктів господарювання.

Посилання суду на розбіжність у твердженнях представника позивача щодо місця і способу укладення договорів та показах директора ТОВ "Реал" ЛТД не може бути підставою для висновку про нереальність виконуваних робіт.

Як встановлено судом, допитаний в якості свідка в ході офіційного з`ясування обставин у справі директор ТОВ РЕАЛ ЛТД ОСОБА_1 пояснив, що з директорами контрагентів безпосередньо не зустрічався, а договори укладалися за допомогою засобів електронного зв`язку. Таким чином, оскільки саме директором товариства здійснювалось укладення договорів, тому лише його покази мають доказове значення у справі. Крім того, директор товариства при відбиранні показів судом був попереджений про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що посилання податкового органу, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагента позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів необхідних для здійснення спірних господарських операцій не може бути єдиною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, здійснюваних між позивачем та його контрагентами, з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З наданих позивачем первинних документів встановлено, що у господарських відносинах, що склались між ТОВ "Реал" ЛТД та ТОВ Евростарбуд , ТОВ БК "Ньюсіті", ТОВ "Інтексо", позивач виступав Підрядником, а його контрагенти - Субпідрядниками.

В свою чергу, Замовниками будівництва були: ПП "Ангара Кампані", ТОВ "Бізнес Ренталс", ТОВ "Об`єкт Сервіс", ПрАТ "Отіс", ТОВ "Житлово-комунальний сервіс", ТОВ "Фірма "Наш Дом", ТОВ "Стікон", ТОВ "Корпорація "А енд А", ТОВ "Прайм Плюс", ТОВ "Енергобудгруп", ТОВ "Померанч", ТОВ "КЛН", ТОВ "Блек Сі Хотел Груп", ТОВ "Нова Формація Лімітед", ТОВ "Таврія-В", ТОВ "Шевченківський Девелопмент", ТОВ "Управдом", ТОВ "Пінія", ТОВ "Модерн Трейд", КП "Будова", ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ "Укрпрофздоровниця", ТОВ "Гаджет Трейдінг", Виробничо-комерційна фірма "Комплект" у вигляді ТОВ, ТОВ "Віннер-Одеса", ПП "Рентсервіс-МСЛ", ТОВ "БЦ Михайловський", ТОВ "МСП Ніка-Тера", ТОВ "Завод Євроформат", ПП "Інтеко", ТОВ "Одеський рантьє", ПВТП "Екстра", ТОВ "Монтажліфтгруп", ПП "Інтеко", ПП "Екстра-Південь", ТОВ "Юртал", ТОВ "Обслуговуюче підприємство "Новий квартал", ВК ТОВ "Осьміног", ЧАО "Кольцо", ТОВ "ВВЮГ", ТОВ "Кітой", ТОВ "Квадро Сервіс", ТОВ "Гагарін-Сервіс", ТОВ "Полакс", ТОВ "Торгово-виставочний комплекс", ТОВ "Альтіс-Груп", ТОВ "Скай Стор".

Придбані за укладеними з ТОВ "Евростарбуд", ТОВ БК "Ньюсіті", ТОВ "Інтексо" договорами послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, у зв`язку із виконанням укладених із зазначеними вище контрагентами-замовниками договорами.

Відповідачем в акті перевірки не заперечується факт реального виконання будівельних робіт та передача результатів таких робіт замовникам будівництва.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Евростарбуд", ТОВ БК "Ньюсіті", ТОВ "Інтексо", засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців була відсутня інформація про перебування усіх згаданих в акті перевірки контрагентів в стадії припинення чи ліквідації, або щодо відсутності їх за юридичними адресами. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Крім того, для здійснення діяльності, обумовленої укладеними з позивачем договорами вказані вище контрагенти мали відповідні ліцензії.

Так, в матеріалах справи наявна копія Ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, видана товариству з обмеженою відповідальністю "Євростарбуд" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 13.09.2017 року № 39-Л (т. 2 а.с. 87-88); копія Ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV i V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком, видана товариству з обмеженою відповідальністю "Інтексо" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 05.12.2016 року № 45-Л, строк дії з 05.12.2016 року по 05.12.2019 року (т. 4 а.с. 129-130); копія Ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, видана товариству з обмеженою відповідальністю БК "Ньюсіті" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 04.04.2018 року № 19-Л (т. 5 а.с. 135-136).

У підтвердження реального виконання робіт розглядуваними в акті перевірки контрагентами позивач надав належним чином складені первинні документи, а в обґрунтування проведених між сторонами договорів розрахунків, позивачем надано платіжні доручення та банківську виписку.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами та підтверджують, що позивач у зв`язку із веденням господарської діяльності з ТОВ "Евростарбуд", ТОВ БК "Ньюсіті", ТОВ "Інтексо" зазнав дійсні об`єктивні зміни складу своїх активів.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними. При цьому, податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В даному випадку контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків. Також, відповідачем не надано належних доказів у підтвердження невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та наміром одержати економічний ефект тощо.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підсумовуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваними в акті перевірки контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Зазначене спростовує висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Реал" ЛТД порушень податкового законодавства в частині неправомірності формування витрат, що впливають на фінансовий результат та податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак, прийняті у зв`язку із цим спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними та обґрунтованими, та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 920 від 20.02.2020 року.

При зверненні з апеляційною скаргою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 31530 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1079 від 28.10.2020 року.

Враховуючи задоволення позовних вимог, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь ТОВ "Реал" ЛТД за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає сума сплаченого судового збору, у розмірі 52 550 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 3-5 зазначеної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство планувало понести у зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати товариства склали 51 020 грн. (21020 грн. судовий збір та 30 000 витрати на професійну правничу допомогу).

В свою чергу, 09.10.2020 року позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн. (т. 6 а.с. 196-197).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх розмір позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 21.02.2020 р оку № 1, додаток до договору про надання правової допомоги № 1 від 21.02.2020 року, складений 21.02.2020 року, акт наданих послуг від 09.10.2020 року, рахунок № 1 від 10.09.2020 року, дублікат квитанції № 1553304559 від 17.09.2020 року (т. 6 а.с. 198-207).

Дослідивши подані позивачем докази у підтвердження понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, обсягом наданих послуг.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку не вбачається, скільки саме адвокатом було витрачено часу на виконання вказаного у ньому обсягу робіт, що не дає можливості співставити витрачений адвокатом час із заявленою до відшкодування сумою витрат.

З дослідження підготовлених адвокатом матеріалів в ході розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що підготовка цієї справи до розгляду в суду першої інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної роботи.

В свою чергу, у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги завищеним та таким, що підлягає зменшенню до 10 000 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 05.10.2020 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2020 року № 0002260509.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2020 року № 0002270509.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД (вул. Левітана, 103, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 23858518) судовий збір у сумі 52 550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реал" ЛТД (вул. Левітана, 103, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 23858518) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова