Постанова

від 20.01.2021 по справі 750/5620/14

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 750/5620/14

провадження № 51-3115км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2 червня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012260010000576, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК із застосування ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2роки та з конфіскацією майна, крім житла.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною і засуджено за те, що вона за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, будучи учасницею товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТЕ ТУУМ» (далі ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ»), якій належало 25 % його статутного капіталу, працюючи директором цього товариства, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату нерухомого майна зазначеного товариства, розташованого на АДРЕСА_2 , збільшивши його вартість, що згодом дало їй можливість одноособово розпорядитися вказаним приміщенням у рахунок оплати за безпідставно створену заборгованість шляхом укладення 13травня 2011року мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 7 червня 2011року, незаконно відчужила належне цьому товариству вказане майно на користь приватного підприємства «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» (далі ПП «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки») фактичною вартістю 771699 грн, чим завдала збитків іншим учасникам товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у розмірі 25 % статутного капіталу кожній, що в грошовому еквіваленті становить 385849,5грн.

Крім того, про умисел на вчинення кримінального правопорушення у діях ОСОБА_6 свідчить те, що вона мала можливість розрахуватися з ПП«Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» грошовими коштами, а не за рахунок цього нежитлового приміщення. Так, станом на 5 січня 2011 року заборгованість TOB «ПЕТЕ ТУУМ» за юридичні послуги, надані підприємством складала 21 000 грн. 26 січня 2011 року на рахунок товариства надійшло 32000грн., а 28 січня того ж року - 8 000 грн, однак вказані кошти не були використані для погашення заборгованості вказаному підприємству.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 2 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог вказує на недоведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах та припущеннях. За її твердженням, нежитлове приміщення належало ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ», ане перебувало у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , тому будь-яких матеріальних збитків останнім не завдано. На її думку, місцевий суд не врахував правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладений у постанові від 25 листопада 2019 року (справа №420/1667/18), внаслідок чого розмір завданих злочином збитків потерпілим не підтверджено дослідженими судом доказами, наведеними у вироку.

У касаційній скарзі прокурор порушує вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винної, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд не врахував ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення ОСОБА_6 до скоєного, яка своєї винуватості не визнала та завданих збитків потерпілим не відшкодувала, а також того, що обставини, які суд взяв до уваги, не зменшують суспільно небезпечних наслідків вчиненого злочину. Вважає призначене засудженій покарання із застосуванням ст.69 КК не справедливим через м`якість. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст.419Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) ретельно не перевірив викладених у апеляційній скарзі доводів, не спростував їх та не навів переконливих і достатніх мотивів та підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженої та заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 просили залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення та підтримали касаційну скаргу прокурора. Прокурор підтримав свою касаційну скаргу та просив залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зазначених вимог закону суд дотримався. Статтею 65 КК передбачено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій дотримались наведених норм права.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, ґрунтується на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями у судовому засіданні: потерпілої ОСОБА_8 про те, що вона разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 були учасниками ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ», з метою здійснення підприємницької діяльності спільно придбали нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_2 , а на початку 2010 року розпочали його ремонт, який виконали на 80 %, згодом стосунки між ними погіршились, тому вирішили продати його, у грудні 2010року вона випадково дізналася, що ОСОБА_6 одноособово одержала у БТІ витяг на це приміщення, а восени 2011 року стало відомо, що остання самовільно через суд шляхом укладення мирової угоди відчужила його; свідка ОСОБА_11 про те, що за дорученням ОСОБА_8 з метою продажу показував вказане нежитлове приміщення потенційним покупцям, які мали намір його придбати і всі розмови вели безпосередньо з нею, не пам`ятає, щоб збирали збори товариства для вирішення питання з приводу продажу цього приміщення.

Так, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що протягом 20102011років з метою здійснення підприємницької діяльності мав намір придбати нерухомість та двічі оглядав нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_2 , а з приводу його купівлі спілкувався із ОСОБА_8 .

При цьому суд правильно визнав показання потерпілої та свідків послідовними і такими, що узгоджуються між собою й іншими доказами, підстав не довіряти їм у суду не було. Мотивів для обмови ними засудженої судом не встановлено.

Також винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджено: статутом ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ», зокрема п. 9.4.2 якого визначено, що рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менше як у ѕголосів; протоколом № 2 загальних зборів учасників цього товариства від 23серпня 2007року; наказом № 2 від 23 серпня 2007 року про призначення ОСОБА_6 директором цього товариства; договором від 1жовтня 2010 року № 01/10 про надання юридичних послуг між ПП «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» і ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ»; ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 7червня 2011 року, якою затверджено мирову угоду від 13 травня 2011 року між ними, згідно з якою ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» зобов`язується провести повний розрахунок за фактично надані юридичні послуги та в рахунок сплати передати у власність ПП«Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_2 ; актом прийому-передачі цього нежитлового приміщення від 9червня 2011 року, згідно з яким директор ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» ОСОБА_6 передала у власність, а директор ПП «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» ОСОБА_13 прийняв у власність нежитлове приміщення за вищевказаною адресою; фінансовими звітами товариства станом на 1 жовтня 2010 року та 1квітня 2011 року; довідкою № 15/61 про те, що станом на 12 травня 2011 року на балансі товариства перебуває майно загальною вартістю 75900грн; висновком судово-економічної експертизи №1432/12 від 13 червня 2012 року; висновком експерта № 2722/12-24 від 19лютого 2013 року; висновком судово-економічної експертизи № 2723-2726/12-24 від 5 лютого 2013 року, згідно з яким віднесення коштів у сумі 40000 грн за товар до статті балансу «незавершене будівництво» за рядком балансу 020 у балансі товариства за перший квартал 2011року не відповідає вимогам чинного законодавства, а також іншими письмовими доказами, зміст яких відображено у вироку.

Отже, дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд правильно вирішив, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .

З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ч. 5 ст. 191 КК.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, що викликали би сумніви у їх допустимості, не встановлено.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до більш м`якого виду основного покарання, не зазначене в санкції статті (санкції частини статті) за це кримінальне правопорушення.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК, місцевий суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в нарколога і психіатра не перебувала, позитивно характеризувалася за місцем проживання, а також взяв до уваги її вік і стан здоров`я.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно врахував установлені у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 5 ст. 191 КК.

При цьому фактично не залишилось без оцінки суду ставлення ОСОБА_6 до вчиненого нею кримінального правопорушення, адже їй було обрано покарання, хоча і нижче за розміром від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 191 КК, однак найбільш суворе за видом позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_6 покарання обрано згідно з вимогами статей 50, 65 КК

і, на переконання колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженої й попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора та засудженої, викладені у їх апеляційних скаргах, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши доводи про необґрунтоване застосування ст. 69 КК та відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 цього Кодексу. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419КПК.

Твердження засудженої про те, що нежитлова будівля належала товариству і не була власністю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , тому їм не завдано матеріальних збитків, є безпідставними.

Так, п. 6.3 статуту ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» визначено, що учасники товариства ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 володіють часткою в розмірі 25 % його статутного капіталу. Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року товариство придбало у власність нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були володільцями часток належного товариству нежитлового приміщення і внаслідок його незаконного відчуження засудженою їм завдано матеріальних збитків виходячи з фактичної вартості майна та їх часток у статутному капіталі.

Доводи ОСОБА_6 про те, що розмір завданих потерпілим збитків не підтверджено дослідженими судом доказами, наведеними у вироку, позбавлені підстав.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 19 лютого 2013 року № 2722/12-24 фактична вартість нерухомого майна TOB «ПЕТЕ ТУУМ», яке розташоване на вул. Боженка, 106-В у м.Чернігові і перейшло у власність ПП«Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки», станом на 1 січня 2011року становила 771 699 грн.

Таким чином, місцевий суд з урахуванням того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були учасниками ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» кожна з часткою в розмірі 25% його статутного капіталу, правильно визначив розмір завданих потерпілим кримінальним правопорушенням збитків у сумі 385849,5 грн від фактичної вартості нежитлового приміщення на момент його незаконного відчуження. Всі учасники цього товариства мали рівні частки у статному капіталі, тому місцевий суд мав змогу самостійно визначити розмір завданих потерпілим матеріальних збитків, оскільки це не потребувало спеціальних знань, тому проведення експертизи з цією метою було не обов`язковим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, укримінальному провадженні не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг засудженої ОСОБА_6 та прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2 червня 2020року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційні скарги засудженої та прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3