Постанова

від 21.01.2021 по справі 826/17674/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17674/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Закревська І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, -

В С Т А Н О В И В :

29.10.2018 Головне управління ДФС у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у місті Києві, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо (надалі по тексту - Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо , відповідач), в якому просило надати дозвіл на реалізацію майна Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо (код ЄДРПОУ 01879448), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення всієї суми податкового боргу боржника.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 1710143,26 грн., щодо погашення якого вживалися заходи в поряду, визначеному Податковим кодексом України, в тому числі шляхом звернення з позовом про стягнення податкової заборгованості та надсилались податкові вимоги. Однак, вказані заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем. Інкасові доручення повернені без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2020 року адміністративний позов задоволено:надано Головному управлінню ДФС у місті Києві дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 1710143,26 грн за рахунок майна платника податків Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо , яке перебуває у податковій заставі.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього . При цьому, особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Оскільки заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому вимога про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є обґрунтованою.

Крім цього, суд звернув увагу на те, що відповідач чи власник майна не оскаржували дії позивача щодо включення такого майна до акта опису майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що фактично податковий борг, який став предметом стягнення, є з однієї сторони податковими зобов`язаннями самостійно визначеними платником податків в податковій декларації з плати за землю за 2016 та 2017 роки. В той же час відповідач не є платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування земельним податком, який визначений в статті 270 ПК України. Усвідомлюючи ці обставини, відповідачем в порядку визначеному ст. ст. 50, 102 ПК України було подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві відповідні уточнюючі розрахунки, якими зменшено розмір податкових зобов`язань з земельного податку за податковий період 2016 та 2017 рік.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації про податковий борг Головного управління ДФС у місті Києві від 27 червня 2018 року №21897/9/26-15-17-06-29 станом на 25 червня 2018 року в інтегрованих картках платника - Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо обліковується податковий борг на загальну суму 1710143,26 грн.

Позивачем 16 березня 2016 року сформована податкова вимога №463-17 на суму податкового боргу у розмірі 60878,77 грн.

25 березня 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №255/26-50-17-01-09.

03 січня 2017 року податковим органом виставлено Міському комунальному виробничому підприємству Міськпаливо податкову вимогу №26-17 на суму 95055,56 грн.

Крім того, 05 січня 2017 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято рішення №1/26-59-17-21 про опис майна боржника у податкову заставу.

Згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у справі №826/13596/17 адміністративний позов Головного управління ДФС у місті Києві задоволено повністю, стягнуто з Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо за рахунок коштів, які належать йому на праві власності та знаходяться на банківських рахунках, на користь Державного бюджету України суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 924863,03 грн.

Окрім погашення податкового боргу в судовому порядку, контролюючим органом здійснювались заходи на погашення заборгованості шляхом виставлення інкасових доручень (розпоряджень) від 03 квітня 2018 року №2504/26-15-17-02-31, №2502/26-15-17-02-31, №2503/26-15-17-02-31, від 23 квітня 2018 року №2901/26-15-17-02-31.

Названі інкасові доручення повернені банками без виконання.

На підставі рішення від 25 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу №255/26-50-17-01-09, податковим керуючим складено акт опису майна від 24 травня 2016 року №4/26-50-17-27.

В свою чергу, ані відповідач, ані власник майна не оскаржували дії щодо включення майна позивача до акта опису майна, що перебуває в податковій заставі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно з статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.

Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано особливості процедури стягнення податкового боргу комунальних підприємств.

Так дійсно, згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього . При цьому, особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Отже, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України особливі механізми стягнення податкового боргу з комунального підприємства починають застосовуватися у випадку, коли контролюючий орган послідовно застосував усі передбачені статтею 95 Податкового кодексу України заходи (скерування податкової вимоги, стягнення коштів для погашення податкового боргу, отримання дозволу на реалізацію активів боржника, продаж майна підприємства, що перебуває у податковій заставі) і ці заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 813/2851/17, від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17, 23 квітня 2020 року у справі №813/4030/15.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм та беручи до уваги правильно та повно встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим його висновок про те, що позивач належним чином здійснив усі необхідні заходи, що передують зверненню до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У справі, що розглядається достеменно встановлено: наявність заборгованості відповідача; наявність судового рішення про стягнення з відповідача податкової заборгованості; скерування контролюючим органом до банків інкасових доручень, які повертались без виконання; наявність акта опису майна в податкову заставу та реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі.

Вказані обставини відповідачем також не заперечуються.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для пред`явлення позову про надання дозволу на реалізацію майна відповідача обґрунтовані тим, що відповідач не є платником земельного податку, самостійне визначення якого стало підґрунтям виникнення податкового боргу, у зв`язку з чим були подані до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві відповідні уточнюючі розрахунки, якими зменшено розмір податкових зобов`язань з земельного податку за податковий період 2016 та 2017 рік з огляду на те, що дії контролюючого органу щодо неправомірного визначення позивачу земельного податку та/або неприйняття поданих уточнюючих розрахунків не є предметом позову в даній справі.

Водночас, відповідачем не надано і матеріали справи не містять жодних доказів оскарження позивачем дій контролюючого органу щодо складення опису майна, визначення податку тощо, в тому числі й щодо оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у справі №826/13596/17.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, в силу вимог частин 3-5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Однак відповідач під час апеляційного розгляду справи фактично змінює підстави позову шляхом визначення нових, що є недопустимим в силу статті 308 КАС України, відповідно до якої позивач може змінити підставу адміністративного позову лише до початку судового розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Постанову складено 21.01.2021.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Київського комунального виробничого підприємства Міськпаливо про зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель