Постанова

від 21.01.2021 по справі 821/2141/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 821/2141/16

адміністративне провадження № К/9901/32234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 821/2141/16

за позовом Фермерського господарства Деметра-2010 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фермерського господарства Деметра-2010

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року

(прийняту у складі головуючого судді Василяки Д.К.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бойка А.В., суддів: Демерлія О.О., Єщенка О.В.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство Деметра-2010 звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області, в якому з урахування збільшення позовних вимог просило:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-5170/18-16-СГ від 29.09.2016 року про припинення громадянину ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки площею 47,6777 га, у зв`язку із смертю, та повернення земельної ділянки площею 47,6777 га ріллі, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташованої на території Новотроїцької селищної ради, до земель запасу Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області внести зміни до договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Новотроїцькою РДА, в частині орендаря, замінивши його з ОСОБА_1 на ФГ Деметра - 2010 ;

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03.02.2017 року №51/0/7-17 про внесення змін до наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 23.10.2014 року №21-81/19-14 Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону в частині включення до переліку вільних земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, земельної ділянки площею 47,6777 га ріллі, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташованої на території Новотроїцької селищної ради, та додаток №2 до вказаного наказу під назвою Перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону в частині визначення лоту №122 земельної ділянки площею 47,6777 га, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташованої на території Новотроїцької селищної ради і додаток до вказаного наказу під назвою Орієнтовне місце розташування земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги в частині зазначення такою, що виставлена на земельні торги, земельної ділянки площею 47,6777 га, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташованої на території Новотроїцької селищної ради.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 25 травня 2017 року Херсонський окружний адміністративний суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову з огляду на наявність обмежень щодо переходу права оренди до спадкоємців у договорі оренди земель сільськогосподарського призначення, укладеного між відповідачем та засновником ФГ Деметра-2010 ОСОБА_1 , що у свою чергу свідчить про правомірність відмови відповідача у внесенні змін до договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 01 червня 2010 року та як наслідок - наказу від 29 вересня 2016 року № 21-5170/18-16-СГ.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 21 вересня 2017 року Одеській апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Деметра-2010 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 17 жовтня 2017 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 821/2141/16 скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 821/2141/16.

6. 02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 березня 2018 № 821/2141/16, було проведено автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімон М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 № 821/2141/16 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

9. 16.07.2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав визначених частиною 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Деметра-2010 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 821/2141/16, та відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2010 року між ОСОБА_1 , як Орендарем, та Новотроїцькою РДА Херсонської області, як Орендодавцем, укладено договір оренди земель сільськогосподарського призначення, яким Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 47,6777 га ріллі, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташовану на території Новотроїцької селищної ради для ведення фермерського господарства. Строк дії договору - 10 років.

27.04.2011 року ОСОБА_1 створив фермерське господарство Деметра - 2010 , про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до складеного капіталу якого передав право оренди земельної ділянки площею 47.6777 га ріллі кадастровий номер 6524455100:04:101:0023.

23.05.2012 року на загальних зборах ФГ Деметра - 2010 , оформлене протоколом № 1, було вирішено прийняти до господарства дочку ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яку призначено головою ФГ Деметра - 2010

У зв`язку з смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 47,6777 га для ведення фермерського господарства на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 22.01.2015 року за № 19-21-0.102-120/15-15-СГ ОСОБА_2 запропоновано надати свідоцтво про право на спадщину за законом (заповітом) або інформацію від нотаріуса про відсутність інших спадкоємців та агрохімічний паспорт поля.

11.10.2016 року ОСОБА_2 повторно звернулася до відповідача із заявою щодо внесення змін до договору оренди землі сільськогосподарського призначення, укладеного 01.06.2010 року між Новотроїцькою РДА та ОСОБА_1 , зазначивши орендарем земельної ділянки ФГ Деметра-2010 . До заяви додано копії свідоцтв про спадщину за законом від 08.12.2015 року (видані на ім`я громадянки ОСОБА_2 ), які зареєстровані в реєстрі за № 732,733, 734.

Листом від 28.11.2016р. №18539/2-16-СГ Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило позивачу у внесенні змін до договору оренди від 01.06.2010 року, оскільки пунктом 40 вказаного договору передбачено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її в дієздатності за рішенням суду, не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Також зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 29.09.2016 року прийнято наказ №21-5170/18-16-СГ Про припинення права оренди земельної ділянки , яким припинено право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 47, 6777 га, надане ОСОБА_1 згідно договору оренди землі, зареєстрованого у Новотроїцькому відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК 29.12.2010р. №4АА01061-041072700207, розташованої за межами населених пунктів на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки. Повернуто земельну ділянку площею 47, 6777 га до земель запасу Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області.

З матеріалів справи також, вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 03.02.2017 року прийнято наказ №51/0/7-17 про внесення змін до наказу ГУ Держземагенства у Херсонській області від 23.10.2014 року №21-81/19-14 Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначень і державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону в частині включення до переліку вільних земельних ділянок права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, земельної ділянки площею 47,6777 га ріллі, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023, розташованої на території Новотроїцької селищної ради та додаток №2 вказаного наказу під назвою Перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права на які виставляються на земельні торги у форі аукціону в частині визначення лоту №122 земельної вищевказаної земельної ділянки і додаток до вказаного наказу Орієнтовне місце розташування земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги в частині зазначення такою, що виставлена на земельні торги - земельної ділянки площею 47,6777 га, кадастровий номер 6524455100:04:101:0023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням збільшення позовних вимог) предметом спору даної справи є:

а) визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-5170/18-16-СГ від 29.09.2016 року про припинення громадянину ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки площею 47,6777 га;

б) зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області внести зміни до договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Новотроїцькою РДА, в частині орендаря, замінивши його з ОСОБА_1 на ФГ Деметра - 2010 ;

в) визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03.02.2017 року №51/0/7-17 про внесення змін до наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 23.10.2014 року №21-81/19-14 Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону в частині включення до переліку вільних земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_1 у користування на підставі договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Новотроїцькою РДА Херсонської області.

Стаття 2 КАС України в редакції, чинній на дату прийняття рішення судом першої інстанції, визначала, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З урахуванням положень статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб`єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У відповідності із частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 цього ж закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридично особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерською господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на праві власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За змістом статей і, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами та органами державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Цю правову позицію було висловлено в постанові Великої палати Верховного Суду 19лютого 2020року справа № 530/879/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що з комплексного аналізу норм статей 1,5,7,8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. Із цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (Постанови від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677Д1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справах № 574/381/17-ц та№ 376/331/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц).

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом та на день розгляду справи місцевим господарським судом, підвідомчі господарським судам.

Звертаючись до суду адміністративної юрисдикції з переліченими вище позовними вимогами позивач насамперед просить суд захистити порушені на його думку права незаконними рішеннями та діями відповідача в тій чи іншій формі з мотивів існування між сторонами права спору з приводу речового права, а саме права користування (за договором оренди) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій 01.06.2010 року між ОСОБА_1 та Новотроїцькою РДА Херсонської області, як орендодавцем, укладено договір оренди земель сільськогосподарського призначення, яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 47,6777 га ріллі, кадастровий номер 6524455100:04:101:023, розташовану на території Новотроїцької селищної ради для ведення фермерського господарства.

27.04.2011 року ОСОБА_1 створив фермерське господарство Деметра - 2010 , про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до складеного капіталу якого передав право оренди земельної ділянки площею 47.6777 га ріллі кадастровий номер 6524455100:04:101:023.

У зв`язку з смертю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 47,6777 га для ведення фермерського господарства на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району, проте отримала відмову.

Дійсно як було зазначено судами попередніх інстанцій земельне законодавство не передбачає автоматичного правонаступництва в питанні землекористування, проте надає можливість такого вирішення шляхом досягнення домовленостей та подальшим їх відтворенням в умовах договору оренди.

Відповідно до пункту 40 договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Отже з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду даної справи, вирішення даної справи за правилами цивільної юрисдикції за суб`єктивним складом сторін є неможливим (померла фізична особа, відсутність можливості правонаступництва).

З огляду на вище наведені положення законодавства, неврегульованим в даній ситуації лишається лише питання реалізації такого правонаступництва, оскільки законодавством не визначено правового механізму переходу такого права від фізичної особи до фермерського господарства , проте чітко окреслено появу такого права за новоствореною юридичною особою (фермерським господарством), за умови дотримання відповідних вимог, визначених в статтях і, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство .

Проте наявність такого права сама по собі унеможливлює подальший розвиток правовідносин навколо цієї ділянки поза вирішення питання з новим землекористувачем (фермерським господарством) з цього приводу, оскільки його право в цьому питанні набуває підвищеної пріоритетності і з метою уникнення певних спірних юридичних моментів у майбутньому, потребує відповідного врегулювання між власником (розпорядником) землі та новим землекористувачем, право якого набуте, натомість не реалізоване на підставі та у спосіб, визначений законодавством.

Отже в даному випадку виникає певна правова прогалина в питанні врегулювання відносин правонаступництва в площині реалізації правового механізму існування фермерських господарств, з огляду на ту обставину, що створення цього типу юридичної особи знаходиться у прямій залежності від наявності у засновників речового права на земельну ділянку.

Це спірне питання було частково вирішене в постанові Великої палати Верховного суду від З0 червня 2020 року по справі № 927/79/19.

У пункті 6.16. зазначеної постанови вказано, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом № 1952-ІУ, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 6.17. даної постанови, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-ІУ прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

Крім того Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 відступила від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) (далі СФГ) до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Велика Палата зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Отже Велика Палата Верховного суду у наведених постановах вирішила цей правовий недолік, розтлумачивши необхідну поведінку зацікавленої особи при виникненні спірної ситуації, вказавши, що з моменту реєстрації ФГ, воно набуває статусу нового землекористувача, право оренди якого потребує необхідного оформлення шляхом звернення до державного реєстратора з цього приводу, з урахуванням тої обставини, що у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після його створення.

Верховний суд наголошує, що в межах розгляду даної справи/ він не встановлює наявність чи відсутність у позивача речового права на відповідну земельну ділянки, а лише констатує факт, що встановлення обставин, з якими законодавство пов`язує

набуття позивачем такого права та його реалізацію у відповідний спосіб, враховуючи предмет даної справи, є завданням судів господарської юрисдикції, а тому повинно вирішуватися ними у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Отже підсумовуючи, якщо на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі фермерське господарство створене і зареєстроване у встановленому законом порядку, такий спір розглядається у порядку господарського судочинства, оскільки з часу реєстрації обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Тому спори фермерського господарства як юридичної особи щодо права на землю з іншими юридичними особами або органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Щодо клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав визначених частиною 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за доцільне відмовити в його задоволенні, з огляду на відсутність у даній справі виключної правової проблеми з урахуванням наведеної вище та проаналізованої єдиної правозастосовної практики, висловленої в постановах Великої палати Верховного суду.

13. Частиною першою статті 3 статті 54 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

14. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 240, 354, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Деметра-2010 - задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року по справі № 821/2141/16 - скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

4. Роз`яснити Фермерському господарству Деметра-2010 право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

5. Роз`яснити Фермерському господарству Деметра-2010 право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій