Постанова

від 21.01.2021 по справі 820/7247/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 820/7247/16

адміністративне провадження № К/9901/4682/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Тітова О.М., суддів Панченко О.В., Старосєльцевої О.В. від 10 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів Тацій Л.В., Григорова А.М. від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Топфармінг до Державної фіскальної служби України, треті особи: Лозівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Топфармінг (далі - позивач, Товариство) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС) про: 1) визнання протиправною бездіяльності ДФС по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 328049,89 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у визначений законом термін; 2) зобов`язання ДФС збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення у розмірі 328049,89 грн., відобразивши відповідне збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що після набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №2-а-1005/11/2070, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000252328/0, яким визначено Товариству суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 328049,00 грн. (218699,00 грн. - основний платіж, 109350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), позивач звернувся до контролюючого органу із проханням відобразити результати скасування такого повідомлення-рішення в обліковій картці платника податків й у системі електронного адміністрування ПДВ, однак відповідачем, всупереч вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не забезпечено автоматичного збільшення від`ємного значення зобов`язань з ПДВ у системі електронного адміністрування на суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов Товариства задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ДФС в порушення приписів пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, пункту 8 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, після набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №2-а-1005/11/2070 й до теперішнього часу протиправно не збільшено позивачу суму податку, на яку останній має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційну суму), на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального та процесуального права, ДФС посилається на те, що у зв`язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року №643-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість (далі - Закон №643-VII), який набрав чинності 29 липня 2015 року, внесено зміни до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України, зокрема передбачено, що формула (всі її складові), відповідно до якої обраховується реєстраційна сума, на початок третього робочого дня після набрання чинності цим Законом обнуляється за винятком окремих складових вказаної формули (сума податку за виданими і отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, та сума податку за митними деклараціями, аркушами коригування і додатковими деклараціями), що були сформовані починаючи з 01 липня 2015 року.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Касаційна скарга передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 розділу V ПК України, якою доповнено вказаний Кодекс згідно Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , що набрав чинності 01 січня 2015 року.

Так, згідно пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ.

На виконання приписів вказаної норми ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569) затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно пункту 1 Порядку №569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р. або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

Пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

За змістом же приписів пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ. У цій нормі наведене значення кожного показника згаданої формули.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку суми ?Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

При цьому у відповідності до пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. В такому випадку суми такого від`ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

Вказана процедура деталізована у пункті 9-1 Порядку №569 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, та залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року. Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 року, в якому воно прийняте. ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.

Водночас нормою пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість від 16 липня 2015 року №643-VIII зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема: 4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість від 16 липня 2015 року №643-VIII, яким зазначені положення ПК України були викладені в наведеній редакції, всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування ПДВ платникам податків було обнулено значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому зареєстрованим платникам податку значення суми, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягало автоматичному збільшенню у визначених в пункті 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України випадках.

У зв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Лозівською об`єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області за результатами планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року складено акт від 08 жовтня 2010 року №819/23-304/34017373, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 1.5, 1.6, 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, пунктів 7.7, 7.8 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість (положення якого були чинними на момент спірних правовідносин) внаслідок неправомірного формування податкового кредиту в червні 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 19 жовтня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252328/0, яким визначено Товариству суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 328049,00 грн. (218699,00 грн. - основний платіж, 109350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погодився із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Постановою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №2-а-1005/11/2070 позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000252328/0. Рішення суду набрало законної сили.

Позивач звертався до органів ДФС з проханням відобразити результати скасування податкового повідомлення-рішення в обліковій картці платника податків.

Листом від 12 квітня 2016 року за №2804/10-27-14-18 Лозівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області повідомила про неможливість відобразити результати рішення суду з технічних причин.

Листом від 28 квітня 2016 року за №2237/9/20-40-10-02-09 Головне управління ДФС у Харківській області поінформувало, що вживаються всі необхідні заходи щодо відображення результату рішення суду в картці платника податків.

Відповідно до листа ДФС від 01 грудня 2016 року за №25947/6199-99-11-04-01-15 за даними інформаційної системи органів ДФС у Товариства станом на 14 листопада 2016 року за кодом бюджетної класифікації 14010100 Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) обліковується переплата у сумі 328049,89 грн.

У зв`язку із тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення, яким визначено Товариству суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 328049,00 грн., то у ДФС, як правильно зазначили суди у цій справі, не було підстав для неврахування результатів розгляду судом справи при автоматичному збільшенні у системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповідних дій вчинено не було, чим допущено протиправну бездіяльність.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відповідача відсутні. Відповідач на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко