Рішення

від 18.01.2021 по справі 711/5576/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5576/20

Провадження № 2/711/727/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 20201 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Нарадько Л.О.

за участі:

представника позивача Жуковської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Ватфарм звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням .

В обґрунтування позову вказує, що ТзОВ Ватфарм на праві приватної власності належить об`єкт житлової нерухомості - блок № 28 загальною площею 92,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2019 року, блок № 28 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ Ватфарм з розміром частки 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1887773071101.

Блок № 28 складається із 3-х житлових кімнат за номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

На підставі укладеного ВАТ Ватфарм , правонаступником якого є ТзОВ Ватфарм , договору оренди № 16 від 01.08.2007 року в кімнаті № НОМЕР_1 (блок № 28) зареєстровано місце проживання за ОСОБА_1 , яка з серпня 2019 року з невідомих причин фактично в ній не проживає, комунальні послуги не сплачує та не цікавиться зазначеною кімнатою взагалі.

Ніяких перешкод у проживанні відповідачки ОСОБА_1 у вказаному житловому приміщенні позивачем не чинилось, вона добровільно перестала там проживати.

Факт не проживання відповідачки ОСОБА_1 в кімнаті № НОМЕР_1 підтверджено актом про не проживання особи за місцем реєстрації, складеним 22 червня 2020 року сусідами, які мешкають в блоці № НОМЕР_4 , а саме: ОСОБА_2 , проживаючим в кімнаті № НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , проживаючою в кімнаті № НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , проживаючою в кімнаті № НОМЕР_3 , та засвідченим головою правління ОСББ Скарбничка , що утворене мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Реєстрація відповідачки ОСОБА_1 без фактичного проживання понад один рік в кімнаті № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_4 , що належить позивачу на праві власності, а також те, що вона не сплачує комунальні послуги та не несе інших витрат по утриманню вказаного житлового приміщення, порушує право позивача на вільне розпорядження і користування кімнатою, у зв`язку із чим він позбавлений можливості надати кімнату в користування іншим бажаючим на поліпшення їх умов проживання, без будь-яких обтяжень.

А тому, просить визнати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 13.07.1999 року, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою № НОМЕР_1 (блок № НОМЕР_4 ) будинку № НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.09.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням . Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, визнати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 13.07.1999 року, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою № НОМЕР_1 (блок № НОМЕР_4 ) будинку № НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі Судова влада ..

Суд ухвалив, справу вирішити за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , повідомленої у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, яка не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, та зі згоди представника позивачки щодо такого порядку розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_5 , пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Як зазначено у статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК).

Відповідно до ч 1. ст. 406 ЦК України , сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої було встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Ватфарм являється власником об`єкта житлової нерухомості - блок № 28 загальною площею 92,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , з розміром частки 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1887773071101, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176407095 від 06.08.2019 року, виданим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. (а.с. 5).

Також в судовому засіданні встановлено, що 01.082007 року між ВАТ Ватфарм , правонаступником якого є ТОВ Ватфарм , був укладений Договір № 16 про оренду кімнати в гуртожитку ВАТ Ватфарм по АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого ВАТ Ватфарм , як власник гуртожитку, надав в оренду відповідачці ОСОБА_1 , а остання прийняла для тимчасового проживання працівників ВАТ Ватфарм житлове приміщення (кімнату та підсобні приміщення) в упорядкованому гуртожитку, а саме: кімнату № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , загальною площею 23,9 кв.м., житловою площею 11.9 кв. м. При цьому сторонами був погоджений розмір плати за проживання, яку орендар зобов`язалася сплачувати щомісячно не пізніше 28 числа кожного місяця (а.с. 6).

Згідно п. 7.2 вказаного Договору він укладений на 360 днів з 01.08.2007 року. При відсутності заяви однієї із сторін на протязі місяця до закінчення строку дії договору останній вважається продовженим на тих же мовах і на той же термін (п. 7.6 Договору, а.с. 6).

На підставі вказаного Договору відповідачка була вселена в кімнату № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 та не звільнила її до даного часу.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 хоча постійно і не проживає у вищевказаній кімнаті, але вона її і не звільнила так, як має ключі від кімнати, періодично приїжджає в орендоване житло та оплачує комунальні послуги.

Вказане підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_2 , даними в судовому засіданні, який пояснив, що він проживає в кімнаті № НОМЕР_3 (блок № 28) будинку № НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 з 2000 року та знає відповідачку ОСОБА_1 , яка є з наймачем кімнати № НОМЕР_1 до даного часу. Остання постійно мешкає в Житомирській області, але періодично приїжджає та в цей час мешкає в кімнаті. Останній раз відповідачка приїзджала в лютому 2020 року. Чи сплачує відповідачка комунальні послуги за кімнату, яку вимаймає, йому не відомо.

За змістом частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, статтею 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина 1 статті 811 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

В судовому засіданні встановлено, що хоч строк на який був укладений Договір №16 про оренду кімнати в гуртожитку ВАТ Ватфарм по АДРЕСА_1 від 01.08.2007 року і закінчився, однак наймодавець - ТОВ Ватфарм не попередив наймача про відмову від укладення нового договору на тих самих чи інших умовах, а відповідачка ОСОБА_1 фактично не звільнила орендоване нею помешкання, а саме кімнату № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , блок № НОМЕР_4 , даний договір в силу ст. 822 ЦК України та п. 7.6 даного Договору є таким, що продовжений і відповідно відповідачка має право на користування вищевказаним житлом.

Доказів звортнього позивачем суду не надано, як і не належних те переконливих доказів, які б давали підстави для визнання відповідачки такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 (блок №28).

При цьому суд зазначає, що доводи позивача, викладені в позовній заяві про те, що відповідачка не сплачує комунальні послуги та не несе інших витрат по утриманню вищевказаного житлового приміщення, чим порушує право позивача, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі №641/6191/17.

А тому, з урахуванням викладеного, доказів, якими обґрунтовується даний позов, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 , блок №28 .

Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 379, 391, 406, 627, 628, 629, 810, 811 ЦК України, ст.ст. 64, 116, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 4, 11, 12 , 13 , 81 , 89 , 141 , 263-266 , 273 , 280-284 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст рішення складений 18.01.2021 року.

Головуючий: В.М. Скляренко