Постанова

від 21.01.2021 по справі 640/12333/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12333/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Скочок Т.О.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лізинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Лізинг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0007614208, №0007604208, №0020491406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.04.2019 №0007614208, №0007604208, №0020491406.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (як правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві вказує, що згідно проведеного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля AUDI А8 (рік випуску 2012) відповідно до ст. 173 Податкового кодексу та Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що його середньоринкова вартість складає 969 211,42 грн., а вартість, за якою вчинено продаж автомобіля AUDI А8 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу складає 232 000,00 грн., отже, автомобіль продано фізичній особі ОСОБА_1 за ціною нижче середньо ринкової вартості.

Також, апелянт вказує, що згідно проведеного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля LIFAN 320 (рік випуску 2013) відповідно до ст. 173 Податкового кодексу та Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що його середньо ринкова вартість складає 105 920,00 грн., а вартість, за якою вчинено продаж автомобіля LIFAN 320 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу складає 45 000,00 грн., отже, автомобіль LIFAN 320 продано фізичній особі ОСОБА_2 , за ціною нижче середньоринкової вартості.

Податок на доходи фізичних осіб ТОВ НОВА ЛІЗИНГ із сум знижки фізичним особам не утримано та до бюджету не сплачено.

16.01.2021 до суду апеляційної інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Також, в апеляційній скарзі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві міститься клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником, у якому апелянт просить замінити первісного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.

Ознайомившись із клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у м. Києві приєднано Головне управління ДФС у м. Києві.

До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 074 102 0000 086626 від 30.07.2019 про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900).

В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Нова Лізинг з питань податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами чого складено акт від 25.03.2019 №273/26-15-14-06-02-10/38749930, в якому вказано, зокрема, про наступні порушення з боку ТОВ Нова Лізинг :

- пп. 187.1 ст. 187, п. 189.3 ст. 189 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 147 285 грн., у тому за квітень 2017 року в сумі 147 285 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 Податкового кодексу України (зі змінами), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та квітень 2017 року, на загальну сум 175 197,83 грн.;

- пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 з урахуванням пп.168.4.4. п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України (зі змінами), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за квітень 2016 та квітень 2017, на загальну суму 11 971,97 грн.

За результатами розгляду поданих представником ТОВ Нова Лізинг заперечень до акту, Головним управлінням ДФС у м. Києві останні залишено без задоволення, а висновки акту від 25.03.2019 №273/26-15-14-06-02-10/38749930 - без змін, про що позивача повідомлено листом від 18.04.2019 №73957/10/26-15-14-06-02-17.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 23.04.2019:

№0007614208, яким ТОВ Нова Лізинг збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 259 453,61 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 175 197,83 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84 255,78 грн.;

№0007604208, яким ТОВ Нова Лізинг збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 17 729,51 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 11 971,97 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 757,54 грн.;

№0020491406, яким ТОВ Нова Лізинг зменшено розмір від`ємного значення, який враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податку на додану вартість, у розмірі 147 285,00.

Скориставшись правом на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ Нова Лізинг подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 25.06.2019 №28827/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0007614208, №0007604208, №0020491406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом, відтак, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна є помилковими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 встановлено його заниження, а саме: не утримання податку на доходи фізичних осіб з суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажі TOB Нова Лізинг легкових автомобілів фізичним особам, згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 11.04.2017 №110417, яким фізичній особі ОСОБА_1 реалізовано легковий автомобіль AUDI А8, 2012 року випуску, відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 232 000,00 грн., а також згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 28.04.2016 №280416, яким фізичній особі ОСОБА_2 реалізовано легковий автомобіль LIFAN 320, 2013 року випуску, відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 45000,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до проведеного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля AUDI А8 (рік випуску 2012), відповідно до ст. 173 Податкового кодексу України та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, встановлено, що його середньоринкова вартість складає 969 211,42 грн. Вартість, за якою вчинено продаж автомобіля AUDI А8, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, складає 232 000,00 грн. Отже, автомобіль AUDI А8 продано фізичній особі ОСОБА_1 за ціною нижче середньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю (сума знижки) становить 737 211,42 грн. Податок на доходи фізичних осіб TOB Нова Лізинг із суми знижки фізичної особи ОСОБА_1 не утримано та до бюджету не сплачено.

Згідно з проведеного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля LIFAN 320 (рік випуску 2013), відповідно до ст. 173 Податкового кодексу України та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, встановлено, що його середньоринкова вартість складає 105 920,00 грн. Вартість, за якою вчинено продаж автомобіля LIFAN 320, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, складає 45 000,00 грн. Отже, автомобіль LIFAN 320 продано фізичній особі ОСОБА_2 за ціною нижче середньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю (сума знижки) становить 60 920,00 грн. Податок на доходи фізичних осіб TOB Нова Лізинг із суми знижки фізичної особи ОСОБА_2 не утримано та до бюджету не сплачено.

Відповідно до п.п. 173.1-173.2 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 173.3 ст. 173 ПК України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.п. 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

При цьому, згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно з ст. 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

На виконання вимог п. 173.1 ст. 173 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок № 403).

Пунктами 3-4 цього вказаного Порядку передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 11 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

За правилами п. 12 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що контролюючим органом неправомірно застосовано положення п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля до правовідносин по продажу автомобіля продавцем - юридичною особою, - оскільки дана стаття регулює питання визначення доходу від продажу рухомого майна платником податків - продавцем, який є фізичною особою. Разом з тим, у межах спірних правовідносин фізична особа, як покупець, несе витрати, а не отримує дохід.

У свою чергу, порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоцикл мопедів, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 10.04.2013 №403, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб. Відтак, цей Порядок підлягає застосуванню продавцями фізичними особами, а не юридичними особами.

Аналізуючи положення пп.пп. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, абзацу 2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 165 Податкового кодексу України, доводи представника відповідача про те, що отримання додаткового блага покупцями спірних автомобілів у вигляді вартості автомобіля спростовується наявністю договорів купівлі-продажу, згідно з якими, легковий автомобіль AUDI А8, 2012 року випуску, гр. ОСОБА_1 придбано за 232 000,00 грн., а легковий автомобіль LIFAN 320, 2013 року випуску, придбано гр. ОСОБА_2 за 45 000,00 грн., а не отримано їх безоплатно.

Аналіз вищезазначених норм податкового законодавства доводить, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом.

Відтак, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна є помилковими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №826/15481/18.

Щодо податку на додану вартість та військового збору, колегія суддів зазначає, що аналізуючи положення пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього кодексу, положення статті 163, абзацу другого підпункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, слід прийти до висновку про відсутність бази оподаткування податком у встановлених контролюючим органом розмірах, що доводить безпідставність збільшення грошових зобов`язань з цих податків та, як наслідок, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з усіх трьох видів податків.

Колегія суддів вказує, що контролюючий орган, посилаючись на обставини реалізації позивачем рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення товариством норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем відповідних податків за вчинення останнього.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 23.04.2019 №0007614208, №0007604208, №0020491406 та, відповідно, про наявність підстав для скасування останніх.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О. О. Беспалов