Рішення

від 17.11.2020 по справі 761/23306/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23306/20

Провадження № 2/761/7043/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Чугаєва І.В.

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Білан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного концерну Ядерне паливо про стягнення заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Державного концерну Ядерне паливо (далі по тексту - відповідач, Концерн), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за квітень, травень 2020 року у розмірі 122 003, 13 грн., заборгованість із вихідної допомоги при припиненні трудового договору у розмірі 760 273, 26 грн. та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час проведення з позивачем розрахунку при звільненні останнього було застосовано обмеження, встановлені пунктом 10 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 553-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , які, на думку позивача,не мали бути застосовані при розрахунку та виплаті йому вихідної допомоги при звільненні, а також грошової винагороди за квітень та травень 2020 року. Недоотримана сума вихідної допомоги, яка мала бути виплачена відповідачем, становить 760 273, 26 грн., заборгованість по заробітній платі становить 122 003, 13 грн, а всього на загальну суму 882 276, 39 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що заробітна плата позивачу була нарахована та виплачена з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 553-IX, а тому і розрахунки вихідної допомоги та інші розрахунки були здійснені з урахуванням зазначених обмежень, що відповідає вимогам чинного законодавства.

04.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 390-р від 16.04.2014, Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 67-к/к від 22.04.2014 та Наказу Державного концерну Ядерне паливо № 17-к від 23.04.2014 позивача було призначено на посаду генерального директора Державного концерну Ядерне паливо з 23.04.2014.

Згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за № 74-к/к від 06.09.2017, посадовий оклад позивачу був встановлений у розмірі 157 833,00 грн. та його розмір був незмінним до моменту припинення трудових відносин.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 778-р від 01.07.2020 та наказами Міністерства енергетики України № 78-к/к від 03.07.2020 та Державного концерну Ядерне паливо № 22-к від 06.07.2020 припинено повноваження ОСОБА_2 на посаді генерального директора Державного концерну Ядерне паливо та звільнено з 06.07.2020 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до Розрахунку сум, належних до виплати, відповідачем взято до уваги наступні суми: травень 2020 року - сукупний дохід 62 538, 40 грн. (34 801, 05 грн. заробітна плата за відпрацьовані дні та 27 737, 35 грн. - відпустка), червень 2020 року - 47 230, 00 гр., а всього 109 768, 40 грн.

При цьому, для розрахунку вихідної допомоги за шість місяців відповідачем взято до уваги сукупний дохід позивача: за травень 2020 року у розмірі 34 801, 05 грн.; за червень 2020 року у розмірі 47 230, 00 грн., а всього 82 031, 05 грн.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що сума вихідної допомоги становить 282 283, 32 грн., нарахована компенсація за невикористані дні відпустки (64 дні) - 312 339, 84 грн., розрахунок заробітної плати за липень 2020 року - 8213, 91 грн., нараховані дні відрядження - 8 213, 91 грн., а всього 603 941, 76 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що застосування положень вказаного закону при здійснення розрахунків відповідача з позивачем при звільненні, звужує зміст та обсяг гарантованих Конституцією України прав і свобод, а отже, суперечать ст.ст. 8, 22, 43 Конституції України.

Так, статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України, встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу:

Статтею 2 Закону України Про оплату праці встановлено, що структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Частиною 1 ст. 15 Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Аналогічні норми містяться у ст. 97 КЗпП України.

За змістом ч. 1 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Статтею 6 Закону України Про оплату праці визначено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Статтею 24 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Частиною 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Аналогічні положення містяться у ст. 115 КЗпП України.

Крім того, Наказом ДК Ядерне паливо № 75-к від 17.11.2015 відповідно до Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.1994 № 414, позивачу встановлена щомісячна надбавка у розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу з документами , які містять відомості, що мають ступінь секретності Таємно .

Згідно із статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 Порядку № 1078).

Відповідно до статті 6 Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Тобто, індексується не вся заробітна плата, а тільки та її частина, яка не перевищує прожитковий мінімум для працездатних громадян.

В судовому засіданні встановлено, індексація (січень-червень 2020 року) складає 2102,0х17,7/100 = 372,05 грн.

За змістом ст. 47 КЗпП України власник або уповноваженим ний орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, вихідна допомога виплачується у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до приписів пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (надалі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку № 100, встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Водночас, 13.04.2020 Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ, яким внесено зміни до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , який набрав чинності 18.04.2020 після опублікування у друкованому виданні Голос України від 17.04.2020, №68.

Зокрема, пунктом 10 розділу ІІ Прикінцевих положень установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України Про банки і банківську діяльність ), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

При цьому, п. 10 Закону № 553-ІХ містить застереження, за яким у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки. Застосування максимального розміру до вихідної допомоги при звільненні Закон № 553-ІХ не встановлює.

Також в матеріалах справи міститься лист Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 26/1.1-28-10869, з якого вбачається, що з урахуванням зазначених вище положень на період карантину нарахована заробітна плата, місячна винагорода обмежується максимальним розміром 47 230, 00 грн. на місяць.

Водночас, відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закон № 553-IX встановлює саме тимчасове обмеження по виплаті місячної винагороди і заробітної плати на період карантину та не змінює істотні умови оплати праці в бік погіршення.

Порядок № 100 не передбачає випадків розрахунку середньомісячної заробітної плати у разі запровадження тимчасового обмеження виплати заробітної плати, зокрема, на період запровадження карантину. Порядок передбачає випадки розрахунку середньомісячної заробітної плати у випадку збільшення виплат та у разі відсутності виплат не з вини працівника.

Аналізуючи вищенаведене, застосування роботодавцем встановленого Законом № 553-IX тимчасового обмеження розміру заробітної плати як розрахункової величини при проведенні з працівником розрахунків під час звільнення, звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод працівника та суперечить ст. 8, 22, 43 Конституції України.

У даному випадку має місце обмеження заробітку працівникові не з його вини.

Отже суд дійшов висновку, за аналогією закону підлягає застосуванню найбільш подібна правова норма, що регулює дані правовідносини, а саме абзац третій п. 4 Порядку № 100, відповідно до якого в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Суд, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, враховує наступне.

Позивачу встановлений п`ятиденний робочий тиждень з восьмигодинною нормою тривалості робочого часу з виплатою грошового забезпечення двічі на місяць.

Як зазначалося Закон №553-ІХ набрав чинності 18.04.2020.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при виплаті заробітної плати позивачу за квітень 2020 року слід виходити з того, що передбачені Законом № 553-IX обмеження у виплаті слід застосовувати до частини виплат, розрахованих починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).

Виплата за період з 01.04.2020 по 17.04.2020 включає фактично відпрацьований час у цей період 11 днів та 2 дні відрядження. Розрахунок проведено без урахування обмежень та з урахуванням посадового окладу, встановленої надбавки та індексації - 173988,35 грн. (157 833 +15 783,30 грн.+372,05). Робочих днів відповідно до графіку -21.

Виплата за 11 відпрацьованих днів: 173988,35 грн ./ 21 роб.день*11 роб.днів = 91 136,75 грн.

Частиною 4 ст. 121 КЗпП України встановлено, що працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Виплата за 2 дні відрядження здійснюється, відповідно до п. 2, 3.8 Порядку 100.

Кількість робочих днів за лютий - березень 2020 р. - 41 день. Кількість днів у відрядженні за лютий - березень 2020 р. - 9 днів. Кількість робочих днів для розрахунку оплати праці під час відрядження - 32 дні (41-9 днів відрядження).

Всього доходу для розрахунку за лютий -березень 2020 року -270 648,54 грн. (173 988,35*2 місяці - 77 328,16 за 9 днів відрядження).

Виплата за 2 дні відрядження: 270 648,54 грн./ 32 роб.день*2 дні відрядження = 16 915,53 грн.

Отже, недоотримана сума заробітної плати за квітень 2020 року становить: 91 136,75 + 16 915,53 = 108 052,28 грн. (сто вісім тисяч п`ятдесят дві гривні 28 коп.).

З 04.05.2020 р. по 08.05.2020 р. позивач перебував у відпустці 5 календарних днів.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. (п. 7 Порядку).

З урахуванням наданої інформації ДК Ядерне паливо та враховуючи розрахунок за квітень 2020 року, сукупний дохід позивача за 12 календарних місяців склав - 2077405,29, а кількість календарних днів для розрахунку склала - 355 днів (366 - 11 святкових і неробочих днів у році).

Сума виплат за час щорічної відпустки у травні склала: 2077405,29/355= 5851,85*5=29 259,25 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 10 р. ІІ Прикінцевих положень Закону № 553-IX у максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100, при розрахунку середньої заробітної плати окрім іншого включаються надбавка та індексація заробітної плати.

З урахуванням цього за травень 2020 року підлягає виплаті 76489,25 грн. (29 259,25 грн. оплата відпустки + 47 230 грн. розмір встановленого обмеження заробітної плати). Всього відповідачем за травень виплачено - 62538,40 грн

З огляду на наведене, недоотримана позивачем сума за травень 2020 року становить - 13 950,85 грн. (76 489,25 грн. - 62 538,40 грн.)

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку 100).

Виплати за розрахунковий період (травень та червень 2020 року) включають в себе: посадовий оклад - 157 833 грн.; надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу - 15 783,30 грн.; індексації заробітної плати - 372,05 грн. Відповідно 173988,35 грн виплат на місяць.

Згідно Довідки ДК Ядерне паливо від 17.11.2020 щодо індексації заробітної плати, заробітна плата ОСОБА_2 з урахуванням індексації у березні 2020 р. становить 173 988, 35 грн., з яких 157 833, 00 грн. - посадовий оклад, 15 783, 30 грн. - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, 372, 05 грн. - індексація для місяця підвищення тарифних ставок (окладів), розрахована з урахуванням коефіцієнта індексації 17, 7 %, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 - 2102, 00 грн. відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (2102, 00 *17, 7 / 100 = 372, 05 грн.).

Згідно наданого табелю обліку робочого часу, кількість фактично відпрацьованих днів за останні 2 місяці - 34 (14 у травні та 20 у червні 2020 року). Кількість днів у відрядженні - 8 днів. Кількість фактично відпрацьованих днів для розрахунку вихідної допомоги - 26 днів (34 відпрацьованих днів - 8 днів відрядження). Кількість робочих днів згідно з графіком - 39 днів (19 у травні та 20 у червні 2020 року). Середньомісячне число робочих днів: 39 днів/2 = 19,5 днів.

Середньоденна заробітна плата за день: (173988,35 грн./19 роб.днів*12 роб.днів) + (173988,35 грн./20 роб.днів *14 роб.днів) / 26 днів= 8910,74 грн./день.

Середня заробітна плата за останні два місяці роботи для нарахування виплат: 8910,74 грн. х 19,5 днів = 173 759,43 грн, а розмір вихідної допомоги за 6 місяців: 173 759,42 грн. * 6 місяців = 1 042 556,58 грн.

Відповідно до розрахунку сум, належних до виплат, відповідачем нарахована та виплачена вихідна допомога - 282 283,32 грн.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення недоотримана сума вихідної допомоги у розмірі 760 273,26 грн. (1 042 556,58 - 282 283,32).

За таких обставин, судом встановлено і вказана обставина не заперечувалась сторонами, що відповідач, при звільненні позивача, здійснив розрахунок з урахуванням обмежень, встановлених положеннями Закону № 553-IX та роз`яснень щодо окремих його норм, викладених у листі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що призвело до порушення прав позивача в частині оплати праці та виплати вихідної допомоги при звільненні у визначеному законодавством розмірі та порядку.

З урахуванням наведеного, суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши розрахунки заборгованості, надані позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість із заробітної плати у розмірі 122 003,13 грн. та заборгованість із вихідної допомоги при припиненні трудового договору у розмірі 760 273,26 грн., а всього 882 276, 39 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.41, 44, 47, 94, 97, 121 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , Закону України Про індексацію грошових доходів населення , ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Державного концерну Ядерне паливо про стягнення заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги,- задовольнити.

Стягнути з Державного концерну Ядерне паливо (код ЄДРПОУ 36282830, м. Київ, вул.Хрещатик, 34) на користь ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 122003,13 грн. та заборгованість із вихідної допомоги при припиненні трудового договору у розмірі 760273,26 грн., а всього: 882276 (вісімсот вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят шість тисяч) 39грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення заробітної плати за один місяць без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів,

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.11.2020.

Суддя: