Постанова

від 13.01.2021 по справі 352/1318/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 352/1318/19

провадження №61-3068св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Надія ,

представник позивача - адвокат Гусак Микола Миколайович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року у складі судді Гургули В. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Надія (далі - ТОВ Фірма Надія ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено у майбутньому.

Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири в„– 18/03/2014 , а саме - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , вартістю 433 680 грн з ПДВ, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 45 767 доларів США.

Зазначало, що умовами вказаного договору, зокрема, пунктом 3.4 передбачено порядок сплати відповідачем вартості квартири у випадку зміни офіційного курсу долара США, відповідно до якого у разі зміни курсу долара США на час сплати чергового платежу, зазначений платіж повинен бути сплачений покупцем з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків.

Посилаючись на те, що за період з 14 березня 2014 року до 18 березня 2019 року ОСОБА_1 здійснив оплату вартості квартири у сумі 433 680 грн, без врахування зміни офіційного курсу гривні до курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків, що становить 19 852 доларів США, а не передбачених пунктом 3.1 договору 45 767 доларів США, а також на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати решту суми коштів за квартиру, вважало позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому стверджувало, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є спробою безпідставно набути частину нерухомого майна за його рахунок.

Вказувало, що надаючи відповідачу розстрочку оплати вартості квартири строком на 5 років, мало правомірні очікування на одержання її повної вартості, зазначеної у пункті 3.1 договору, що згідно з курсом НБУ на момент його укладення становила 45 767 доларів США.

Ураховуючи наведене, ТОВ Фірма Надія просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, у розмірі 645 703,17 грн, що згідно з курсом НБУ на момент здійснення відповідачем чергових платежів становить 25 914,27 доларів США, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року позов ТОВ Фірма Надія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено у майбутньому задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фірма Надія заборгованість за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено у майбутньому від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 у розмірі 645 703,17 грн, що за курсом НБУ на момент здійснення відповідачем чергових платежів становить 25 914,27 доларів США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що покупець не виконав умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, зокрема, пункт 3.4 договору, яким було передбачено порядок розрахунків у разі зміни курсу долара США на час сплати чергового платежу, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фірма Надія заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому.

Районний суд вказав, що договір від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 був підписаний ОСОБА_1 та директором ТОВ Фірма Надія , що свідчить про те, що узгодження купівельної ціни вказаної нерухомості є цілком зрозумілим і дозволяло відповідачу самостійно визначати та здійснювати періодичні платежі з урахуванням курсу долара США шляхом простої арифметичної операції: ділення курсу долара США, встановленого НБУ в день оплати, на курс долара США, встановленого НБУ в день укладення договору, та множення отриманого результату на розмір періодичного платежу, передбачений пунктом 3.1. договору. Отже, між сторонами був визначений чіткий порядок розрахунків за договором, виходячи з еквіваленту гривні до долара США на момент здійснення платежів, тому відповідач, підписуючи і укладаючи договір, добре розумів та усвідомлював, що умовами договору передбачено саме такий порядок розрахунків, а не інший.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 05 вересня 2019 року без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення районного суду є законним, оскільки між сторонами існує домовленість про порядок розрахунків у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США. Відтак, колегія суддів відхилила посилання ОСОБА_1 на те, що суми щомісячних платежіву договорі чітко зафіксовані в гривневому еквіваленті.

Крім того, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_1 , не сплативши повну вартість квартири, порушив порядок розрахунків при зміні курсу долара США на час сплати чергових платежів за договором, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, а саме 645 703,17 грн, що еквівалентно 25 914,27 доларам США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Фірма Надія відмовити у повному обсязі, не передаючи справи на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 352/1318/19 з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи за позовом Приватного акціонерного товариства Фармацевтична фірма Дарниця до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Фармацевтична фірма Дарниця на рішення Дарницького районного суду міста Києва 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року (провадження № 61-1903св20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду з посиланням на преюдиційний характер постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 344/6908/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фірма Надія про визнання договору купівлі-продажу від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 виконаним та зобов`язання скласти акт передачі новоствореного майна, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , є необґрунтованими.

Посилається на постанову Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, у якому зазначено, що незалежно від визначеною сторонами валюти боргу у зобов`язанні валютою платежу є виключно гривня, за умови відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ.

Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкових припущень про ймовірне усвідомлення відповідачем коливання курсу валют на момент укладення договору.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), у якому зазначено, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contraproferentem. При цьому вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно тлумачили положення пункту 3.4 договору щодо здійснення платежу із врахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року ТОВ Фірма Надія подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та скасуванню не підлягають.

Вважає, що сторони договору від 14 березня 2014 року з дотриманням вимог частини другої статті 533 ЦК України визначили грошовий еквівалент купівельної ціни, який відповідно до офіційного курсу валют НБУ на момент укладення договору становить 45 767 доларів США. Відтак. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судами

14 березня 2014 року між ТОВ Фірма Надія та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому за № 18/03/2014, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 вартістю 433 680 грн з ПДВ, що згідно з курсом НБУ складає 45 767 доларів США (а. с. 6-10).

Відповідно до пункту 3.4 договору від 14 березня 2004 року оплата вартості квартири здійснюється покупцем щомісячними платежами в термін до 25 числа кожного поточного місяця згідно з нижче наведеного графіку:

-в термін до 28 березня 2014 року покупець оплачує суму 5 880,00 грн (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) в т. ч ПДВ;

-в період з 01 квітня 2014 року до 31 грудня 2019 року щомісячними платежами в сумі не менше як 6 250,00 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ.

У випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США належний до оплати черговий платіж сплачується покупцем із врахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків.

ОСОБА_1 сплатив за квартиру 433 680 грн без врахування зміни офіційного курсу гривні до курсу долара США за період з часу укладення договору до 18 березня 2019 року.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2019 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Фірма Надія про визнання договору купівлі-продажу від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 виконаним та зобов`язання скласти акт передачі новоствореного майна (а. с. 171-176).

01 квітня 2019 року ТОВ Фірма Надія надіслала ОСОБА_1 лист-вимогу щодо оплати заборгованості за квартиру в сумі 645 703,17 грн (а. с. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судами встановлено, що 14 березня 2014 року між ТОВ Фірма Надія та ОСОБА_1 було укладено договір № 18/03/2014 купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому.

Згідно з умовами вказаного договору загальна сума договору на момент його укладення становить 433 680 грн, в тому числі ПДВ 72 280 грн, що на момент укладення договору відповідно до курсу Національного банку України становить 45 767 доларів США. На момент укладення цього договору вартість одного квадратного метра квартири становить 3 900 грн в тому числі ПДВ.

Сторони домовились, що після підписання сторонами цього договору в термін до 20 березня 2014 року покупець сплачує суму 2 800 грн, в тому числі ПДВ.

Решту вартості квартири відповідно в сумі 430 880, в тому числі ПДВ 71 813 грн 33 коп. покупець повинен сплатити в термін не пізніше як до 31 грудня 2019 року.

Задовольняючи позов, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що між сторонами був визначений чіткий порядок розрахунків за договором, виходячи з еквіваленту гривні до долара США на момент здійснення платежів, тому відповідач, підписуючи і укладаючи договір, добре розумів та усвідомлював, що умовами договору передбачено саме такий порядок розрахунків, а не інший.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад законодавства, що передбачена у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

При цьому, як випливає зі змісту статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ Фірма Надія посилалося на те, що оплата вартості квартири у сумі 433 680 грн, здійснена ОСОБА_1 , була проведена без врахування зміни офіційного курсу гривні до курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків, відтак, стягненню на його користь підлягає сума коштів у розмірі 645 703,17 грн, що становить 25 914,27 доларів США, тобто різниця між передбаченою договором купівлі-продажу ціною та сплаченими ОСОБА_1 платежами.

Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ Фірма Надія та висновками судів попередніх інстанцій про те, що сторонами було визначено чіткий порядок розрахунків за договором виходячи з еквіваленту гривні до долара США на момент здійснення платежів, а тому ОСОБА_1 , підписуючи вказаний договір, розумів та усвідомлював, що умовами договору передбачено саме такий порядок розрахунків, а не інший.

При цьому посилання ОСОБА_1 про повне виконання ним зобов`язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому від 14 березня 2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки оплата вартості нерухомого майна покупцем згідно з умовами договору повинна була відбуватися у гривнях виходячи з еквіваленту гривні до долара США на момент здійснення платежів.

Згідно із частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чин іншим нормативно-правовим актом.

Під час укладення договору від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 сторони дійшли згоди, що загальна саму договору на момент його укладення становить 433 680 грн, в тому числі ПДВ - 72 280,00 грн, що на момент укладення договору згідно з курсом НБУ становить 45 767 доларів США (пункт 3.1 договору). У випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, належний до оплати черговий платіж сплачується покупцем з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на момент проведення розрахунків (пункт 3.4 договору).

Отже, сторонами визначено грошовий еквівалент суми договору в доларах США й передбачений обов`язок покупця проводити перерахунок щомісячного платежу у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США, у зв`язку із чим, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення несплаченої за договором купівлі-продажу вартості квартири.

Саме по собі не закріплення вартості одного квадратного метра квартири в доларовому еквіваленті до гривні, а також того, що сплата коштів за договором покупцем має здійснюватися фіксованими платежами у доларовому еквіваленті, не змінює погодженої сторонами суми договору, вираженої в доларовому еквіваленті. Тим більше, що оскільки в пункті 3.1 договору від 14 березня 2014 року № 18/03/2014 визначення грошового еквіваленту в доларах США відбувалося з врахуванням офіційного курсу НБУ, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості самостійно визначити вартість квадратного метру квартири та щомісячного платежу в доларовому еквіваленті з метою належного виконання зобов`язань за договором.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Фірма Надія , отже, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, у яких зазначено, що незалежно від визначеною сторонами валюти боргу у зобов`язанні валютою платежу є виключно гривня, за умови відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать вказаним постановам Верховного Суду України та Верховного Суду з огляду на стягнення належних до сплати платежів саме у валюті України - гривні з урахуванням еквіваленту долара США.

Посилання ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), у якому зазначено, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem, колегія суддів відхиляє, оскільки, виходячи із обставин справи, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, ОСОБА_1 повинен був розуміти та усвідомлювати, що умовами договору передбачено порядок розрахунків в гривні саме з урахуванням еквіваленту долара США. Відтак, правило contra proferentem не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи ОСОБА_1 з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, про необхідність застосування до строкових платежів строку позовної давності, суд не враховує з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про застосування строку позовної давності, отже, його доводи у цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Подані ОСОБА_1 клопотання від 27 жовтня 2020 року, від 27 листопада 2020 року та від 12 січня 2021 року за змістом є доповненнями до касаційної скарги та на підставі частини першої статті 398 ЦПК України могли бути подані протягом строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів не враховує вказані доповнення, оскільки ОСОБА_1 не дотримано вимог частин першої та другої статті 398 ЦПК України, а тому вони залишаються без розгляду.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк