Рішення

від 19.01.2021 по справі 193/1144/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1144/20

Провадження №2/193/103/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д.А.,

при секретарі судового засідання Ратушної В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду Софіївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

13 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 ,що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.06.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактично між ними шлюбні відносини припинились на початку лютого 2020 року. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року шлюб між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано.

Під час шлюбу ними придбано майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, яке складається із: житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 34.8 м. кв. з забудовами: літня кухня, сарай, туалет, погріб, басейна, огорожі, хвіртки, ворота, вартістю 61 248 гривень; земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 43 464 гривень; земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 86 445 гривень, що підтверджується Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 225246261 від 23 вересня 2020 року виданою державним реєстратором Круглик Альоною Миколаївною, Виконавчий комітет Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Згоди про добровільний поділ майна між позивачем та відповідачем не досягнуто. Дані обставини змушують позивача звернутись до суду з позовом. Тому просить визнати вказане вище майно спільною сумісною власністю подружжя та здійснити його поділ.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити. Крім того, просить не стягувати в відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі від 22 червня 2013 року, що підтверджено свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.5).

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний(а.с.6-7).

В період шлюбу сторони придбали наступне майно: житловий будинок з забудовами: літня кухня, сарай, туалет, погріб, басейна, огорожі, хвіртки, ворота, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0817 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0038, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0034, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 81-82).

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 225246261 від 23 вересня 2020 року вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер:1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка, кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Підставою для державної реєстрації зазначених вище об`єктів є договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за №1290, № 1291, №1292 від 19.12.2017 року (а.с.10-11).

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, та підтверджений Верховним Судом в постанові від 18.06.2018 № 711/5108/17.

Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини(дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини .

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст.12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, у Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, судом враховується, що спірний житловий будинок з забудовами: літня кухня, сарай, туалет, погріб, басейна, огорожі, хвіртки, ворота, який розташований по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0817 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0038, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0034, яка розташована по АДРЕСА_1 , набуті сторонами за час шлюбу. Вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про його поділ між позивачем та відповідачем, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши у власність за позивачем та відповідачем по 1/2 частини житлового будинку, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0817 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0038, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1225255100:06:003:0034.

Керуючись ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69-71 СК України, ст. 368, 372 ЦК України, постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21 грудня 2007 року, ст.12, 81, 263, 267, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 майно: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 34,8 м. кв. з забудовами: літня кухня, сарай, туалет, погріб, басейна, огорожі, хвіртки, ворота, вартістю 61 248 гривень; земельну ділянку кадастровий номер: 1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 43 464 гривні; земельну ділянку кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 86 445 гривень.

Поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер: 1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 в ідеальних частках: визнавши право власності на Ѕ частину будинку, Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства та Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_3 та Ѕ частину будинку, Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0038, площею 0,0817 га для ведення особистого селянського господарства та Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер: 1225255100:06:003:0034, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 25 січня 2021 року.

Суддя Д.А.Кащук